Розділ іі.

РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ СВІТУ

12. Країни Європи

12.1. Загальна характеристика регіону.

12.2. Регіональний огляд.

0. 12.2.1. Великобританія.

1. 12.2.2. ФРН.

2. 12.2.3. Франція.

3. 12.2.4. Італія.

4. 12.2.5. Польща.

12.1. Загальна характеристика регіону

Регіональний поділ частини світу Європи найдинамічніший і найменш усталений. Європі взагалі впродовж століть і навіть тисячоліть були притаманні швидкі й кардинальні зміни політичної карти. Враховуючи всю суму чинників, нині в Європі виділяють такі субрегіони: країни Західної, Центральної та Східної Європи.

Західна Європа – найдавніший історично і соціально-економічно сформований цивілізований субрегіон Європи й світу. В наш час ці країни є в усіх сенсах основою формування і функціонування ЄС та НАТО.

Тут розташовані чотири із семи найрозвинутіших держав світу: ФРН, Франція, Великобританія й Італія. Інші ж держави невеликі або карликові за площею чи населенням, однак за показниками ВНП на душу населення належать до найбагатших держав світу. Окрім названих чотирьох країн, до субрегіону Західної Європи належать Іспанія, Португалія, Андорра, Ірландія, Ісландія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія, Ліхтенштейн, Австрія, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Мальта, Греція, Монако, Сан-Марино, Ватикан. Отже, цей регіон охоплює 24 незалежні держави, а також Гібралтар (британське володіння на Іберійському півострові, спірна територія з Іспанією).

До субрегіону держав Центральної Європи належать колишні соціалістичні держави. Вони в минулому були сателітами СРСР. Отже, ці держави були близькі не лише географічно, а насамперед ментально. До них належать Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Угорщина, Албанія, Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія та Герцоговина, Чорногорія, Югославія і Болгарія. Всього 12 країн.

Субрегіон Східна Європа утворюють колишні пострадянські держави, які в минулому входили до складу СРСР. Тут негативний вплив командно-адміністративної системи на економіку та ментальність людей позначився особливо сильно. Тому це найбідніші країни Європи. Намагаючись вирватися з-під нав’язливої опіки Росії, країни Балтії вже увійшли до ЄС і НАТО. Україна, Молдова, Білорусь входять в субрегіон Східна Європа.

Зауважимо, що Росія, Казахстан і Туреччина утворюють регіон країн Євразії (Азіопа). Як бачимо, фізико-географічна межа між Європою й Азією, яку проводять по Уральських горах, не є науково коректною. Тому політичну і соціально-економічну межу між цими частинами світу проводять по західному кордону Росії. Отже, в політичному сенсі Європа на сході закінчується східними кордонами Норвегії, Фінляндії, Латвії, Білорусії й України.

Європейська культура відіграла значну роль у розвитку світової цивілізації. Попри значні відмінності, населення Європи має єдиний, своєрідний етнокультурний «код», який визначає самосвідомість європейців. Величезний вплив на формування цього коду справила релігія. Головною конфесією Європи є християнство (у північних районах протестантство, центральних та південних – католицизм, східних – православ’я). Європа має значний позитивний досвід досягнення міжетнічної та міжконфесійної гармонії.

Європа була й залишається одним із провідних центрів світової економіки, сумарний ВВП якого становить майже 30 % світового. Тому Європа утримує лідерство у світовій торгівлі за обсягами золотовалютних запасів та іноземних інвестицій.

В економічно розвинутих країнах Європи постійно зменшується частка зайнятих у промисловості, становлячи пересічно 25 % (у постсоціалістичних – 47 %). Натомість питома вага зайнятих у сфері послуг (55 %), де домінують галузі фінансової сфери, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення. В другій групі країн переважають традиційні галузі з високою питомою вагою інфраструктури – транспорт і зв’язок.

Європейські країни мають більш сприятливіші умови для інтеграційних процесів, ніж інші регіони світу. Зумовлено це й вигідним геополітичним положенням; багатими природними ресурсами; подібними рисами історичного розвитку багатьох країн у минулому; відносною одноманітністю населення за етнічним і соціальним складом, що зумовлює «європейську ментальність» населення регіону; активною господарською взаємодією країн регіону, де внутрірегіональні зв’язки в історичному аспекті завжди переважали над міжрегіональними.