12.2. Регіональний огляд

12.2.1. Великобританія

Офіційна назва – Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Столиця – Лондон (близько 8 млн. осіб). Площа – 244 тис. км² ( 77-ме місце у світі). Населення –близько 59 млн. осіб (21-ше місце). Державна мова – англійська. Грошова одиниця – фунт-стерлінг.

Велика Британія – класична парламентська монархія. Глава держави – королева, однак вона не має майже ніяких повноважень. Країною керує уряд, що очолюється лідером партії, яка здобула на виборах перемогу. Велика Британія є унітарною державою. Вона складається з різних політико-адміністративних одиниць: Англія поділяється на 35 графств і Великий Лондон. Уельс складається також із графств, Північна Ірландія – з округів, Шотландія – з районів і острівних територій. Острів Мен і Норманські острови є самостійними адміністративними одиницями.

За чисельністю населення Велика Британія посідає третє місце в Європі після Німеччини і Франції. За загальної високої густоти населення (понад 240 осіб на 1 км²) існують суттєві відмінності цього показника. Так, в Англії він перевищує 350 осіб, а в Шотландії та Північній Ірландії – в три рази менший. Природний приріст населення низький. Тривалість життя жінок перевищує 80 років. Відбувається процес старіння нації. Майже 90 % населення живе в містах, сформовано вісім міських агломерацій. Майже 82 % населення становлять англійці, близько 10 % – шотландці, понад 2 % – ірландці, близько 2 % – валлійці (уельсці).

Велика Британія – високорозвинена постіндустріальна країна. У структурі її ВНП 20 % становить частка промисловості та 60 % наданих послуг. Структура промислового виробництва, яке забезпечує майже 90 % експорту, постійно змінюється в напрямку скорочення частки старих, традиційних галузей (видобуток вугілля, металообробка, харчова, текстильна) і зростання частини передових наукомістких галузей – електронної, авіаційної, верстатобудівної тощо.

Для паливно-енергетичної промисло­вості характерне зростання ролі нафти і природного газу та скорочення частки вугілля для виробництва електроенергії. В електроенергетиці провідну роль віді­грають теплові електростанції, значна частина яких працює на природному га­зі. На них припадає 76 % всієї виробле­ної електроенергії. В країні діє понад 20 атомних електростанцій, які дають 23 % електроенергії. Частка гідроелект­ростанцій незначна — лише 1 %.

Чорна металургія — одна з найста­ріших галузей британської промислово­сті. В минулому вона тяжіла до власних родовищ залізних руд та коксівного ву­гілля у Мідленді. Нині чорна металургія все більше зсувається в бік моря і пра­цює здебільшого на імпортній руді та металобрухті (Південний Уельс, Йорк­шир).

Британська кольорова металургія є однією з найпотужніших у Європі. Най­більшу роль відіграє металургія алю­мінію у Шотландії. Країна виробляє вторинні рідкісні метали (уран, цирко­ній, берилій, ніобій), які користуються попитом на світовому ринку.

Машинобудування є найбільшою га­луззю британської промисловості. Пріо­ритетного розвитку набули транспорт­не (літакобудування, ракетобудування, автомобілебудування) та точне маши­нобудування. Найбільшим центром надсучасних галузей машинобудування є Великий Лондон. У ньому, а також в інших великих містах виробляють автомобілі, текстильне обладнання, продукцію військово-промислового комплексу. Важливе місце посідає верстатобудування. Скоротилися роль суднобудування.

У хімічній промисловості зменшила­ся роль основної хімії: скоротилося виробництво мінеральних добрив та соди. Натомість підвищилася роль фармацев­тики та виробництва побутової хімії. Головним районом хімічної промисловості є південний схід. Там, де до узбережжя підходять нафтопроводи з Північного моря, розміщені підприємства нафтохімічної галузі (Фолі, Стенлоу, Каррінгтон).

Серед старих галузей господарства відома британська текстильна промис­ловість, яка виробляє вовняні, бавовняні, лляні та синтетичні тканини. Основна частина підприємств зосереджена в Ланкаширі, вовняної – в Йоркширі, трикотажної – в східному Мідленді, лляної – в Північній Ірландії.

Незважаючи на те, що в сільському господарстві Великої Британії зайнято лише 2,7 % населення, країна повністю забезпечує себе зерном, м’ясом, яйцями, молоком тощо. У його га­лузевій структурі значно переважає тваринництво. Зростає роль скотарства. Традиційне колись вівчарство тепер дає мізерну частину сільгосппродукції. У рослин­ництві головними є зернові (ячмінь, пшениця, овес) та. кормові культури.

У Великій Британії 90 % вантажообігу припадає на морський флот. Лондон і Ліверпуль – головні експортні порти країни. 80 % експортних внутрішніх перевезень вантажо- і пасажирообігу здійснює автомобільний транспорт, 10 % – залізничний. Із 1993 року експлуатується залізничний тунель під Ла-Маншем. Розвинений також річковий, трубопровідний та авіаційний транспорт.

