
- •1. Вступ до економічної та соціальної географії світу 9
- •22. Перелік літературних і статистичних джерел 182
- •23. Додатки 187
- •Вступ до економічної та соціальної географії світу
- •Джерела географічних знань
- •Методи економіко-географічних досліджень
- •Етапи розвитку світової економічної
- •1. Стосовно моря:
- •2. За геометричною формою території:
- •2.2. Основні періоди та етапи формування
- •2.3. Типологія країн світу
- •2.4. Політико-територіальні утворення на карті
- •3. Міжнародні організації
- •3.1. Поняття «міжнародні організації» та їх основні
- •Політичні міжнародні організації
- •3.3. Економічні міжнародні організації
- •3.4. Міжнародні блоки змішаного типу
- •3.5. Діяльність України в міжнародних організаціях
- •4. Географія світових природних ресурсів
- •4.1. Поняття «природні ресурси». Класифікація
- •4.2. Мінеральні ресурси
- •4.3. Водні ресурси
- •4.4. Земельні ресурси
- •4.5. Кліматичні ресурси та природно-господарська
- •4.6. Рекреаційні ресурси
- •4.7. Лісові ресурси
- •4.8. Ресурси Світового океану
- •5. Населення світу
- •5.1. Чисельність і розміщення населення
- •Демографічна політика та типи відтворення
- •5.3. Міграції населення та їх класифікація
- •5.4. Міське і сільське населення. Урбанізація
- •5.5. Статево - віковий, етнічний та релігійний склад
- •Населення
- •5.6. Трудові ресурси та зайнятість населення
- •6. Сучасне світове господарство
- •6.1. Сучасне світове господарство та його основні центри
- •6.2. Міжнародний поділ праці
- •6.3. Світове господарство в період науково
- •7. Географія основних галузей промисловості світу
- •7.1. Галузева й територіальна структура
- •7.2. Енергетика
- •7.3. Металургія
- •Машинобудування
- •7.5. Хімічна промисловість
- •7.6. Лісова і деревообробна промисловість
- •7.7. Легка і харчова промисловість
- •8. Сільське господарство
- •8.1. Рослинництво
- •8.2. Тваринництво
- •9. Географія світового транспорту
- •10. Міжнародні економічні зв’язки
- •10.1. Форми міжнародних економічних зв’язків
- •10.2. Міжнародний туризм
- •11. Глобальні проблеми людства
- •11.1. Поняття про глобальні проблеми людства
- •11.2. Проблема збереження миру на Землі
- •11.3. Екологічна проблема
- •11.4. Енергетична проблема
- •Сировинна проблема
- •Проблема освоєння Світового океану
- •Продовольча проблема
- •Глобальна злочинність
- •Ліквідація небезпечних хвороб
- •Розділ іі.
- •12. Країни Європи
- •12.1. Загальна характеристика регіону
- •12.2. Регіональний огляд
- •12.2.1. Великобританія
- •12.2.3. Франція
- •12.2.5. Польща
- •13. Країни Євразії. Росія
- •14.1. Загальна характеристика регіону
- •14.2. Країнознавчий огляд
- •14.2.1. Японія
- •14.2.2. Китай
- •15. Країни Америки
- •15.1. Регіональний поділ на субрегіони
- •15.2. Країнознавчий огляд
- •Бразилія
- •16. Країни Африки
- •16.1. Загальна характеристика регіону
- •16.2. Країнознавчий огляд
- •16.2.1. Єгипет
- •16. 2.2. Південно-Африканська Республіка
- •17. Країни Австралії та Океанії
- •17.1. Загальна характеристика регіону
- •17.2. Країнознавчий огляд
- •17.2.1. Австралія
- •17. 2.2. Маршаллові Острови
- •Практична робота № 1 Порівняльна оцінка ресурсозабезпеченості окремих країн
- •Хід роботи
- •Практична робота № 2 Порівняльна оцінка трудових ресурсів і зайнятості населення в основних сферах господарства країн та регіонів світу
- •Структура зайнятості економічно активного населення в окремих країнах світу, %
- •Практична робота № 3 Характеристика господарства країн нової індустріалізації Південно-Східної Азії
- •Хід роботи
- •Практична робота № 4 Складання порівняльної економіко-географічної характеристики двох країн
- •Хід роботи
- •План економіко-географічної характеристики країни
- •Географічне положення:
- •Природно-ресурсний потенціал:
- •Населення:
- •Господарство:
- •Транспорт:
- •Зовнішньоекономічна діяльність країни, її членство у міжнародних організаціях, об’єднаннях та групах країн.
- •22. Перелік літературних та статистичних джерел
- •22.1. Основна література
- •22.2. Додаткова література
- •Абревіатури міжнародних організацій
7.5. Хімічна промисловість
Хімічний комплекс охоплює хімічну й нафтохімічну, а також мікробіологічну промисловість.
