3. Інститути конституційного права України

Під інститутом (від лат. institutum – «настанова», «установа») конституційного права розуміють сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу.

Інститут конституційного права – це основний складовий елемент системи конституційного права України, який об’єднує об’єктивно сформовану, цілісну і відносно відособлену групу функціонально взаємозумовлених і структурно взаємопов’язаних норм конституційного права, які регулюють найбільш споріднені суспільні відносини, що є предметом конституційного права.

Інституту конституційного права властиві такі ознаки:

• єдність нормативного матеріалу;

• цілісність і завершеність регулювання чітко визначеного виду суспільних відносин, що є предметом конституційного права;

• однорідність суспільних відносин, які є об’єктом впливу норм, об’єднаних у конкретний інститут конституційного права;

• єдність загальних положень, принципів, понять та конструкцій інституту;

• автономність існування нормативного матеріалу в межах інституту;

• функціональна спеціалізація (спрямованість) норм у межах інституту;

• зовнішнє відособлене закріплення інститутів права у вигляді окремих розділів Конституції України, законів чи підзаконних нормативно-правових актів.

Щодо розмежування окремих інститутів конституційного права, то ні предмет, ні метод не можуть бути такими критеріями, бо вони є спільними для всіх інститутів конституційного права, як і для галузі в цілому. Видається, що критеріями розмежування інститутів конституційного права є:

• сфера впливу на суспільні відносини, що є предметом конституційного права,

• цілеспрямованість правового регулювання суспільних правовідносин,

• специфіка правового впливу на суспільні відносини,

• спосіб реалізації конституційно-правових норм та механізм їх дії у межах конкретного правового інституту,

• ступінь взаємодії інституту з іншими елементами системи конституційного права,

• функції, принципи, склад суб’єктів, видовий характер норм, об’єднаних в інститутах тощо.

Зазначені критерії дають змогу розмежовувати інститути конституційного права за різними параметрами та визначати їх роль і місце в системі конституційного права.

Для системи інститутів конституційного права властиві як інтеграційні, так і диференційні процеси.

Інтеграційні процеси властиві системі інститутів конституційного права через те, що ці інститути пов’язані між собою тісними генетичними та функціональними зв’язками.

Одним з критеріїв класифікації інститутів конституційного права можна визнати їх функції в межах галузі.

Розрізняють предметні і функціональні інститути права.

До предметних інститутів конституційного права слід віднести ті інститути, що направлені на регулювання конкретного виду суспільних відносин, які в сукупності є предметом конституційного права (інститут громадянства, інститут референдуму).

У межах галузі конституційного права можна виділити також функціональні інститути, які склалися внаслідок функціональної диференціації права. Функціональні інститути конституційного права обслуговують всю систему предметних інститутів конституційного права.

Вони не регулюють конкретні суспільні відносини. Прикладом функціонального інституту в конституційному праві може бути інститут конституційно-правової відповідальності.

Іншим критерієм для класифікації інститутів конституційного права є критерій галузевої належності інституту.

Інститути конституційного права можна поділяти на внутрішньогалузеві та міжгалузеві.

Внутрішньогалузеві інститути конституційного права існують у межах конституційного права як галузі права і не містять в своєму складі норм інших галузей права (інститут внесення змін до Конституції України). У той же час велика кількість інститутів конституційного права продовжені в нормах інших галузей права. Таким чином, поряд із «чистими» інститутами конституційного права існують комплексні міжгалузеві інститути.

Але не всі міжгалузеві інститути, що містять норми конституційного права, доцільно класифікувати в межах галузі конституційного права. До системи конституційного права належать лише ті інститути, щодо яких конституційне право можна вважати первинним.

Так, виборче право об’єднує в своєму складі кілька інститутів, у тому числі комплексні міжгалузеві. Це стосується фінансового та інформаційного забезпечення виборчої компанії, юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства тощо.

Допустиме існування й інших критеріїв класифікації інститутів конституційного права. Але жоден із критеріїв відособлено не дає чіткого уявлення про роль і місце конкретного правового інституту в галузі права і не розкриває його правову природу. Лише застосування комплексу критеріїв дає змогу розглянути інститут конституційного права в багатоплощинному вимірі.

Синтез правових характеристик інституту дає можливість змоделювати правовий інститут узагальнено, поділяючи ці інститути на генеральні інститути, основні інститути і субінститути.

