7. Облік платників податку і податковий контроль

Облік платників податку на додану вартість здійснює державна податкова служба України, яка веде реєстр платників по­датку. Кожному платнику податку присвоюється індивідуаль­ний податковий номер. Платник податку зобов'язаний подати в орган державної податкової служби за місцем свого знаходження заяву за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України.

Заява подається органу державної податкової служби не піз­ніше двадцятого дня після закінчення року, що минув, а для платників, які торгують за готівку, не пізніше ніж за десять ка­лендарних днів до початку здійснення підприємницької діяль­ності. Орган державної податкової служби зобов'язаний протя­гом 10 робочих днів надати заявнику свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені органом держав­ної податкової служби, мають бути розміщені на доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку в усіх його відок­ремлених підрозділах.

Правила такого розміщення та відповідальність за порушен­ня цих правил встановлюються центральним органом держав­ної податкової служби України. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа за останні 12 поточних календарних місяців мала оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 300 000грн.;

зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справ­лянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення товарів на митну територію України — митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України. Порядок внесення податку на додану вартість до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність платників податку за порушення порядку та строків нарахування та внесення до бюджету податку або по­рядку звітності, а також порядок оскарження рішень податко­вих органів визначаються законом з цих питань.

Орган державної податкової служби має право давати роз­порядження про нарахування податку в разі, коли розмір подат­ку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків. Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету в стро­ки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки та­кого розпорядження.

Якщо платник податку подає декларацію, в якій допущені арифметичні помилки, що призвели до заниження суми подат­ку, належної до сплати, орган державної податкової служби са­мостійно здійснює перерахунок такої суми податку та повідом­ляє платника податку про суму податкових донарахувань, належних до сплати. При цьому фінансові санкції до такого платника податку не застосовуються, за винятком пені на дона­раховану суму.

У разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт за­вищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в подат­ковій декларації, сума такого завищення вважається сумою по­даткового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодуван­ня, платник податку визнається таким, що ухиляється від опо­даткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до за­конодавства.

Коли виявлені порушення вимог ведення бухгалтерського обліку і податкової звітності, знищення, втрати чи неподання бухгалтерських документів, відсутності ведення обліку фактич­них витрат виробництва чи в разі, коли визначення бази опо­даткування є неможливим, орган державної податкової служби має право встановлювати базу оподаткування податком на до­дану вартість та визначати суму податку, належну до сплати, шляхом застосування непрямих методів визначення обсягу опо­датковуваних операцій (визначення активів, обороту, витрат ви­робництва та урахування оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю). Право на податковий кредит у разі визначення обсягу оподатковуваних операцій непрямими мето­дами платнику не надається. Порядок і форми застосування та­ких методів встановлюються Кабінетом Міністрів України.