Завдання

1. Використовуючи топографічні чи інші цільові карти (індивідуальні аркуші), провести районування території за методами індивідуального та типологічного районування зверху і знизу за схемою-алгоритмом, зображеною на рис. 3. Порядок виконання цього пункту завдання:

1) на карті певного району (на прикладі індивідуального листа карти) виявити та відмітити наявні компоненти ландшафтів за природними та функціональними відмінностями: а) сільськогосподарські угіддя (поля) (П); б) водоймища (В); в) болота (Б); г) ліси хвойні (Л_х); д) ліси листяні (Л_л); є) населені пункти або урбоекосистеми (У); ж) транспортні комунікації (Т). Якщо є інші компоненти ландшафтів, виділити їх самостійно та надати їм умовні позначки. Індивідуальне районування (позиція 7а – в процедурі А-В та позиція 5 – в процедурі В-Г) провести як виділення певних адміністративних районів;

2) при типологічному районуванні виділені типи (компоненти) ландшафту об’єднати за узагальненою класифікаційною ознакою (наприклад, типи ялинових, соснових та ялицевих лісів - в один тип хвойних лісів).

3) при індивідуальному районуванні декілька сусідніх угідь, ідентичних за типом ландшафту або за закономірністю повторювання різних типів ландшафту на одній площі, об’єднати в контур крупнішої таксономічної одиниці.

2. Виділити та проаналізувати особливості методів індивідуального та типологічного районування: подібні принципи, відмінності, призначення, зручності та труднощі. У чому різниця принципів «зверху» і «знизу»?

3. Провести районування території за методом «кола Ейлера» (див. рис. 2), використовуючи виділені методами індивідуального та типологічного районування типи угідь та ландшафтів. В якості ознак А, В, С використати скорочені коди назв угідь : П (с.г. поля), В (водоймища) тощо. Перерахувати отримані типи ландшафтів, застосувавши метод символів (мінімальна кількість ознак – три). Спробувати використання більшого числа ознак при виділенні типів ландшафтів та порахувати їх.

4. Дослідити просторовий розподіл виділених типів ландшафтів та встановити їх частку у площі територій адміністративних районів (виділених при індивідуальному районуванні) за допомогою палетки з урахуванням масштабу карти. Наприклад, для масштабу карти М 1:500 000 використати такий принцип розрахунку: 1 см = 5 км; 1 см² = 25 км² = 2500 га. Розрахувати процент лісистості території адміністративних районів (частка лісів від загальної площі) та порівняти її з середньою оптимальною лісистістю для України (19%). Як повинен змінюватися показник оптимальної лісистості залежно від природної зони, соціально-економічного розвитку та екологічного стану регіону?

5. Експертним шляхом визначити ступінь потенційних антропогенних змін виділених ландшафтів та назвати їх антропогенні типи (вибір методу та шкал оцінки – за студентом з використанням лекційного матеріалу).

Питання для самоперевірки

1. Що таке «компоненти ландшафту»? Перерахувати їх.

2. Які компоненти ландшафту наявні на карті індивідуального завдання?

3. Чи є компонентами ландшафту клімат та рельєф і чому?

4. Дати визначення та навести приклади природно-територіального та антропогенно-територіального комплексів.

Практична робота 3. Класифікація ландшафтів з використанням графічних та логічних методів

Мета роботи: на прикладі степового ландшафту засвоїти графічні та логічні методи класифікації типів складових ландшафтів за їх природними характеристиками та функціональним призначенням.

Загальні теоретичні поняття

Завдяки великій мозаїчності природних умов та різнопланового впливу на довкілля діяльності людини формуються різноманітні за структурно-функціональною організацією ландшафти (геосистеми або природно-територіальні комплекси). Для систематизації інформації про ландшафти розроблено ряд їх класифікацій, де вони упорядковуються в однорідні групи (А.Г.Исаченко, 1991). Класифікація ландшафтів полягає в їх упорядкуванні в супідрядну (здебільшого ієрархічну) систему таксонів, кожний з яких виділяється як група ландшафтів, однакових за певним критерієм (основою ділення). Класифікація може бути виконана дедуктивно (поділ усієї множини ландшафтів на менші за об’ємом таксони) та індуктивно (об’єднання індивідуальних ландшафтів у більші таксони). На практиці часто ці обидва способи комбінують. Принцип класифікації залежить від мети дослідження ландшафтів. Розділяють базові та прикладні класифікації. Останні орієнтовані на вирішення конкретного практичного чи наукового завдання. Для певного району базова класифікація може бути тільки одна, а прикладних – багато.

Для антропогенно трансформованих територій, якими є більша частина України, характерні природно-антропогенні та антропогенні ландшафти, структурні та динамічні особливості яких суттєво залежать від соціально-економічної функції, яку вони виконують. Навіть генетично далекі геосистеми при тривалому виконанні однакової функції (наприклад, аграрної) стають більш подібними, ніж геосистеми одного виду, але різного функціонального використання. Виконання геосистемами деяких функцій (наприклад, урбаністичних) практично повністю нівелює їх первинні природні відмінності і можу суттєво впливати на їх стійкість та цілісність. Тому велике значення має класифікація ландшафтів (геосистем) за виконуваними функціями. Вона може базуватися на типології угідь, як це прийнято в США, проте більш виправданим є підхід, що ґрунтується на функціях, які виконують самі геосистеми М.Д. Гродзинський (1993).