1. З розмови (по телефону) й. Сталіна, наркома у справах національностей Росії, з членом Київського комітету рсдрп(б) с.Бакинським 17 листопада 1917 р.

И. Сталин: «Мы все думаєм, что абсолютно необходим краевой съезд представителей рабочих, солдатских и крестьянских депутатов Украины... Еще раз повторяю, наше общее мнение: немедленно созвать краевой съезд рабочих, солдатских и крестьянских депутатов на Украине. Вопросы о Советской власти в центре и на местах не допускают никаких уступок.

Пролетарская мысль. — 1917. — 18 ноября.

2. З резолюції Харківського («Всеукраїнського») з’їзду рад

Власть на территории Украинской республики отныне принадлежит исключительно Советам рабочих, солдатских и крестьянских депутатов на Украине. Вопросы о Советской власти в центре и на местах не допускают никаких уступок.

Донецкий пролетарий. — 1918. — 14 декабря.

3. Є. Бош про ставлення більшовиків Донецько-Криворізького басейну до питання про єдність України

В верхах Донецко-Криворожской и Харьковской парторганизаций утвердился взгляд, что между промышленной Донецко-Криворожской областью и Крестьянской Украиной нет и не может быть никаких общих интересов. Товарищи видели экономическую связь Донецко-Криворожской области с Россией, а национальное единство Украины ими рассматривалось как пережиток старого, сохранившийся в умах националистов. И если с большой натяжкой соглашались признать Украину как автономное государство, входящее в РСФСР, то уж ни в коем случае не включая Донецко-Криворожскую область в территорию Украины: Украина, по их мнению, это крестьянская Киевская область — Правобережье. Украинский язык им казался совершенно чуждым народным массам...

Бош Е. Год борьбы. — К.: Политиздат Украины, 1990. — С. 164.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документи № 1, № 2.

а) Наскільки самостійними були дії більшовиків України, які добивалися встановлення радянської влади?

б) Де розроблялися плани встановлення радянської влади в Україні?

2. Документ № 2.

Прокоментуй фразу Й. Сталіна: «Вопросы о Советской власти в центре и на местах не допускают никаких уступок».

3. Документ № 3.

Чим пояснюється негативне ставлення більшовиків до ідеї створення Української Радянської Республіки на всіх територіях із переважно українським населенням, у тому числі у Донецько-Криворізькому басейні?

* Ця назва (УНР) зберігалася до початку 1919 р. З 6 січня 1919 р. — Українська Соціалістична Радянська Республіка.

§19. Війна радянської росії з українською народною республікою і проголошення незалежності унр

Згадай:

1. За яких обставин у Харкові була проголошена радянська влада? 2. Яким був склад першого радянського уряду України?

Вторгнення російських радянських військ в УНР

Формування більшовицького режиму в Україні відбувалося за умов розширення втручання Радянської Росії у внутрішні справи УНР.

Одним із приводів до цього був антибільшовицький виступ отамана Каледіна на Дону, в результаті якого східна частина Донбасу, що входила до складу Області Війська Донського, перетворилася на арену боїв. Через Україну на Дон направлялися з фронту козачі ешелони, що посилювали каледінців. Раднарком Радянської Росії неодноразово звертався до Генерального Секретаріату із закликом закрити залізниці для каледінців. Ці вимоги були нереальними: інших залізниць на Дон не було і закрити їх означало вступити в збройну боротьбу з добре озброєними козаками, які після довгих років війни прагнули повернутися додому. Рада звинувачувалася і в тому, що заважає переправленню на Донбас і Дон червоногвардійських частин. Генеральний Секретаріат пояснював це з позиції «права на самовизначення кожної національності чи області», неправомірності нав’язувати будь-кому «своє розуміння політичного управління».

Ця дипломатична перепалка була прикриттям для зосередження російських червоних військ у Харкові й підготовки їх до наступу в центральні райони України. В другій половині грудня, 1917 р. до Харкова майже щодня прибували_ещедсши з військами і озброєнням. Частина цих військ справді направлялася на Донбас і Дон, а більшість одержала наказ наступати на підконтрольні Центральній Раді території.

Сили сторін

Загальна чисельність військ, які прибули з Росії у грудні 1917 р. — січні 1918 р., становила близько 60 тисяч. Це були частини регулярної російської армії, що перейшли на бік більшовиків, червоногвардійці Москви, Петрограда та інших міст Росії, загони моряків. Допомогу їм надавали місцеві більшовики, які спиралися на добре озброєні загони Червоної гвардії. Зосереджені вони були, головним чином, на Донбасі, Катеринославщині, у великих містах Лівобережжя і Півдня.

