1. З доповіді в. Леніна «о земле» 26 жовтня 1917 р.

Здесь раздаются голоса, что сам декрет... составлен социалистами-революционерами. Пусть так. Не всели равно, кем он составлен... мы не можем обойти постановление народных низов, хотя бы мы с ним были не согласны. В огне жизни, применяя его на практике, проводя его на местах, крестьяне сами поймут, где правда.

Ленин В. Полное собрание сочинений. — Т. 35. — С. 27.

2. М. Скрипник про вплив на населення України національних партій

Взагалі інтелігенція, особливо селянська дрібна інтелігенція, а також селянство і міщанство й досить широкі верстви навіть робочих — вся ця більшість місцевого населення України з перших же кроків революції була під всезростаючим впливом різних партій соціал-патріотизму української фарби... Національне пригнічення, проведене жорстокою політикою царату, сприяло тому, щоб боротьба класів на Україні на перших же кроках одяглася в шати національного питання, приймала лозунги національної культури, національної автономії і навіть національної незалежності. Попередня довголітня вперта праця прихильників українського національного руху виробила досить значну і міцну кількість представників цього руху, захопивши національним питанням досить широкі шари населення.

Скрипник М. Начерк історії пролетарської революції на Вкраїні//

Червоний шлях. — 1923. — № 1. — С. 91.

3. З відозви Української Центральної Ради «До всіх громадян України» від 27 жовтня 1917 р.

Генеральний Секретаріат буде рішуче боротися з усіма спробами підтримати петроградське повстання.

Робітнича газета. — 1917. — 29 жовтня.

4. З листівки ревкому Київського більшовицького комітету від 27 жовтня 1917 р., виданої українською мовою

У Києві комітет Російської соціал-демократичної партії (більшовиків) вирішив виступити разом з Українською Центральною Радою, — погодившись визнати її крайовим органом влади з тим, щоб на місцях влада перейшла до Рад робітничих і солдатських депутатів. Але Центральна Рада, погодившись зразу, потім відмовилася підтримувати нас у нашій боротьбі за хліб, мир і свободу для народу. Вона виступила проти влади робітників і солдатів, вона зрадила робітничий визвольний рух... Рада обманула і нас, і вас, товариші робітники і солдати.

Товариші! Не довіряйте Українській Центральній Раді, яка бажає перемоги контрреволюції та переходу влади до буржуазії.

Борьба за власть Советов на Киевщине: Сборник документов и материалов. — К., 1957. — С. 361.

5. Телеграма подільського губернського комісара Тимчасового уряду Генеральному Секретаріату внутрішніх справ Української Центральної Ради від 29 жовтня 1917 р.

Вся губерния покрыта отрядами рабочих, солдат и крестьян, последовательно осуществляющих разгром городов, местечек,имений, захватывая земли сахарных заводов. В Проскуровском и Ямлольском уездах волна накатывается на уездные города. Военной силы нет, особенно в восточных уездах. Необходимо иметь в городах украинские надежные гарнизоны.

Пролетарская мысль. — 1917. — 10 ноября.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ_________________

1. Документ № 1.

Чому більшовики погодилися на прийняття Декрету про землю, складеного есерами? Яку мету вони переслідували? Який зміст вклав В. Ленін у слова: «Крестьяне сами поймут, где правда»?

2. Документ № 2.

Чому, знаючи про переважаючий вплив в Україні національних партій, більшовики в жовтні 1917 р. пішли на спробу збройного захоплення влади?

3. Враховуючи зміст параграфа і документа № 3, зроби висновок про зміни в ставленні Центральної Ради до більшовицької революції. Чим були викликані ці зміни?

4. Порівняй зміст документів № З і № 4. Яку версію описаних у них подій ти вважаєш переконливішою? Чому?

5. Документ № 5.

Про що свідчить звернення представника Тимчасового уряду до Центральної Ради?

16. ПОЛІТИЧНИЙ КУРС ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Згадай:

1. В яких умовах було проголошено утворення Української Народної Республіки? 2. Як події в Росії вплинули на рішення Центральної Ради?

Програма діяльності Центральної Ради

Оголосивши 7 листопада 1917 р. днем утворення УНР, Центральна Рада в Третьому універсалі оприлюднила основні принципи своєї політики.

Значну увагу в Універсалі приділено вирішенню аграрного питання — найпекучішого для селянства. Скасовувалося право приватної власності на «землі поміщицькі й інші землі нетрудових господарств сільськогосподарського призначення, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні». Ці землі мали перейти в руки селян без викупу. Для реалізації цього положення Універсалу Центральна Рада доручила Генеральному секретаріату земельних справ розробити закон про те, як користуватися цими землями до остаточного визначення їх долі на Українських Установчих зборах.

М. Грушевський та С. Петлюра серед учасників III Всеукраїнського військового з’їзду. Кінець листопада 1917 р.

У Третьому універсалі декларувалась необхідність «доброго упорядкування виробництва, рівномірного розподлення продуктів споживання й кращої організації праці». З цією метою Центральна Рада доручила І’енеральному секретаріату праці спільно з представниками робітників «установити державний контроль над продукцією на Україні». Проголошувалося введення восьмигодинного робочого дня.

Центральна Рада обіцяла забезпечити «всі свободи, здобуті всеросійською революцією»: слова, друку, совісті, зборів, спілок, страйків, недоторканості особи й житла. Скасовувалася також смертна кара й оголошувалась амністія для всіх політичних в’язнів.

Важливе місце в Третьому універсалі було відведено правам національних меншин в Україні. Центральна Рада зобов’язалася «охороняти свободу надіонального_розвитку всіх народностей». «...Народам великоруському, єврейському, польському й іншим на Україні, — зазначалося в Універсалі, — признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права та свободи самоврядування в справах їх національного життя». Для багатонаціональної України це рішення мало особливе значення.

