3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; 4) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів.

Підробкою предметів даного злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються підроблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т. ч. і фальсифікація відповідних справжніх предметів, якщо після вчинення цих дій із застосуванням підроблених предметів можуть бути проведені незаконні (ініційовані не власником рахунку або не забезпечені наявністю грошей на банківському рахунку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунку отримує неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомогою спеціального технічного обладнання, комп'ютерних програмних засобів або у будь-який інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо).

Виготовлення предмета, який лише своїми зовнішніми ознаками нагадує розрахункову картку і реально не може бути використаний для одержання доступу до певного банківського рахунку чи до інформації про такий рахунок (наприклад, внаслідок відсутності необхідного для цього електронного пристрою), не містить складу злочину, передбаченого ст. 200.

Деякі із документів на переказ, що є предметом даного злочину, можуть існувати не лише у паперовій, але і в електронній формі. Оскільки такі електронні документи мають певні індивідуальні реквізити, за якими вони розпізнаються адресатом, цілком можливою є їх підробка шляхом втручання у роботу відповідних комп'ютерних систем чи мереж. У цих випадках дії винної особи треба визнавати сукупністю злочинів і кваліфікувати за статтями 200 та 361.

Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту, вжиті у цій статті, за своїм змістом збігаються з аналогічними поняттями, застосованими у ст. 199 (див. коментар до ст. 199). Під використанням підроблених документів на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред'явлення їх як справжніх з метою здійснення незаконного переказу грошових коштів, незаконного доступу до інформації щодо відповідного банківського рахунка тощо. Використанням підробленої платіжної картки слід вважати також спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківський автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.

Якщо внаслідок використання зазначених у цій статті підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за відповідними частинами статей 190 і 200.

Про поняття збуту див. коментар до ст. 199.

Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із перелічених у ч. 1 ст. 200 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5.Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У випадках придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочину обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета їх збуту.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32. Для ч. 2 ст. 200 повторним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 та коментар до неї.