Виходячи з комплексного критерію, вчені називають насамперед такий вид інститутів права, як генеральні інститути.

Генеральні інститути в конституційному праві мають адекватне відображення в системі конституційного законодавства. Як правило, генеральні інститути закріплюються в самостійних розділах Конституції. Генеральні інститути конституційного права можуть мати субординаційні відносини з більш дрібними інститутами конституційного права.

До генеральних інститутів конституційного права України можна віднести інститути основ конституційного ладу України, інститут громадянства, інститут вищих органів державної влади тощо.

Система інститутів конституційного права, в першу чергу, опосередковує основні інститути конституційного права України. їх диференціація та інтеграція сприяє формуванню як більш дрібних інститутів (субінститутів і одноелементних інститутів), так і складних комплексних утворень – генеральних інститутів і підгалузей конституційного права України.

На сьогодні можна констатувати існування таких основних інститутів конституційного права України, як

• інститут основ конституційного ладу,

• інститут конституційно-правового статусу людини і громадянина,

• інститут форм безпосередньої демократії,

• інститут парламентаризму,

• інститут глави держави,

• інститут виконавчої влади,

• інститут судової влади,

• інститут конституційної юстиції,

• інститут контрольно-наглядової влади,

• інститут територіального устрою,

• інститут місцевого самоврядування тощо.

Інститут основ конституційного ладу України представлений сукупністю конституційно-правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані із загальними засадами суспільного та державного ладу в Україні. Цей інститут визначає основні принципи суспільного і державного ладу України, завдання і мету держави і суспільства, їх функції та гарантії.

Інститут основ конституційного ладу об’єктивізується насамперед у розділі І «Загальні засади» Конституції України та інших нормативних положеннях чинного законодавства України.

Іншим важливим інститутом конституційного права є інститут конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Він представлений сукупністю конституційно-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з належністю особи до громадянства України, та правами, свободами і обов’язками людини і громадянина та їх гарантіями. Цей інститут насамперед регулює підстави і порядок набуття громадянства України, підстави і порядок припинення громадянства України та конституційно-правовий статус органів, що уповноважені вирішувати питання, пов’язані з громадянством України. Крім того, відповідні норми забезпечують правове регулювання конституційно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні.

Інститут форм безпосередньої демократії (форм прямого народовладдя), об’єднує у своєму складі конституційно-правові норми, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету через референдуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії. Інститут форм безпосередньої демократії визначає: принципи прямого народовладдя; поняття референдумів і виборів в Україні та їх види; порядок організації та проведення референдумів і виборів в Україні; відповідальність за порушення чинного виборчого законодавства; конституційно-правовий статус органів, уповноважених проводити референдуми і вибори в Україні; гарантії референдумів і виборів в Україні.

Інститут парламентаризму, парламентського права визначає основні принципи вітчизняного парламентаризму, поняття парламенту, його порядок формування, склад і структуру, функції та повноваження, порядок роботи парламенту та основні парламентські процедури. Важливими складовими інституту парламентаризму є конституційно-правові норми, що визначають конституційно-правовий статус народного депутата України.

Інститут глави держави (президентства) в Україні – це сукупність норм конституційного права, що визначають конституційно-правовий статус Глави держави, порядок його обрання, функції та повноваження Президента України, взаємовідносини Президента України як Глави держави з іншими гілками влади, підстави для дострокового припинення його повноважень.

До складу інституту глави держави входить ряд інститутів (субінститутів) – інститут Ради національної безпеки і оборони України, інститут Державного секретаріату, інститути постійних представників Президента України в органах державної влади тощо.

Інститут виконавчої влади об’єднує норми конституційного права, які регулюють суспільні відносини, пов’язані зі здійсненням виконавчої влади в Україні. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус органів виконавчої влади в Україні та їх роль і місце в системі органів державної влади, систему органів виконавчої влади в Україні (Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації), порядок формування і структуру органів виконавчої влади, їх функції та повноваження.

Інститут судової влади представлений нормами конституційного права, які регулюють суспільні відносини у галузі правосуддя. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус судів загальної юрисдикції в Україні, основні принципи судоустрою і судочинства, систему судів загальної юрисдикції, порядок утворення судів і формування суддівського корпусу, їх функції та повноваження, конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції, Вищої ради юстиції України, Державної судової адміністрації та інших органів, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції.