Більшовицькі війська діяли у складі кількох армійських груп. Армійська група П. Стропа планувала наступати з Харкова на Лозову-Синельникове-Катеринослав і Полтаву—Ромодан—Київ. З Гомеля (Білорусія) в напрямку Чернігів-Бахмач на Київ наступала армійська група Р. Берзіна, з Брянська (Росія) через Глухів—Конотоп—Бахмач на Київ вели наступ підрозділи А. Знаменського.

Керівне ядро центру в Україні складали В. Антонов-Овсієнко, М. Муравйов і Г. Орджонікідзе, який прибув до Харкова у другій половині грудня 1917 р. їм підпорядковувалися всі більшовицькі сили в Україні.

Напередодні наступу більшовиків Центральна Рада перебувала в надто скрутному становищі. Більшість тилових зукраїнізованих військових частин, що свого часу заявили про підтримку Ради, повернулися додому, або, деморалізовані досить успішною більшовицькою агітацією, дотримувалися нейтральної позиції. Деякі перейшли на бік більшовиків. Ось чому головною опорою Ради стали підрозділи Вільного козацтва і добровольчі формування, які створювалися вже в ході війни. Найголовнішими з них були: Гайдамацький кіш Слобідської України під командуванням С. Петлюри, Галицький курінь Січових стрільців під командуванням Коновальця, підрозділи генералів Удовиченка, Прісовського, сотника Ковенка та ін. Війська УНР чисельністю не поступалися червоним. Але частини, вірні Центральній Раді, були розпорошені по всій Україні, у той час як більшовицькі війська діяли на стратегічних напрямках.

Загальний наступ більшовицьких військ

Червоне командування планувало силою встановити контроль насамперед над Харківською і Катеринославською губерніями — найрозвинутішими регіонами України. Тут було зосереджено до 15 тис. солдатів вірних УНР частин. Цих сил було цілком достатньо для нейтралізації місцевих більшовиків, але не для боротьби з регулярними військами. У середині грудня ударом з Харкова більшовики захопили важливі залізничні вузли і станції — Лозову, Павлоград, Синельникове. Червоні підійшли до Катеринослава. 26 грудня 1917 р. у цьому місті під керівництвом більшовицького ревкому почалося повстання, підтримане загонами з Москви, Петрограда й Донбасу. З Катеринослава червоні війська розгорнули наступ на Олександрівськ і після тривалих боїв, які йшли з перервами від 2 до 10 січня 1918 p., установили контроль над містом. Наприкінці грудня під тиском більшовиків каледінці залишили Донбас.

У другій декаді січня збільшовизовані солдати і робітничі червоногвардійські частини встановили владу рад у Миколаєві (14 січня), Одесі (14-17 січня), Херсоні (17-18 січня).

Похід більшовицьких військ на Київ

На початку січня 1918 p. розпочався черговий етап Української революції.

6 січня червоні війська з Харкова і Лозової розгорнули наступ у північно-західному напрямку, на Полтаву—Київ. На столицю спрямовувалося вістря наступальних операцій армійських груп із півночі. Було забезпечено вирішальну перевагу л силах і засобах. Російські більшовицькі війська діяли рішуче і нещадно, прагнучи деморалізувати противника. Перед захопленням Полтави М. Муравйов оголосив: «Я дав наказ вирізати всіх оборонців місцевої буржуазії». Чим ближче наближалися червоні до Києва, тим жорстокішими ставали методи ведення війни.

У поході на Київ наступали в основному російські червоні загони. Участь у поході кількох українських частин і Ю. Коцюбинського, який був призначений «головнокомандувачем усіх військ УНР», хоча жодного впливу на прийняття рішень не мав, повинно було засвідчити, що на Київ наступають українські радянські сили, а не російські війська. Наступ просувався досить швидко, і при допомозі місцевих більшовиків були послідовно захоплені Полтава, Костянтиноград, Ромодан, Лубни, Лохвиця, Гребінка.

