
- •Типова програма вибіркової навчальної дисципліни ”Біохімія рослин”
- •1.1. Загальні відомості про дисципліну.
- •1.2. Мета та завдання вивчення дисципліни.
- •1.3. Тематичний план і розподіл навчального часу.
- •1.4. Програмний матеріал змістовних модулів.
- •1.5. Завдання для самостійної роботи.
- •1.6. Оцінювання знань студентів.
- •Розподіл балів обов’язкового контролю, присвоюваних студентам (у чисельнику – % від максимально можливої суми, в знаменнику – абсолютна кількість балів)
- •2. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів і тем дисципліни
- •Тема 1. Біохімія рослин як наука. Хімічний склад рослин.
- •Тема 2. Вуглеводи.
- •Тема 3. Ліпіди.
- •Тема 5-6. Білки.
- •Тема 7. Ферменти.
- •Тема 8. Нуклеїнові кислоти.
- •Тема 9. Метаболізм. Біохімія анаеробного перетворення вуглеводів.
- •Тема 10. Біохімія аеробного перетворення вуглеводів.
- •Тема 11. Біохімія фотосинтезу та хемосинтезу.
- •Тема 12. Білковий обмін. Обмін нуклеїнових кислот.
- •3. Лабораторний практикум Лабораторне заняття № 1
- •Теоретична частина
- •Якісна реакція на глюкозу (реакція Троммера)
- •Якісна реакція на глюкозу (реакція Фелінга)
- •Відновлення аміачного розчину гідроксиду срібла глюкозою
- •4. Реакція з α-нафтолом (реакція Мілиша)
- •5. Реакція на пентози
- •Реакція на сахарозу
- •7. Реакція крохмалю з йодом
- •8. Гідроліз крохмалю
- •9. Визначення вмісту глюкози за допомогою реакції відновлення оксиду міді (іі) в оксид міді (і)
- •10. Визначення вмісту сахарози в коренеплодах цукрових буряків
- •Контрольні питання
- •Лабораторне заняття № 2
- •1. Розчинність ліпідів і утворення емульсії
- •2. Омилення жиру
- •3. Утворення вільних жирних кислот
- •4. Утворення нерозчинних кальцієвих мил
- •5. Визначення числа омилення жиру
- •7. Визначення йодного числа жиру
- •8. Визначення перекисного числа в прогірклому жирі
- •Лабораторне заняття № 3
- •Щавлева кислота
- •Пігменти листка
- •1. Визначення вмісту щавлевої кислоти
- •2. Отримання спиртового розчину (витяжки) пігментів
- •3. Розподіл пігментів за Краусом
- •4. Омилення хлорофілу лугом
- •5. Одержання феофітину та зворотне заміщення водню атомом металу
- •6. Фотосенсибілізуюча дія хлорофілу на процес переносу водню за Гуревичем
- •Лабораторне заняття № 4
- •1. Якісні реакції на вітамін a
- •2. Якісні реакції на вітамін к
- •3. Якісні реакції на вітамін е
- •4. Реакція відновлення вітаміну в2 (рибофлавіну)
- •5. Якісні реакції на вітамін с
- •6. Якісні реакції на вітамін в5 або рр
- •7. Кількісне визначення вмісту вітаміну с за Тільмансом
- •8. Кількісне визначення вмісту вітаміну р у чаї за Левенталем
- •Лабораторне заняття № 5
- •1. Нінгідринова реакція
- •2. Реакція з азотистою кислотою
- •3. Утворення комплексної солі міді
- •4. Реакція Фоля на “слабкозв’язану” сірку цистеїну та цистину
- •5. Біуретова реакція на пептидні зв’язки
- •6. Ксантопротеїнова реакція
- •7. Мікрометод визначення амінного азоту мідним способом
- •Лабораторне заняття № 6
- •1. Визначення окремих амінокислот методом розподільної хроматографії на папері
- •2. Біуретова реакція на виявлення пептидних зв’язків у білках
- •3. Кольорові реакції з білками на виявлення карбонових амінокислот
- •4. Кольорові реакції з білками на виявлення циклічних амінокислот
- •5. Реакції осадження білків
- •6. Визначення ізоелектричної точки білків (желатину)
- •Лабораторне заняття № 7-8
- •1. Визначення оптимальної температури дії ферментів
- •2. Специфічність дії ферментів
- •3. Групова специфічність дії сахарази
- •3. Визначення активності каталази методом о.М. Баха та а.І. Опаріна
- •4. Визначення активності тирозинази
- •Лабораторне заняття № 9
- •1. Виділення нуклеопротеїнів
- •2. Виявлення вуглеводів у складі нуклеопротеїнів (реакція з орцином)
- •3. Виявлення пуринових основ у складі нуклеопротеїнів
- •4. Виявлення фосфорної кислоти в складі нуклеопротеїнів
- •5. Виявлення білків у складі нуклеопротеїнів
- •6. Якісне визначення днк за Діше
- •7. Визначення вмісту днк за Броді
- •4. Контрольні тестові завдання
- •5. Приклади завдань підсумкового контролю
- •6. Тематика індивідуальної роботи
- •7. Варіанти та завдання для виконання контрольної роботи студентам заочної форми навчання
- •8. Рекомендована література
- •Біохімія рослин. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення
- •33028, Рівне, вул. Соборна, 11
3. Визначення активності каталази методом о.М. Баха та а.І. Опаріна
Принцип методу. Каталаза (К.Ф. 1.11.1.6) – фермент, який каталізує реакцію розкладу пероксиду водню на воду й молекулярний кисень. Незначною мірою вона також сприяє окисленню різних спиртів і інших сполук пероксидами. Цей фермент досить широко розповсюджений у рослинних тканинах і є тут одним із найактивніших.
