1. З праці м. Хвильового «Думки проти течії»

На яку із світових літератур повинна українська література взяти курс? У всякому разі не на російську. Це рішуче і без всяких застережень. Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Поляки ніколи не дали б Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватися на московське мистецтво. Справа в тому, що російська література тяжить над нами в віках, як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування. Отже, вигодовувати на ній наше молоде мистецтво — це значить затримати його розвиток. Ідеї пролетаріату нам і без московського мистецтва відомі, навпаки — ці ідеї ми, як представники молодої нації, скоріше виллємо у відповідні образи. Наша орієнтація — на західноєвропейське мистецтво, його прийоми... Кінець прийшов не тільки «малоросійщини, українофільству й просвітянству», але й задрипанському москвофільству. Досить «фільструвати», «дайош» — свій власний розум... Москва сьогодні є центр всесоюзного міщанства.

Майстренко І. Історія Комуністичної партії України. — Мюнхен, 1979. -С. 120— 121.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документ № 1.

а) Охарактеризуй оцінку М. Хвильовим українського літературного процесу.

б) Що таке комплекси «меншовартості», «вторинності», «хуторянства» і як із ними боровся М. Хвильовий?

в) Чому М. Хвильовий закликає не орієнтуватися на російську літературу? Кого з тодішніх російських письменників ти пам’ятаєш?

§50. Українська срр в умовах нової економічної політики (1921-1928 роки)

Повторювально-узагальнюючий урок

Неп — вимушений відхід від «воєнного комунізму»

Роки нової економічної політики були особливим періодом у новітній історії України. Ці роки позначені компромісом між потребами життя, об’єктивними законами економічного, політичного і духовного розвитку суспільства, з одного боку, і вимогами більшовицької доктрини комуністичного будівництва — з іншого. Спроби продовжити «воєнно-комуністичний» курс за мирних умов зустріли народний опір у всіх радянських республіках. В Україні він вилився в антибільшовицьке повстання селянства і заворушення серед робітників. Відхід від «воєнного комунізму» став питанням життя і смерті партії більшовиків та створеної нею радянської держави.

Відбудова народного господарства

Першим і найважливішим кроком нової економічної політики стала заміна продрозкладки продподатком. Було легалізовано приватну торгівлю, підприємницьку діяльність. У роботу державної промисловості впроваджувалися госпрозрахункові засади. Україна в складі СРСР швидко виходила з економічної розрухи. Неп демонстрував свою життєздатність і економічну ефективність. Україна досягла довоєнного рівня промислового виробництва в 1925/26 господарському році.

Ллє в уявленні більшовиків нова економічна політика не мала далекої перспективи. Для них це було не що інше як вимушений тимчасовий відступ, за яким неминуче розгортатиметься новий наступ. «Цю політику, — писав В. Ленін про неп, — ми проводимо всерйоз і надовго, але, звичайно ... не назавжди».

СРСР — псевдофедеративна держава

Як вимушений відступ розглядали керівники РКП(б) і зміни в національно-державній політиці. Погодившись після деяких вагань і внутріпартійної боротьби на створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і відкинувши сталінський план «автономізації», більшовики так і не переглянули фундаментальне положення своєї партійної програми: «Як одну з перехідних форм на шляху до повної єдності партія висуває федеративне об’єднання держав, організованих за радянським типом». «Повна єдність», тобто унітарна держава, завжди була ідеалом більшовицької партії. Не випадково УСРР у складі СРСР мала ще менші повноваження, ніж мала Радянська Україна, об’єднана 1919 р. з Російською Федерацією та іншими радянськими республіками у складі «воєнно-політичного союзу». Ця обставина дає підставу характеризувати СРСР як псевдофедеративну державу.

«Українізація» і національно-культурне відродження

У національно-культурній сфері відступ від великодержавного курсу, який більшовицьке керівництво проводило в перші роки радянської влади, був особливо відчутний, і почався він задовго до переходу до непу. VIII конференція РКП(б), що відбулася в грудні 1919 р., резолюцією «Про радянську владу в Україні» поставила завдання широко впроваджувати в роботу державних органів українську мову, поповнювати партію, державний і господарський апарати за рахунок місцевих кадрів, переводити на місцеву мову викладання в школах, вищих навчальних закладах. Вище партійно-державне керівництво дійшло висновку, що до місцевого населення слід звертатися зрозумілою, близькою йому мовою. Ця політика в 20-ті роки дістала назву «українізації».

Державний апарат, шовіністичні кола в КІІ(б)У саботували політику українізації. Але оскільки ця політика стала офіційним державним і партійним курсом, відкрито виступати проти неї не наважувалися. Національно-комуністичні елементи стали активними провідниками українізації, сміливо викриваючи її відкритих і прихованих противників.

Національно-комуністичні тенденції

Українська національна інтелігенція сприйняла українізацію з піднесенням, прагнучи своєю працею сприяти національному відродженню. Хоча вона і не могла вийти за ідеологічні рамки, в які була поставлена більшовицькою партією, її діяльність сприяла зростанню національної свідомості широких мас сільського і міського населення. Результати цієї діяльності проявлялися не лише в мовно-культурній сфері. Деякі історики вважають, що українізація створила своєрідну соціально-політичну ситуацію, котра стимулювала сплеск національно-комуністичних настроїв в Україні. За сприятливих умов вони могли втілитися в національну форму суверенної радянської державності в Україні. Але наприкінці 20-х років ці тенденції були перервані.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Простеж за розвитком міжнародної діяльності України на початку 20-х років. З якими країнами було встановлено дипломатичні відносини? Які договори було підписано в цей час?

2. Охарактеризуй процес створення СРСР. Яке значення для України мало входження до Союзу?

3. Назви прізвища державних діячів України, котрі в 20-ті роки відстоювали її національні інтереси. Як склалась їхня доля?

4. Що таке українізація?

5. На основі матеріалу про культурне будівництво в період непу порівняй мету, що її висувала перед діячами культури держава, і мету, яку відстоювали своєю творчістю П. Тичина, М. Зеров, М. Куліш, М. Хвильовий та інші. Як склалась їхня доля?

6. В яких сферах життя України в 20-ті роки проявлялися національно-комуністичні тенденції? У чому вони проявлялися?

7. Чи мала Українська СРР національно-комуністичну перспективу?

ЗАПАМ’ЯТАЙ ЦІ ДАТИ_________________

28 грудня 1920 р. — підписання союзного робітничо-селянського договору між РСФРР і УСРР

8-16 березня 1921 р. — X з’їзд РКП(б)

Травень 1921 р. — судовий процес над членами ЦК УПСР

Вересень 1921 р. — остаточний розгром махновців; перехід їх на територію Румунії

1921-1923 рр. — голод у південних губерніях України

2 січня 1922 р. — створення Комісії у справах електрифікації України (КЕУ)

1922 р. — початок роботи театру «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса

Серпень-жовтень 1922 р.— висилка близько 70 українських учених у північні райони Росії

30 грудня 1922 р. — створення СРСР

31 січня 1924 р. — прийняття Конституції СРСР

Березень 1925 р. — саморозпуск УКП

Кінець 1925 р. — завершення відбудови промисловості України

Грудень 1925 р. — XIV з’їзд РКП(б); проголошення курсу на індустріалізацію

1925-1928 рр. — літературна дискусія, розпочата з ініціативи М.Хвильового

1926/27 р. — завершення відбудови сільського господарства України

1928 р. — виступ М. Волобуєва в журналі «Більшовик України» із статтею «До проблеми української економіки»

ТЕМА РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (1928-1939 РОКИ)

23