Бій під Крутами

У цей час «московський загін особливого призначення» під командуванням А. Знаменського зайняв Глухів і Кролевець, а частини Р. Берзіна — Бахмач і Конотоп. У Бахмачі всі три армійські групи — Берзіна, Знаменського і Єгорова з’єдналися під загальним командуванням М. Муравйова. Залізничний шлях зв’язував Бахмач із Києвом. Саме вздовж цього шляху і розвинули наступ об’єднані більшовицькі сили. Зупинити їх будо нікому. Головні сили, підпорядковані Центральній Раді, були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових збільшовизованих частин колишньої російської армії. Лише під станцією Крути на прогоні Бахмач-Ніжин нашвидкуруч зібраний загін під командуванням сотника Омельченка, який складався з 500 студентів, гімназисті старшокласників і військових курсантів, спробував перепинити шлях більшовицьким військам. «Більшість із них загинула. Ті, кому вдалося вціліти, розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ. Сталося це 16 січня 1918 р.

17 березня 1918 p., коли більшовики залишили Київ, а в столиці знову панувала Центральна Рада, тіла 27 юнаків, які загинули в бою під Крутами, були перевезені до Києва і перепоховані на Аскольдовій могилі. Молодий поет Павло Тичина тоді ж гаряче відгукнувся на цю трагічну подію віршем «Пам’яті тридцяти»:

На Аскольдовій могилі Поховали їх — Тридцять мучнів українців, Славних, молодих... На Аскольдовій могилі Український цвіт — По кривавій по дорозі Нам іти у світ...

Крути ввійшли в історію України як символ національної честі.

Січневе збройне повстання

Перемозі над силами Центральної Ради сприяло тоді повстання робітників Києва. Центром повстання, що розпочалося 16 січня 1918 р., став завод «Арсенал», робітники якого перебували під впливом більшовиків. Протягом шести днів близько тисячі робітників стримували атаки гайдамаків. Лише 22 січня військам Центральної Ради вдалося зламати їхній опір. Для цього їм довелося зняти частину військ із фронту. Таким чином, арсенальці відкрито виступили проти української держави і сприяли поразці її військ, що обороняли Київ.

Проголошення незалежності УНР

Напередодні вирішальних боїв за Київ 9 січня. 1918 р. Центральна Рада ухвалила свій Четвертий універсал, яким Українська Народна Республіка проголошувалася цілком незалежною державою. Це було історичне рішення Центральної Ради, що символізувало остаточний розрив з імперським центром. Однак воно не врятували УНР. Сили були надто нерівні. Більшовицькі війська під Києвом мали 20-кратну перевагу в живій силі й 40-кратну в озброєнні.

IV Універсал УНР. 9 січня 1918 р.

Прагнучи в цей критичний момент повернути довіру селянства. Рада 19 січня зробила ще один радикальний крок: під гуркіт гармат прийняла закон про скасування права власності на землю. Але було вже занадто пізно. 26 січня 1918 р. більшовицькі війська ввійшли до Києва. Центральна Рада і її установи переїхали до Житомира. Організовано залишили» Київ і війська УНР. Воєнні дії перекинулися на Волинь і Поділля.

Утвердження в Україні нової влади супроводжувалося кровопролиттям, жертвами з обох сторін. Лише під час придушення січневого збройного повстання загинули сотні робітників. Але ще більше було насильства над переможеними, розстрілів представників заможних класів, членів антибільшовицьких партій, усіх, запідозрених у симпатіях до Центральної Ради. Під час боротьби за Київ війська М. Муравйова, яким не вдалося з ходу захопити місто, п’ять днів обстрілювали його з важких гармат, перетворивши життя мешканців на пекло. Обстріл не припинився навіть тоді, коли в штабі М. Муравйова з’явилася делегація від міської думи і повідомила про залишення частинами Ради Києва. Коли нарешті у деморалізоване і змучене місто ввійшли перші підрозділи М. Муравйова, багатьом жителям здалося, що настане довгожданий спокій. Але найстрашніше було попереду.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Порівняй:

а) дії Раднаркому Росії та Центральної Ради в Україні;

б) співвідношення збройних сил Раднаркому і Ради. Які наслідки це мало для подальшого розвитку подій?

2. Підготуй доповідь «Бій під Крутами», використавши додаткові джерела та літературу.

3. Порівняй усі універсали Центральної Ради. Який з них, на твою думку, мав найбільше значення в державотворенні для України. Доведи свою думку.

4. Яку роль відіграло повстання на заводі «Арсенал» в боротьбі за Київ?

5. Коли і в яких умовах Центральна Рада прийняла свій Четвертий універсал?

6. Чому Центральна Рада довго не наважувалася проголошувати незалежність України?

ДОКУМЕНТИ:_________________