Інститут конституційної юстиції об’єднує норми конституційного права, що регламентують принципи конституційного судочинства, порядок формування та склад Конституційного Суду України, функції та повноваження Конституційного Суду України та порядок його діяльності, а також юридичну природу актів Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні.

Інститут адміністративно-територіального устрою України об’єднує конституційно-правові норми, що визначають поняття територіального устрою України, систему адміністративно-територіального устрою України, а також конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим, конституційно-правовий статус міст Києва і Севастополя. Цей інститут має винятково важливе значення для правового забезпечення цілісності й недоторканності території України в межах існуючого державного кордону.

Інститут місцевого самоврядування України є єдиним із найбільших за нормативним вмістом інститутів у системі конституційного права України. Цей інститут є сукупністю норм конституційного права, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з місцевим самоврядуванням. Зокрема, інститут місцевого самоврядування визначає загальні засади місцевого самоврядування, систему органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок формування органів і посадових осіб місцевого самоврядування, форми місцевого самоврядування, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, гарантії місцевого самоврядування тощо.

Інститут місцевого самоврядування іноді розглядається вченими як підгалузь конституційного права – муніципальне право України.

Саме ці інститути конституційного права є основою системи конституційного права України. У стадії формування, становлення називають ряд нових інститутів конституційного права України. Серед таких перспективних інститутів чільне місце посідає інститут конституційно-правових основ національної безпеки і оборони.

Поряд з традиційними основними інститутами набувають визнання й інститути загальної частини конституційного права. Уже сьогодні відбувається визнання та спроби наукового пізнання таких самостійних інститутів конституційного права, як інститут історії і теорії українського конституціоналізму, інститут Конституції України, інститут системи конституційного права, інститут джерел конституційного права, інститут функцій конституційного права, інститут конституційно-правових відносин, інститут конституційно-правової відповідальності тощо.

Інститут системи конституційного права представлений сукупністю нормативних положень, які дають уявлення про систему конституційного права як галузь права, галузь законодавства, юридичної науки та навчальної дисципліни, критерії внутрішньосистемної диференціації та інтеграції складових елементів указаних систем, поняття і юридичні властивості інститутів і норм конституційного права тощо.

Закономірності і правила передбачені цим інститутом, реалізуються при пізнанні системи галузі конституційного права та при побудові системи законодавства, юридичної науки і навчальної дисципліни у галузі конституційного права. Цей інститут загальної частини конституційного права України так чи інакше об’єкти-візується в усій системі конституційного законодавства України.

Інститут джерел конституційного права визначає поняття джерел конституційного права України, їх види та юридичні властивості, систему джерел конституційного права України тощо. У концентрованому вигляді цей інститут втілюється у відповідних розділах Конституції України (розділи XIII, XIV, XV), законах про дію в Україні міжнародних договорів тощо.

Інститут функцій конституційного права України, як і більшість інших інститутів загальної частини конституційного права України, має теоретичну основу і об’єктивізується в усій системі чинного конституційного законодавства України. Він визначає сутність і зміст основних напрямів впливу конституційного права на суспільні відносини.

Інститут конституційно-правових відносин визначає поняття конституційно-правових відносин, їх види, склад, характеризує коло суб’єктів та об’єктів конституційно-правової відповідальності, а також систему конституційно-правових відносин.

Особливої актуальності на сьогодні набуває інститут конституційно-правової відповідальності. Цей інститут визначає поняття конституційно-правової відповідальності та її види, порядок застосування конституційно-правової відповідальності та її юридичні властивості. Досліджуються проблеми законодавчого регулювання конституційно-правової відповідальності глави держави, парламентаріїв, політичних партій та інших суб’єктів конституційного права.

Існують й інші інститути загальної частини конституційного права України. Наприклад, інститут предмета і методу конституційного права, інститут принципів конституційного права тощо.

Наведені теоретичні основи класифікації інститутів конституційного права не є вичерпними.

Інститути конституційного права як основа його системи є водночас основою системи конституційного законодавства, системи науки конституційного права та системи навчальних дисциплін у галузі конституційного права.

Юридичні властивості інститутів конституційного права України визначаються якостями норм конституційного права України, що об’єднуються в межах цих інститутів.