1. З «Відповіді Генерального Секретаріату Ради на ультиматум рнк»

Генеральный Секретариат в заявлении Народных Комиссаров о признании ими Украинской Республики усматривает либо неискренность, либо противоречие самим себе. Нельзя одновременно признавать право на самоопределение вплоть до отделения и в то же время грубо покушаться на это право навязыванием своих форм политического устройства самоопределившихся государств, как это делает Совет Народных Комиссаров по отношению к Народной Украинской Республике. Генеральный Секретариат решительно отвергает всякие попытки вмешательства Народных Комиссаров в дело устроения государственной и политической жизни в Народной Украинской Республике. Претензии Народных Комиссаров на руководство украинской демократией тем менее могут иметь какое-либо оправдание, что навязываемые Украине формы политического правления дали на территории самих Народных Комиссаров результаты, отнюдь не вызывающие зависть. Пока в Великороссии развивается анархия, экономический, политический и хозяйственный развал, пока там царят грубый произвол и попрание всех свобод, завоеванных у царизма революцией, — Генеральный Секретариат не находит нужным повторять этот печальный опыт на территории украинского народа. ...Генеральный Секретариат считает необходимым образование Центральной власти всей Российской Республики, но для этого он предлагает иные методы, нежели те, которые употребляются Советами Народных Комиссаров, а именно: добровольное соглашение всех областей и народов Великорорсии, Сибири, Кавказа, Кубани, Дона, Крыма и др. на следующих условиях:

1) Правительство должно быть однородно социалистическим — от большевиков до народных социалистов включительно;

2) Должно быть федералистическим.

...Состояние войны между двумя государствами Российской Республики Генеральный Секретариат считает убийственным для дела революции и для торжества интересов рабочих и крестьян. Генеральный Секретариат всячески избегает кровавых способов разрешения политических и государственных вопросов...

Председатель Генерального Секретариата Винниченко

Генеральный секретарь Петлюра

Архів Радянської України. — 1932. — N3 1-2. — С. 10-11.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документ № 1.

а) Порівняй аргументи ультиматуму Раднаркому і відповіді Ради. Зроби висновки.

б) Що означала пропозиція Ради створити «однорідно соціалістичний уряд» та перебудувати Росію на принципах федерації?

в) Чим відрізняється федерація України з Радянською Росією, яку проголосив Харківський з’їзд рад, від федерації, як її бачила Центральна Рада?

§18. Проголошення у харкові радянської влади

Згадай:

1. Що говорилося в ультиматумі Раднаркому Радянської Росії і якою була відповідь Центральної Ради? 2. Як велася підготовка до війни з Українською Народною Республікою Раднаркому Росії?

З’їзд рад у Харкові

Харків був важливий для Раднаркому і як місце створення тут українського більшовицького уряду на противагу Генеральному Секретаріату Центральної Ради. Це давало змогу посилити розкол серед українців і надати війні з Радою видимість допомоги українському більшовицькому уряду, народу України.

У розпал боротьби за Харків 9 грудня тут розпочався з’їзд рад Донецького та Криворізького басейнів» До делегатів цього з’їзду приєдналися більшовики, які прибули з Києва після невдачі на з’їзді рад. Разом вони проголосили себе «Всеукраїнським» з’їздом рад. Належних підстав для цього у них не було. Адже на Харківському з’їзді були присутні представники лише 82 рад, а загальна кількість делегатів не перевищувала 300.

До того ж майже не було представників селянства. Таким чином, Харківський з’їзд рад не був легітимним.

12 грудня 1917 р. з’їзд проголосив Україну республікою рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Це рішення поклало початок перебудові політичного, економічного і культурного життя України на ідеологічних засадах більшовизму.

