14.1. Загальна характеристика регіону

Найбільшою строкатістю характеризуються народи і країни Азії. Тому тут виділяється найбільше субрегіонів. Практично за всіма показниками – від величини території і чисельності населення, до забезпеченості природними ресурсами і рівня соціально-економічного розвитку – азійські держави істотно розрізняються.

До субрегіону Південно-Західна Азія належить 15 країн. Із погляду теоретико-методологічного обґрунтування регіону, його розміщення між Європою, Африкою й Азією призводить до подвійної, навіть до потрійної приналежності країн до тих чи інших регіонів. Так, загальновживані умовні поняття Близького та Далекого Сходу. Туреччина одночасно може бути країною Євразії, Близького Сходу і Південно-Західної Азії.

Отже, до Південно-Західної Азії належить Афганістан, Бахрейн, Ізраїль, Йорданія, Іран, Ірак, Ємен, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія і Сирія. Це регіон із надзвичайно складним соціально-економічним, політичним, історичним, національним та іншими проблемами. Постійні війни і терористичні акти стали візитівкою цього субрегіону в цілому світі.

Не менше гострих проблем у субрегіоні Закавказзя. Хоча до цього регіону належить лише три пострадянські держави, Азейбаржан, Вірменія і Грузія, проблем і конфліктів тут також чимало.

Субрегіон Центральна Азія утворюють чотири пострадянські країни – Киргизія, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Ситуація у цих країнах не стабільна: відродженню ісламу намагається протидіяти Росія та США, що породжує зростаючу напругу.

До субрегіону Південна Азія належать сім країн: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівські острови, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка. Цей регіон теж вкрай нестабільний, із гострими національними і релігійними конфліктами.

До складу субрегіону Східна Азія входить Китай, Японія, Корейська Народно-Демократична Республіка, Республіка Корея і Монголія.

До субрегіону Південно-Східна Азія входять такі країни: Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни.

14.2. Країнознавчий огляд

14.2.1. Японія

Офіційна назва – Японія. Столиця – Токіо (понад 8 млн. осіб). Площа – 378 тис. км² (60-те місце у світі). Населення – близько 127 млн. осіб (9-те місце у світі). Державна мова – японська. Грошова одиниця – єна.

Японія – унітарна держава, парламентська монархія. Символом держави є імператор, позбавлений реальної влади. Титул імператора передається у спадок. Вищий законодавчий орган – парламент. Він складається з двох палат: палати представників і палати радників. Виконавча влада належить уряду на чолі з прем’єр-міністром. Його обирає парламент із власних членів. В Японії, за адміністративно-територіальним поділом, 42 префектури, 2 столичних міста, 1 столичний округ, 1 губернаторство – Хоккайдо.

Густота населення в Японії дуже велика і перевищує 300 осіб на 1 км². Населення розміщене дуже нерівномірно. Міське населення перевищує 78 %. Крім столиці, до міст-мільйонерів належать Йокогама (близько 4 млн. осіб), Осака (3 млн. осіб), Нагоя (2,2 млн. осіб). Наявний природний приріст при народжуваності 10 ‰, смертність становить 6‰ . На сході країни сформувався найбільший у світі мегаполіс Токайдо, де живе 60 млн. осіб. Тривалість життя населення в Японії найвища на нашій планеті (понад 80 років). Японія – типова однонаціональна держава, де японці становлять 99,4 % усього населення.

Японія належить до найрозвинутіших постіндустріальних держав. За обсягом ВНП вона разом із США та Китаєм у трійці лідерів. Нестача природних ресурсів сповна компенсується вмілим використанням переваг географічного положення, високою кваліфікацією, культурою та патріотизмом населення, високим розвитком науки і техніки.

У промисловості особливу увагу приділяють новітнім галузям, які базуються на передових технологіях. Японія виробляє близько половини морських суден, до 30 % автомобілів і т. д. За виробництвом роботів вона посідає перше місце у світі. Промисловість Японії швидко трансформується залежно від мінливої кон’юнктури світового ринку.

Розвиток господарства ґрунтується на потужному паливно-енергетичному комплексі, який працює на довізній сировині. Основу електроенергетики складають теплові електростанції, які виробляють 58 % електроенергії. Широкого розвитку на­була атомна енергетика. Тепер в країні працює близько 50 атомних реакторів, які дають 28% електроенергії. Частка гідроенергетики скоротилася до 12%. Тепер вони працюють лише у години-пік. Японія приділяє велику увагу роз­витку альтернативних джерел енергії: геотермальних та сонячних електро­станцій, які вже виробляють близько 2 % електроенергії.

На імпортній руді та вугіллі з Австралії працюють найпотужніші у світі чорна та кольорова металургії. Ці галузі забезпечують високорозвинену автомобільну (концерни «Ніссан», «Тойота», «Хонда») промисловість.

Основні галузі японського машинобудування є най­більшими в світі: електроніка та робо­тотехніка, автомобілебудування (понад ¹/⁴ автомобілів світу), суднобудування (більше ¹/² світових морських суден), верстатобудування (дає ¹/² верстатів-автоматів), тракторобудування. Головні центри машинобудування сформували­ся в агломераціях Токіо, Осаки та Нагої.

За обсягом виробництва електро-обчислювальної техніки Японія поступається лише США. Високорозвинута хімічна промисловість спеціалізується переважно на виробництві пластичних мас, синтетичних смол, хімічних волокон (Токіо, Осака, Нагоя, Кавасакі). Розвинута також легка промисловість, яка виготовляє текстиль (Токіо, Кіото, Кобе, Нагоя), шовкові тканини та тканини із хімічних волокон. У харчовій промисловості виділяється рибоконсервна, цукрова, борошномельна і пивоварна промисловості.

У сільському господарстві переважають дрібні селянські господарства. Роль сільського господарства неве­лика. Воно дає лише 2,2 % ВВП країни і забезпечує 75 % потреб населення у продовольстві. Його основою є дрібні гос­подарства, а головною галуззю — рослинництво, яке відзначається високою інтенсивністю. Майже 50% ріллі зайня­то рисом, ще 25 % овочами. Розвинене садівництво та виноградарство. Тваринництво є новою для Японії галуззю, яке розвивається па імпортних кормах (особливо кукурудзі). Головни­ми постачальниками м'яса є свинарство та птахівництво.

Основним видом транспорту Японії є автомобільний. Протяжність автомобільних магістралей перевищує 1,2 млн. км, залізниць – 30 тис. км. Для країни характерні швидкісні залізниці та шосейні дороги. Окремі острови з’єднанні тунелями та мостами. Найбільший у світі підводний тунель “Сейкан” споруджено через Сангарську протоку. В Японії понад 100 портів, а за тоннажністю морського торгового флоту держава посідає 2-ге місце у світі. У міжнародних пасажирських перевезеннях домінує авіаційний транспорт.

Історико-культурна спадщина представлена буддиськими та синтоїськими храмами, імператорськими палацами та замками феодалів, будівлями стародавньої столиці Кіото, меморіалом Хіросіми. Практично все населення високоосвічене.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесено 11 об’єктів. Зокрема, 18 монументів давнього Кіото, меморіал Хіросіми, гори Сиракамі, ліс Якусіма, монастир Хорюдзі, замок Хімедзі, історичне село Сіра кава, храм Ітсукусіма та ін.