Активність каталази визначають за кількістю пероксиду водню, що розклався під дією ферменту. В реакційну суміш вносять надлишок пероксиду водню. В контрольному зразку каталазу інактивують сірчаною кислотою. В досліджуваному зразку частина внесеного пероксиду водню розкладається під дією ферменту, а ту частину, що не розклалася, визначають титруванням перманганатом калію в кислому середовищі. При цьому відбувається така реакція
5 Н2О2 + 2КМnО4 + 3Н2SО4 2МnSО4 + К2SО4 + 5О2 +
+ 8Н2О.
Об’єм пероксиду водню, що розклався під дією ферменту у відповідності до приведеної реакції, знаходять за різницею між дослідним і контрольним титруваннями.
Обладнання та реактиви. Технохімічні ваги, центрифуга, термостат, годинник, ступки фарфорові з товкачиком, мірні циліндри, пробірки центрифужні, хімічний стакан на 50 мл, конічні колби на 200 мл, бюретки, піпетки градуйовані, шпатель, термометр лабораторний, годинник, 0,1 н розчин пероксиду водню (Н2О2), 10 %-ий розчин сірчаної кислоти, 0,1 н розчин перманганату калію (КМnО4), карбонат кальцію, дистильована вода, індикаторні папірці, кварцовий пісок, рослинний матеріал.
Хід роботи: На технохімічних вагах відважити 2-3 г свіжого рослинного матеріалу та розтерти його в ступці з кварцовим піском. Якщо реакція рослинного матеріалу кисла (визначити за допомогою індикаторних папірців), то в ступку додати на кінчику шпателя невелику кількість карбонату кальцію. В процесі розтирання в ступку невеличкими порціями додати точно 40 мл води. Розтерту масу кількісно (змити ступку 10 мл дистильованої води) перенести в центрифужні пробірки та відцентрифугувати 10-15 хв. при 3-5 тис. об./хв. Потім надосадову рідину з центрифужних пробірок перелити в хімічний стакан.
Для визначення активності ферменту зі стакану взяти дві проби по 20 мл ферментної витяжки та перенести їх у конічні колби на 200 мл. В одну з колб, яка служить контролем, долити 5 мл розчину сірчаної кислоти для інактивації ферменту. Потім в обидві колби додати по 20 мл розчину пероксиду водню. Реакцію розкладання пероксиду водню проводять при 200 С впродовж 30 хв. Після додавання кожного з реактивів уміст колб старанно перемішати. Через 30 хв. фермент у досліджуваній колбі інактивувати додаванням у неї 5 мл розчину сірчаної кислоти.
Потім надлишок перекису водню в кожній колбі відтитрувати розчином перманганату калію до утворення стійкого рожевого забарвлення, що не зникає впродовж 1 хв.
Активність каталази (Е) виразити в мікромолях пероксиду водню, що розклався під дією ферменту за 1 хв. у розрахунку на 1 г свіжого рослинного матеріалу. Розрахунок провести за формулою
(Vk - Ve) · Т · 50 · 50
E = —————————— ,
m · 20 · 30
де Vk – об’єм 0,1 н розчину КМnО4, витраченого на титрування контрольного зразка, мл; Ve – об’єм 0,1 н розчину КМnО4, витраченого на титрування досліджуваного зразка, мл; Т – поправка на титр 0,1 н розчину КМnО4; 50 – коефіцієнт перерахунку на мікромолі Н2О2; 50 – загальний об’єм екстракту, мл; 20 – об’єм ферментного розчину, взятого для аналізу, мл; 30 – час ферментативної реакції, хв.; m – наважка матеріалу, взятого для аналізу, г.