Відносини України і Росії. Початок розчленування України

Другим важливим рішенням з’їзду було проголошення УНР «федеративною частиною Російської Республіки». Але це був лише частковий, декларативний відступ від унітаристських настроїв, що панували серед більшовиків в Україні. Ніякого федеративного уряду в той час не було створено. Україною управляв російський радянський уряд через місцевих членів РСДРІІ(б). Щоправда, на початку 1918 р. було утворено посаду Народного секретаря Української Народної Республіки при уряді Росії, на яку призначено В. Затонського. Проте ніяких особливих повноважень він не мав і тому впливати на формування політики російського уряду щодо України був не в змозі.

Оцінюючи політику Раднаркому Росії щодо України, Голова Центральної Ради М. Грушевський зазначав, що в основу так званого федералізму В. Леніна і Л. Троцького покладено найгірший прояв централізму. Спотворюючи саму ідею федералізму і вдаючись до брутального насильства, вожді РСДРП(б) прагнули зібрати під своїм керівництвом народи колишньої Російської імперії. «Старий московський централізм виступає тут ще раз перед нами під маскою більшовизму», — відзначав М. Грушевський.

В Україні наміри більшовиків мали відверто антинаціональну спрямованість. Вони цілком свідомо пішли на розчленування країни, проголосивши на Харківському з’їзді рад про свій план виключити зі складу УНР найрозвинутіші регіони Донецько-Криворізького басейну і ввести їх як єдине ціле «до складу Російської Радянської Республіки». Цим було покладено початок формуванню на території басейну окремого радянського утворення, підпорядкованого безпосередньо Петрограду, — Донецько-Криворізької республіки з центром у Харкові.

Перший радянський уряд України

На Харківському з’їзді було обрано Центральний Виконавчий Комітет рад України, який оголошувався вищою державною владою в республіці у період між з’їздами рад. До складу ЦВК ввійшов 41 делегат, серед яких було 35 більшовиків, 4 лівих есери, 1 лівий український есер і 1 мепшовик-інтернаціоналіст. Очолив ЦВК Рад України більшовик Ю. Медведєв, котрого у березні 1918 р. заступив В. Затонський.

ЦВК створив уряд УНР^[*] — Народний Секретаріат. Народним секретарем справ торгівлі й промисловості був Артем (Ф. Сергєєв), внутрішніх справ — Є. Бош, справ праці — М. Скрипник, справ освіти — В. Затонський, міжнаціональних справ — С. Бакинський (справжнє прізвище — Бернгейм), юстиції — В. Люксембург, продовольчих справ — Е. Лугановський (Португейс), керуючий справами Народного Секретаріату — Г. Лапчинський, фінансів — В. Ауссем, військових справ — В. Шахрай. Уряд був майже цілком більшовицький. Лише один його член — Є. Терлецький був лівим есером. Він очолював Народний секретаріат земельних справ.

Новостворений уряд не відбивав інтересів населення України і не користувався в нього авторитетом. Г. Лапчинський описав у 1928 р. розмову з народним секретарем військових справ В. Шахраєм, під час якої той визнав: «Що це за уряд український, що його члени зовсім не знають і не хочуть знати української мови? Що не тільки не користуються жодним впливом серед українського суспільства, але воно навіть й не чуло раніше їхніх прізвищ? Що я за «військовий міністр», коли всі українізовані частини в Харкові мені доводиться роззброювати, бо не хочуть іти за мною на оборону радянської влади? За єдину військову підпору для нашої боротьби проти Центральної Ради ми маємо лише військо, що привів на Україну з Росії Антонов і що на все українське дивиться, як на вороже, контрреволюційне?»

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. За яких умов було зібрано Всеукраїнський з’їзд рад у Києві? Які його рішення і наслідки?

2. Чому Харків стає головним більшовицьким центром в Україні у грудні 1917— січні 1918 р.?

3. Проаналізуй державотворчі кроки УНР та Радянської України. Зроби висновок.

4. Зверни увагу на склад першого уряду Радянської України. Чиї інтереси, на твою думку, він відбивав? Обґрунтуй свою відповідь.

5. Чому харківські більшовики пішли на відрив Донецько-Криворізького басейну від України?

ДОКУМЕНТИ:_________________