У Третьому універсалі Центральна Рада сформулювала своє ставлення до війни. Рада зобов’язалася вжити рішучих заходів, «щоб через Центральне Правительство примусити й спільників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори». Пе був курс на загальний, а не сепаратний мир, який мас повністю врахувати права українського народу. Але до миру, — відзначалося в Універсалі, — кожен громадянин Республіки Україна, разом з громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу».

Третій універсал призначив на 27 грудня 1917 р. вибори до Українських Установчих зборів, котрі мали узаконити нові державні форми в Українській Народній Республіці, підсумувати результати національно-демократичних перетворень.

Внутрішня політика Центральної Ради

Проголосивши в Третьому універсалі програму перебудови суспільства на демократичних засадах, — програму, яка відповідала інтересам більшості населення України, — уряд УНР не виявив послідовності й рішучості в її реалізації.

Так, розробляючи закон про організацію державного апарату, Генеральний секретаріат юстиції передбачав збереження урядових установ, які перебували на території України до 7 листопада. Закони і розпорядження, видані свого часу Тимчасовим урядом, залишалися в силі. Не випадково кадетська партія, котра ще недавно відкрито виступала проти Центральної Ради, тепер висловила підтримку Генеральному Секретаріату як «єдиному легальному органу влади», утвореному відповідно до інструкції Тимчасового уряду. І навіть монархіст В. Шульгін, який ще недавно звинувачував Раду в зраді Росії, 1 листопада заявив на засіданні Київської міської думи: «Якщо хтось може врятувати Україну від розрухи і анархії, то тільки Центральна Рада...». Слід зауважити, що зближення між шовіністичними колами і Радою не сталось, а та підтримка, що її надала Центральній Раді шовіністична буржуазія, мала кон’юнктурний, корисливий характер. Про збіг політичних цілей не йшлося. Російських реакціонерів Центральна Рада влаштовувала лише як противага радянській владі.

Всупереч положенням Третього універсалу поступово Рада відмовилася від негайного вирішення аграрного питання. 10 листопада на нараді представників поміщицьких організацій, київських цукрозаводчиків і банкірів голова Генерального Секретаріату УНР В. Винниченко заспокоїв поміщиків, заявивши, що питання про землю буде вирішене на Українських Установчих зборах. А через кілька днів Рада опублікувала роз’яснення універсалу з аграрного питання, яке забороняло «свавільне захоплення земель та іншої власності». Тих, хто наважувався на такі захоплення, рекомендувалося притягати до кримінальної відповідальності, використовуючи при цьому військову силу. Було оголошено, що у землевласників, які мають менше 40 десятин, землі не відбиратимуть. Не підлягали поділу також площі під виноградниками, хмелем та господарства з високою агрокультурою виробництва.

Наміри Центральної Ради були спрямовані на збереження продуктивності сільського господарства. Добре відомо, що дрібні господарства мають низьку економічну ефективність і нерідко працюють лише на себе. Однак прагнення до запровадження в Україні високопродуктивного фермерського господарства, яке відповідало б інтересам більшості членів суспільства, суперечило намірам безземельних і малоземельних верств села, котрі прагнули до зрівняльного поділу. Селяни, і навіть члени Центральної Ради, заявили, що вони перестануть підтримувати українську владу, якщо та наважиться на збереження 40-десятишіої норми. «Поняття «Україна», — з гіркотою відзначив пізніше активний учасник тих подій історик В. Липинський, — підмінювалося питанням «десятина землі...». Врешті-решт від цього законопроекту довелося відмовитись і приступити до розробки більш прийнятного для найбіднішого селянства закону.

Курс на негайну експропріацію майна поміщиків і капіталістів, обіцянки соціалістичного суспільства приваблювали міську й сільську бідноту, яка становила майже третину населення України. При загальному розброді в українському суспільстві найбідніша його частина виявилася найактивнішою і найзгуртованішою. З її середовища формувалися бойові дружини міської і сільської Червоної гвардії. Однак ця група населення залишалася меншістю і власними силами нав’язати свої порядки Україні була не в змозі.

Невдалою виявилась і політика Центральної Ради щодо фінансів та промисловості.

Зовнішня політика Центральної Ради

В умовах формування нової державності надзвичайно важливе значення мають відносини з іноземними державами, близькими і далекими сусідами. Керівники Центральної Ради добивалися офіційного визнання УНР Антантою. Однак Антанта стосовно України вела двоїсту політику. Її симпатії були на боці великоруської контрреволюції. Разом з тим, прагнучи утримати УНР від переговорів з Німеччиною, Франція і Велика Британія у грудні 1917 р. визнали уряд УНР. Та реальну допомогу «від цих держав Україна в складних умовах світової війни так і не отримала.

Рада недооцінила можливостей більшовиків, вважаючи, що вони приречені на швидку поразку. Тому її лідери звернулися до крайових урядів Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії з пропозицією вступити в переговори з метою створення федерації. Це вело до формування в майбутньому нового демократичного уряду федеративної Росії.

Помилки Центральної Ради, посилення тиску на неї з боку Радянської Росії прискорили суспільний розкол в Україні.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Виходячи :і положень Третього універсалу, охарактеризуй основні принципи політики Центральної Ради.

2. Який соціально-політичний і економічний лад планувала встановити в Україні Центральна Рада?

3. Порівняй перші декрети радянської влади і Третій універсал. Зроби висновки.

4. У чому ти вбачаєш прогресивність діяльності Центральної Ради, а в чому — її прорахунки?

5. Охарактеризуй упущення Центральної Ради в зовнішній політиці.

ДОКУМЕНТИ:_________________