1. Зі спогадів свідків голодомору 1932-1933 рр.

Неліпа Онисія Андріївна — Городищенський район на Черкащині:

— У тридцять третьому було стільки горя, що й на воловій шкурі не спишеш... У Серафима Горідька було троє хлопців. Малий збігав до Литвинки, по сусідству. Вона йому вряди-годи молочка давала. Та ось раз пішов, а додому нема! Кинулись до неї. Питають — вона зам’ялась, язик заплітається. Почали шукати — в казані тільки нігтики плавають...

Старостенко Григорій Іларіонович — Красноармійський район Донецької області:

— Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Весною 33 року було чогось багато ящірок, їх важко було впіймати, але ми старалися, пекли на вогнищі, ділили між собою і їли. Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні животи. Один з братів спух, а тоді помер. А як же ми решта вижили? За 5 кілометрів від нас була шахта № 19, там тоді вугілля до стволу возили кіньми. Коли котрусь коняку вбивало обвалом чи калічило, її вивозили на кар’єр і обливали карболкою. Як же воно тяжко пахло. На шахті люди знали, що гине коняка, і один знайомий давав знати нашому батькові. От ми йшли до кар’єру всі — батько, мама і ми — і чекали, поки привезуть коняку. Коли фельдшер з міліціонером зроблять своє діло і від’їдуть, ми й інші люди виходили із засідки. Що ж там робилося, страшно згадать. Хто що урве, відрубає, то його щастя. Батько біля тієї здохлятини нам подає шматки, ми в мішок і додому. Вдома їхдовго вимочували, а потім солили в діжечці. І так вижили. Хоч усе й пахло карболкою.

33-й: Голод. Народна книга-меморіал. — К., 1991. — С. 216, 260.

2. Реакція секретаря Вінницького обкому кп(б)у і. Лівензона на заяву місцевих парткерівників про голод у Теофіпільському районі. 24 березня 1933 р.

Прежде всего, чрезвычайно страшно для меня то, что такой вопрос вообще всплыл. Я готов выслушать о Теофипильском районе что угодно, но только не заявление о голодании колхозников и просьбу о продовольственной помощи.

...Заявление о голодании колхозников нужно отвергнуть потому что:

1. Что это за квалификация такая? «Голодают колхозники, у которых большие семьи».

Голодают лодыри, тунеядцы, приложившие немало энергии для разложения колхозов — вырабатывавших по 30-40 трудодней за год. Причем, среди них есть даже такие, у которых маленькие семьи.

2. Со всей решительностью заявляю, что голодающих таких «колхозников» очень мало и мало таких потому лишь только, что сотни центнеров (пожалуй, больше чем сотни) разбазарено колхозами для выдачи таким лодырям, рвачам, ворам.

3. Писать обкому, просить помощи и брать как базу для этого пусть даже голодные отдельные семьи, лодырей, разложителей колхозов, не понимая, не видя губительности этого пути. Это по меньшей мере очень странно и непонятно.

4. Только желанием замазать перед обкомом истинное положение вещей можно объяснить заявление ... о том, что голодание колхозников насчитывается в 20 колхозах.

33-й: Голод. Народна книга-меморіал. — С. 40-41.

3. Постанова цк вкп(б) від 8 листопада 1932 р.

Секретно

Сегодня приостанавливается отгрузка товаров для села всех областей Украины до времени, когда колхозы и индивидуальные крестьяне не начнут честно и добросовестно выполнять свой долг перед рабочим классом и Красной Армией в деле хлебозаготовок.

Пред. Совнаркома СССР Молотов

Секретарь ЦК ВКП(б) Сталин

Запорізький облдержархів. — Ф. 213. — On. 13. — Спр. 14. — Арк. 1.