Тема 1. Поняття та сутність інституту державної служби

ПЛАН

1. Поняття державної служби

2. Право на державну службу

3. Завдання та функції державної служби

4. Принципи державної служби

5. Види державної служби

6. Нормативно-правове забезпечення державної служби

7. Характеристика Закону України „Про державну службу”

1. Поняття державної служби

Державна служба виникла ще за часів первісного суспільства. Вона має багатовікову історію свого розвитку. При розподілі праці у первісному суспільстві починає формуватися «управлінська еліта», яка відокремлюється від основної маси виробників і, з часом, перетворюється на окрему групу людей — «державних людей».

Послугами державних службовців користуються всі сучасні країни незалежно від державного устрою, форми правління чи державного режиму. Державні службовці виконують усі завдання і функції, які цивілізоване суспільство покладає на свою державу.

Державні службовці у сучасному суспільстві здійснюють контрольну, організаційну, правозастосовчу та інші види діяльності.

Державна служба є досить багатогранним і багатофункціональним явищем, яке можна розглядати у різних аспектах.

а) у процесуальному аспекті державна служба розглядається як професійна діяльність працівників органів щодо виконання покладених на них посадових функцій.

б) у структурному аспекті державна служба — це система органів держави, кожен з яких відповідно до предмету його компетенції може бути названий службою.

в) в організаційному аспекті державна служба являє собою систему державних посад, які відрізняються статусом, повноваженнями, підпорядкованістю, кваліфікаційними вимогами тощо.

г) в інституційному аспекті державна служба — це правова, а також етична нормативна система, яка забезпечує реалізацію цілей, функцій, законів держави.

д) соціальний аспект державної служби є інтегруючим фактором щодо консолідації суспільства. У цьому полягає сутність державної служби як соціального інституту'.

В юридичній науці існують два підходи щодо визначення дефініції державної служби: законодавчий та нормативний. Відповідно до нормативного трактування державна служба — це спеціально організована професійна діяльність окремої групи громадян з реалізації конституційних цілей і функцій держави. Законодавче визначення даного поняття міститься у статті 1 Закону «Про державну службу», згідно з яким державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

2. Право на державну службу

Право на державну службу є невід'ємним правом громадянина України. Так, стаття 38 Конституції України закріпила, що «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування». Таким чином Конституція України ставить тільки одну вимогу до особи, яка претендує на посаду державного службовця — наявність громадянства України.

Назване конституційне право знайшло своє подальше відображення і деталізацію в статті 4 Закону «Про державну службу», згідно з якою вправо на державну службу мають громадяни України незалежно від положення, соціального І майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України». Аналіз цієї статті дає підстави виділити три основні вимоги щодо права на державну службу:

—громадянство України;

—відповідна освіта І професійна підготовка;

— проходження конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої Кабінетом Міністрів України.

1. Однією з важливих вимог щодо реалізації права на державну службу є громадянство України.

2. Особи, які претендують на державну службу, окрім громадянства, повинні мати відповідну освіту і професійну підготовку. Закон «Про державну службу» не передбачає освітньо-кваліфікаційні рівні, яким повинні відповідати претенденти. Це дає підстави стверджувати, що державним службовцем (у будь-якому випадку теоретично) може бути особа, яка не має, наприклад, вищої освіти (наприклад, секретар судового засідання, яка має, як правило, повну середню освіту). Однак, дане законодавчі положення щодо «відповідної освіти» знайшло свою конкретизацію в посадових інструкціях і положеннях, які містять такий розділ, як «Кваліфікаційні вимоги, в якому й передбачаються вимоги щодо освіти.

3. Умовою реалізації особою права на державну службу є проходження встановленої Кабінетом Міністрів України процедури заміщення вакантної посади. Чинне законодавство передбачає, що в переважній більшості випадків такою процедурою є конкурсний відбір.

Право на державну службу, окрім статті 4, регламентується статтею 12 Закон «Про державну службу», яка встановлює ряд обмежень, які можуть бути перепоною для вступу на державну службу: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами або свояками; в інших випадках, встановлених законами України.

Важливе значення при вступі на державну службу має вік.

Згідно із статтею 23 Законом «Про державну службу», державними службовцями можуть бути чоловіки та жінки до досягнення ними 60 років. Тобто, названа стаття передбачає тільки граничний вік перебування на державній службі, тобто вік, по досягненні якого державно-службові відносини, як правило, припиняються. Водночас, Закон не передбачає (на жаль) по досягненні якого віку особа має право на державну службу.

Державними службовцями можуть бути тільки особи, які за станом здоров'я в змозі виконувати покладені на нього обов'язки та повноваження. Закон «Про державну службу» не передбачає вимог щодо стану здоров'я претендентів на посади державних службовців. Однак, чинне законодавство про державну службу передбачає обов'язковість проходження кандидатами на зайняття посад керівників, заступників керівників центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій медичного огляду лікарсько-консультативною комісією з метою визначення стану їхнього здоров'я. Відповідні вимоги щодо стану здоров'я передбачаються і стосовно інших державних службовців (МВС, СБУ, Збройних Сил України, податкової міліції тощо).