У Великій Британії обов’язкова 11-річна освіта, на 100 тис. осіб припадає 32 тис. студентів. Майже 33 % загальних громадських видатків ідуть на потреби цієї сфери. Серед всесвітньо відомих об’єктів – Британський музей, Шекспірівський театр, Оксфордський (1167 р.), Кембріджський (1209 р.) університети. Освіта й охорона здоров’я безкоштовні.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесено 24 об’єкти – мегалітична споруда Стоунхендж, Адріанів вал і місто Бат (римська епоха), лондонський Тауер, собори в Кентербері та Даремі, Вестмінстерський палац і абатство, Старе і Нове міста в Единбурзі, замок і фортеця Гвінет, перший у світі залізний міст (1777 р.) та ін.

12.2.2. ФРН

Офіційна назва – Федеративна Республіка Німеччина. Столиця – Берлін (близько 3,5 млн. осіб). Площа – 357 тис. км² ( 61-ше місце у світі). Населення – понад 82 млн. осіб (12-те місце у світі). Державна мова – німецька. Грошова одиниця – євро. Німеччина є федеративною державою. Вона складається з окремих земель, кожна з яких має власну конституцію, а також парламент. Главою держави є федеральний президент, який має незначні повноваження. Виконавча влада належить федеральному уряду на чолі з федеральним канцлером, законодавча влада – парламенту, який складається з двох палат – бундестагу (виборних депутатів) і бундесрату (його члени призначаються урядами земель).

Населення Німеччини найчисельніше в Європі, досить рівномірно розміщене по території. Пересічна густота населення перевищує 230 осіб на 1 км². У найбільш промислових районах вона зростає до 500 осіб на 1 км². Смертність перевищує народжуваність. Міське населення становить майже 90 %. Окрім столиці, до міст-міліонерів належать Гамбург (1,7 млн.) та Мюнхен (1,2 млн.). У промислових районах міста злилися в агломерації: Рейнсько-Рурську, Рейнсько-Майнську, Штутгартську. Близько 90 % населення становлять німці.

За рівнем розвитку господарства, обсягом ВНП Німеччина займає перше місце в Європі. Її економіка базується на найпотужнішій у цій частині світу індустрії. Німеччина посідає провідне місце у світі за виробництвом автомобілів, пластмас, фарб і хімікатів.

Промисловість країни працює переважно на імпортній сировині. Особливе значення мають новітні галузі: автомо­білебудування, авіабудування, електро­ніка, верстатобудування, нафтопере­робка, фармацевтична промисловість.

Для паливно-енергетичної промисло­вості характерне зростання ролі наф­топереробної промисловості, яка працює у портах на імпортній сировині (Гам­бург). В електроенергетиці провідну роль відіграють теплові електростанції, на які припадає 64 % виробленої елект­роенергії. Значною й є частка атомних електростанцій. Вони дають 32 % елек­троенергії і розміщені здебільшого у Прирейнському районі. Частка гідро­електростанцій незначна — лише 4 %.

Чорна металургія — одна з найста­ріших галузей німецької промисловості. В минулому вона тяжіла виключно до власних родовищ коксівного вугілля у Рурі. Нині чорна металургія зсувається в бік моря, де працює здебільшого на імпортній сировині (Бремен).

У Німеччині склалася потужна ко­льорова металургія переважно на при­візній сировині. Найбільшу роль віді­грає металургія алюмінію у Рурі. Країна також плавить значну кількість міді, свинцю, цинку.

Машинобудування є найбільшою га­луззю німецької промисловості. Пріо­ритетного розвитку набуло транспорт­не машинобудування. Країна є найбіль­шим у Європі виробником автомобілів (Мюнхен, Штутгарт, Вольфсбург, Кельн) та морських суден (Кіль, Гам­бург, Бремен). Важливу роль відіграють також авіабудування, верстатобудуван­ня, точне машинобудування.

Спеціалізацією хімічної промисло­вості країни є виробництво полімерів, фармацевтика, фотохімія, синтез калійних добрив.

Майже 80 % підприємств промисловості зосереджене в трьох землях на півдні й заході крани. Далеко за межі країни поставляються вироби німецької харчової промисловості – ковбаси, пиво та вино. Найбільший промисловий район Німеччини сформувався в басейні річки Рур (Рурський басейн). Німеччина має диверсифіковане і високопродуктивне сільське господарство. Хоча в ньому зайнято менше 5 % працівників в економіці, вони створюють 14 % ВНП. Основна галузь сільського господарства – тваринництво. Поширеною галуззю економіки є туризм.

У системі освіти обов’язкова десятирічна освіта. Існує розгалужена мережа університетів, найбільші з яких – Кельнський (60 тисяч студентів), Мюнхенський (60 тис.), Берлінський (45 тис.). Витрати на охорону здоров’я становлять понад 8 % ВНП, тоді як на армію – менше 1,6 %, значну увагу приділяють здоров’ю нації: пересічна тривалість життя жінок у ФРН – 80 років.

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО країни внесено 27 об’єктів – собори в Ахені, Шпейєрі, Кельні, церкви Гільдесгайма і Вієса, абатства і монастирі в Лорші та Маульбронні, римські пам’ятки Трієра, міста Бамберг і Кведлінбург, палаци і парки Потсдама і Берліна, копальні та історичні центри Гослара, історичні центри Штральзунда і Вісмара тощо.