Завдання

На прикладі топографічних (чи інших цільових) карт провести аналіз антропогенних навантажень та визначити ступінь антропізації геосистем. Індивідуальними варіантами завдання є листи карт, роздані студентам. Порядок виконання завдання:

1. Оцінити антропогенне навантаження на територію району (індивідуального листа топографічної чи іншої цільової карти) за бальною шкалою оцінки антропогенної трансформації ландшафтів П.Г.Шищенко. Величину навантаження розрахувати за формулою:

N= Σ S_i k_i/100, (3)

де N - величина антропогенного навантаження на територію району;

S_i - площа угіддя (ландшафту), на якій і-та геосистема зазнає певного виду впливу (наприклад, сільської забудови), виражена у відсотках (%) від загальної площі району;

k_i – коефіцієнт, що відповідає певному виду впливу (наприклад, для сільської забудови k_i= 1,3).

2. Оцінити ступінь антропізації (або антропогенної трансформації) геосистем району кількісним методом за ф.М.Мильковим.

3. Оцінити ступінь антропогенної зміненості території району з урахуванням балу антропізації геосистем при їх використанні під певне угіддя.

4. За значеннями показника антропізації геосистем побудувати ізолінійну карту антропізації території. Питання для самоперевірки

1. За якими ознаками можна систематизувати антропогенні впливи на геосистеми та зміни, яких вони при цьому зазнають?

2. Якими параметрами описують антропогенний вплив на геосистему?

3. У чому суть бального методу оцінки антропогенного впливу на геосистеми?

4. Які ще методи використовуються для цієї цілі?

5. Що таке ступінь антропізації геосистем і які існують методи для його оцінки?

Практична робота №9. Аналіз соціально-економічних та екологічних функцій геосистем певного району та оцінка ступеню конфліктності між сучасними функціями геосистем і їх природними потенціалами

Мета роботи: Виробити навики визначення соціально-економічних та екологічних функцій геосистем певного району, їх відповідності природним потенціалам даних геосистем. Засвоїти принципи оптимізації господарського використання природних ландшафтів.

Загальні теоретичні поняття

Більшість потреб суспільства забезпечується за рахунок природи. У зв’язку з цим у ландшафтознавство, екологію та геоекологію введено поняття “функції ландшафту (екосистеми, геосистеми)”. Під нею розуміють суспільно важливу мету, якої суспільство досягає за рахунок геосистеми або за її участю. Оскільки вимоги суспільства не завжди співпадають з природними функціями геосистем і вони розширюються з розвитком суспільства, породжуючи зростання бажаних вимог, то функція геосистеми – це поняття більш антропічне, ніж природне, на відміну від її потенціалу, який залежить від природних особливостей геосистем.

Від функції, яку виконує геосистема, істотно залежать її структурні особливості та динамічні тенденції. Тому класифікації геосистем за виконуваними функціями надають великої уваги. Серед різних підходів до класифікації найдоцільнішим є підхід, що базується на функціональній типології ландшафтів (геосистем), у якій за основними функціями геосистем виділено 12 функціональних типів: заповідні (З), мисливсько-промислові (МП), лісогосподарські (ЛГ), рекреаційні (Р), лучно-пасовищні (ЛП), землеробські (ЗР), водогосподарські (ВГ), селітебні (населених пунктів) (С), шляхово-транспортні (ШТ), промислові (П), гірсько-промислові (ГП), не використовані (Н) (М.Д.Гродзинський, 1993). Іноді виділяють проміжні типи геосистем.

Функції, які в структурі усталеного природокористування має виконувати геосистема, можуть (і часто так є) входити в суперечність з її природними властивостями. Це пов’язано з тим, що відносно кожної функції геосистема характеризується певним природним потенціалом – здатністю виконувати цю функцію, зберігаючи при цьому свою структуру та природні особливості. Є три підходи до оцінки природного потенціалу геосистем: 1) оцінка в балах, 2) у вартісних (грошових) показниках і 3) в натуральних одиницях (М.Д.Гродзинський, 1993).

Недоліком бальної оцінки є її певна суб’єктивність (див. 2, 3 та 6 етапи методики оцінювання). Проте часто цей підхід є єдино можливим і тому ним найбільше користуються. У випадках, коли характеристики природного потенціалу піддаються матеріально-грошовій оцінці (наприклад: 1) вартість продукції, яку можна отримати за рахунок використання певного ресурсу геосистеми; 2) диференційна рента; 3) витрати на отримання одиниці продукції тощо), використовують грошові та матеріальні одиниці, які є більш придатними для економічної оцінки природних ресурсів. Цей підхід часто називають еколого-економічним. Його недоліки випливають з невідповідності діючих цін справжній вартості ресурсів, а також з неможливості безпосередньої оцінки в грошових одиницях середовищевідновлювального, естетичного та інших потенціалів нересурсного характеру.

Для оцінки природного потенціалу геосистеми можна використовувати окремі показники, що являють собою складні функції її окремих характеристик: бонітет ґрунту (для агропотенціалу), бонітет або продуктивність деревостану (для потенціалу лісових угідь), рекреаційна ємність ландшафту (для рекреаційного потенціалу) тощо. Однак такі натуральні показники потенціалу геосистеми існують не для всіх видів її функцій.