7.7. Легка і харчова промисловість

Група галузей, що забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, становить легку промисловість. Легка промисловість тісно пов’язана з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю. Сільське господарство забезпечує легку промисловість окремими видами сировини, хімічну промисловість – хімічними волокнами, барвниками. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є територіальне їх сполучення з важкою індустрією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Визначальними є такі чинники розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.

Основні галузі легкої промисловості – текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутрова, дубильно-екстрактна. Текстильна промисловість об’єднує підприємства, які виробляють тканини (бавовняні, лляні, вовняні, шовкові), неткані матеріали, трикотажні, текстильно-галантерейні та інші вироби з рослинної (бавовник, льон-довгунець, коноплі, джут), тваринної (вовна, кокони шовкопряда) та хімічної (штучні та синтетичні волокна) сировини. До неї належать: бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, конопле-джутова, трикотажна, текстильно-галантерейна.

Зараз на одну особу в таких країнах, як США, Японія, деяких країнах Східної Європи, Прибалтики, виготовляється понад 40 м² тканини. Найнижчі показники (менше 1 м² ) у Монголії, Лівії, Тунісі, Мавританії, Нігерії, Гайяні, Уругваї, Сурінамі тощо. Найбільшими виробниками та експортерами тканин є США (Південь), Бразилія, Мексика, Перу, Пакистан, Туреччина, Єгипет, Судан, Узбекистан, Туркменія. Найбільшими виробниками та експортерами вовни є Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, Уругвай, ПАР, Великобританія, Іспанія, Казахстан. Широкого розвитку з виробництва хімічної та синтетичної сировини набула така галузь промисловості, як шовкова. Першість ведуть такі країни, як США, Японія, Китай, країни Східної Європи. Швидкими темпами розвивається швейна промисловість, особливо в країнах, що розвиваються. Деякі з країн перетворилися у великих експортерів готової продукції: Сянган, Республіка Корея, Індія тощо.

Харчова промисловість є складовою агропромислового комплексу, що має за мету забезпечення населення продуктами харчування, а отже, розв’язання глобальної продовольчої проблеми людства.

Загалом, розв’язання цієї світової проблеми пов’язане не тільки зі збільшенням обсягів виробництва продуктів харчування, а й із розробкою стратегій раціонального використання продовольчих ресурсів. У наш час в одних країнах світу населення страждає від голоду і недоїдання, а в інших – намагається досягнути гармонійного раціону харчування та бореться із залишками харчових продуктів і надлишковим споживанням продуктів.

Наявність споживача продукції харчової промисловості й різноманітність сировини зумовлюють повсюдне розташування підприємств цієї галузі. Харчова промисловість більше, ніж інші галузі, пов’язана із сільським господарством, оскільки отримує від нього сировину (зернові й бобові культури, морепродукти, молоко і м’ясо, овочі, фрукти).

У харчовій промисловості виділяють галузі двох категорій, що різняться масштабами і характером розміщення. До першої групи належать галузі, що функціонують на привізній сировині. Вони орієнтуються на порти, залізничні вузли, великі промислові центри, столиці. Це виробництво кондитерських виробів, напоїв, борошномельні підприємства, тютюнова промисловість і т.п. Масштаби цих виробництв дуже значні.

До другої групи виробництв належать ті, що орієнтуються на сировину (цукрові, консервні, м’ясопереробні, маслоробні, сироварні тощо), та ті, що орієнтуються на споживача (хлібопекарська, виробництво напівфабрикатів та ін.).

Лідерами в окремих виробництвах цукру є Індія, Бразилія, Китай, США, Таїланд, Австралія, Мексика, Франція, Німеччина, Куба; а у виробництві зеленої кави – Бразилія, Колумбія, Індонезія, Мексика, Гватемала, Кот-д’Івуар, Індія; чаю – Індія, Китай, Цейлон, Кенія, Індонезія тощо.

Загалом, в економічно розвинутих державах представлені переважно всі види виробництв харчової промисловості з широким асортиментом товарів, а у країнах, що розвиваються, найбільше значення мають експортні галузі харчової промисловості, але асортимент продукції значно менший.

Контрольні запитання і завдання

1.Розкрийте поняття галузевої та територіальної

структури промисловості.

2. Які галузі належать до паливно-енергетичної системи?

3.. Які країни світу мають міцну сировинну базу для

розвитку чорної металургії?

4. Чи збігається розміщення сировинних баз чорної

металургії з розміщенням основних центрів

металургійного виробництва? Чим це пояснюється?

5. Поясніть, чому розміщення хімічного виробництва

значною мірою відірване від сировинних баз.

6. Чому країна не може вважатись економічно розвинутою,

якщо в ній немає машинобудування?

8. Які галузі входять у лісову промисловість?

9. Які особливості розвитку легкої та харчової

промисловості світу?