11.4. Енергетична проблема

Енергетична криза як одна з глобальних проблем сучасності свідчить, що розвиток цивілізації на Землі у XX ст. характеризувався стрімким ростом енергоспоживання, що продовжується і зараз. За оцінками, у 1945-1995 рр. населення планети використало 2/3 всього палива, добуто­го людством за час свого існування. Необхідність подолання відсталості країн, що розвиваються, вимагає швидкого розвитку енергетики. Такі бу­рхливі темпи її розвитку породжують нові гострі проблеми.

На перший план виходить нестача енергетичних ресурсів. З одного боку, сумарні запаси викопних паливних ресурсів досить великі й кожно­го року стають відомими нові їх родовища. Крім того, сучасна технологія відкриває доступ до використання нетрадиційних видів енергії (вітрова, припливна, геотермальна тощо). З іншого боку, перехід до розробки складних за геологічними умовами родовищ викликає подорожчання до­бування енергоносіїв і робить використання більшої частини паливних ресурсів нерентабельним.

Особливо гостро постали проблеми, пов'язані з негативним впли­вом енергетики на стан навколишнього середовища. Масове використан­ня нафти, газу, вугілля завдає шкоди природі та здоров'ю людини через викиди сажі, що містить важкі метали, двоокис сірки, оксид азоту та інші шкідливі речовини. Якщо тенденція збільшення споживання енергії й ви­кидів двоокису вуглецю збережеться, то вже в найближчі роки середня температура на Землі зросте на 2°С, що призведе до глобальних катаст­рофічних наслідків. Використання викопних видів органічного палива порушує баланс кисню в атмосфері, тому що при згоранні 1 т палива зго­рає 2,3 т кисню. Розширення витрат кисню на техногенні потреби, змен­шення його відтворення через вирубування лісів веде до виникнення реа­льної загрози його нестачі на планеті.

Змінити негативні тенденції в енергетиці можливо при: 1) підви­щенні ефективності використання енергії; 2) зменшенні шкідливих вики­дів в атмосферу за рахунок нових технологій очищення відпрацьованих газів; 3) зміні структури паливно-енергетичного балансу за рахунок аль­тернативної енергетики.

5. Сировинна проблема

Ця проблема виявляє рівень забезпеченості сировинними ресурсами процесу виробництва й життєдіяльності людей на планеті.

Найбільше вразливими ресурсами людства є відновлювані ресур­си— вода, повітря, рослинний покрив і тваринний світ планети. Нині майже всі вони перебувають у стані, коли природні механізми відновлен­ня й відтворення знаходяться на межі розладнання.

Наслідки антропогенної дії на відновлювані ресурси жахливі. Нині під загрозою зникнення перебувають 10% рослин і 30% усіх тварин пла­нети. Біомаса суходолу зменшилася на 7%, а її продуктивність — на 20%.

Господарська діяльність у Світовому океані завдала значної шкоди його біологічним і мінеральним ресурсам. Інтенсивність життя у Світовому океані через забруднення впала на 30%. У розвинутих країнах зник 31 млн. га лісів. Не краща ситуація складається із забрудненням прісних вод. Якщо біологічні потреби людини й тварин у воді становлять 10 т на 1 т живої тканини на рік, то для виробництва 1 т виробів із бавовни по­трібно 200 т води, сталі — 250-270 т, паперу — 1000 т, синтетичного ка­учуку — 2500 т тощо.

Гостро постала проблема не відновлюваних природних ресурсів, до яких належать паливні, рудні й нерудні корисні копалини. Після 1950 р. попит на мінеральну сировину в усіх країнах світу зростав на 5% на рік, а подвоєння світового добування корисних копалин відбувалося в серед­ньому за 15 років. Підраховано, що якби всі країни, що розвиваються, споживали мінеральну сировину на рівні США (з розрахунку на душу населення), то відомі нині запаси природного газу вичерпалися б за 5 років, нафти — за 4 роки, цинку — за 6 місяців, міді — за 9 років тощо.

Способи розв'язання сировинної проблеми: 1) зниження матеріало­ємності продукції; 2) використання вторинних ресурсів (відходів виробництва); 3) створення безвідходного виробництва.