Хімічна промисловість перетворює в цінні промислові продукти вапняки, гіпси, нафту, деревину, воду, с/г сировину і т.д. Вона складається з кількох галузей: 1) гірничохімічної; 2)основної хімії; 3) хімії органічного синтезу; 4) хімії полімерів; 5) переробки полімерних матеріалів; 6) інших галузей (побутова хімія, лакофарбова). У свою чергу, гірничохімічна промисловість об’єднує підприємства з видобування гірничохімічної сировини; основна хімія виробляє мінеральні добрива, солі, кислоти; хімія органічного синтезу – вуглеводневу сировину і напівфабрикати (етилен, пропілен); промисловість полімерів на основі вуглеводневої сировини та напівфабрикатів – полімерні матеріали, тобто синтетичні смоли й пластичні маси, хімічні волокна і синтетичний каучук. Переробка полімерних матеріалів дає змогу виготовляти гумотехнічні вироби, шини, вироби з пластмас.
Нафтохімічна промисловість об’єднує підприємства, які на основі хімічної переробки сировини нафтового й газового походження виготовляють різні види нафтохімічних продуктів (каучук, гумоазбестові вироби тощо).
Мікробіологічна промисловість виробляє кормові дріжджі, амінокислоти, кормові антибіотики, мікробіологічні засоби захисту рослин.
Галузі хімічної промисловості споживають велику кількість електроенергії, технічної води та сировини. У структурі галузі виділяють виробництво синтетичних смол і пластмас. Цим підприємствам постачають газ як сировину та етилен (етиленопроводами). Найбільшими виробниками хімічних волокон є – США, Японія, Росія, ФРН, Китай, Італія, Великобританія, Франція, Чехія.
Головні райони основної органічної хімії тяжіють до місць нафтопереробки США, від Кельну (ФРН) до Роттердама (Нідерланди), о. Хонсю (Японія).
Основна хімія найбільш яскраво представлена в США, Канаді, Японії, Франції, Мексиці, ФРН. Загалом, до країн із високорозвинутою хімічною промисловістю належать США, Канада, ФРН, Росія, Японія, Австралія, Україна. Найпотужніші вузли та райони хімічної промисловості розміщені на північному сході США, в Західній і Східній Європі, Японії (узбережжя Японського моря), Шеньянському і Шанхайському (Китай), Бомбейському (Індія) та Мельбурнському (Австралія) районах.
7.6. Лісова і деревообробна промисловість
Лісопромисловий комплекс охоплює заготівлю, механічну обробку та хімічну переробку деревини.
Лісова промисловість охоплює галузі, що різняться між собою технологією виробництва і призначення готової продукції. Основні з них – лісозаготівельна, деревообробна, лісохімічна, целюлозно-паперова.
Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина. Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє широкий асортимент матеріалів і готових продуктів (пиломатеріали, деревні плити, деталі для вагоно-, авто-, суднобудування). Меблева промисловість виготовляє меблі для житлових, культурно-побутових, адміністративних та інших приміщень. Лісохімічна промисловість виробляє деревне вугілля, оцтову кислоту, розчинники тощо. У целюлозно-паперовій промисловості виробляють різні види паперу, картону та виробів із них, штучне волокно, целюлозу.
За лісовими ресурсами на карті світу виокремлюються два великі пояси, приблизно однакові за протяжністю та розмірами лісовкритих площ і запасів деревини: північний лісовий пояс (переважають хвойні дерева) і південний лісовий пояс (вологі тропічні ліси). В країнах Західної Європи і Північної Америки об’єми приросту деревини нині перевищують об’єми лісозаготівель, і лісовий ресурсний потенціал багатьох держав зростає. Наприклад, самозабезпеченість країн Західної Європи деревиною складає близько 75 % від загальної потреби. А Скандинавські країни є експортерами продукції лісової і деревообробної промисловості. Але деякі традиційні виробники деревини також імпортують її для целюлозно-паперової промисловості (Фінляндія та Норвегія з тропічних країн). Одночасно для значної кількості країн, що розвиваються, характерне зниження рівня забезпечення лісовими ресурсами.
Загалом, об’єми світової заготівлі деревини зростають, а лідерами є США, Канада, Китай, Бразилія, Росія, Індонезія та Швеція.
За виробництвом пиломатеріалів світовими лідерами є США, Китай, Канада та ін. Роль сировинного чинника в розміщенні виробництв целюлозно-паперової галузі не дуже значна, але одночасно ці виробництва потребують значної водозабезпеченості. В першій десятці з виробництва целюлози –США, Канада, Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія, Бразилія, Франція, ФРН. З виробництва паперу лідерами є США, Японія, Китай, Канада, ФРН, Фінляндія, Швеція. Взагалі, у світі головними експортерами та імпортерами лісової і целюлозно-паперової продукції залишаються економічно-розвинуті країни. Експорт країн, що розвиваються (Бразилія, Малайзія, Індонезія, Нігерія, Папуа-Нова Гвінея та ін.), має тенденцію зростання, особливо з пиломатеріалів (коштовна «кольорова» деревина для меблевої промисловості й інтер’єру) та фанери.