6.3. Світове господарство в період науково

технічної революції (НТР) та в інформаційну

епоху

У середині ХХ ст. у зв’язку з впровадженням нових джерел енергії, новітніх знарядь праці, нових матеріалів, біотехнологій та робототехніки, відбулися якісні зміни в розвитку й розміщенні світового господарства.

Стрімкого розвитку набули наукомісткі галузі (електроніка, робототехніка), швидко впроваджувалися ресурсозберігаючі техніка і технологія (пов’язані з проблемами палива і сировини), а також природоохоронна техніка і технологія. У зв’язку з впровадженням нових технологічних досягнень, значно підвищена продуктивність праці, натомість зменшена зайнятість працездатного населення. Відповідно виникла можливість деконцентрації виробництва з переміщенням деяких виробництв у менш промислово розвинені райони, що дало промисловий поштовх країнам «третього світу», які володіють сировинними ресурсами й забезпечені дешевою робочою силою. В ці країни перемістилися й екологічно небезпечні підприємства.

Наука в епоху науково-технічної революції стала важливою сферою діяльності, адже рівень сучасних наукових розробок визначає поступ людства на шляху до розв’язання глобальних проблем.

Науково-технічна революція вплинула також на галузеву структуру господарства, а саме: відбувся послідовний перехід від високої частки сільського господарства, добувної промисловості до обробних галузей, що створюють продукцію на основі високих технологій. Отже, у процесі економічного розвитку «первинні галузі» (сільське господарство й видобувна промисловість) поступаються першістю в галузевій структурі господарства «вторинним» (обробна промисловість і будівництво), а ті – «третинним» (сфера послуг). Її елемент – наука і наукове обслуговування – є одним з яскравих проявів НТР, оскільки ці елементи, порівняно з багатьма іншими галузями сфери послуг (транспорт і зв'язок, матеріально-технічне постачання, збут і заготівля, кредитування, фінанси і страхування), більше зорієнтовані на виробництво й поширення знань та обслуговування людей, ніж на обслуговування галузей матеріального виробництва. Великими галузями сфери послуг залишаються й ті, що традиційно орієнтувалися на обслуговування людей, тобто торгівля і громадське харчування, державне управління. Можливості для зростання частки зайнятих у сфері послуг тісно пов’язані з електронізацією й автоматизацією матеріального виробництва, загальним підвищенням ефективності його роботи, що дозволяє вивільнити частину економічно активного населення для працевлаштування у сфері послуг.

Виникнення поняття «інформаційне суспільство» датується другою половиною 1960-х років і обґрунтоване професором Токійського технологічного інституту Ю. Хаямі. Розробляючи основні характеристики такого суспільства, різноманітні організації підготували такі документи: «Японське інформаційне суспільство: теми і підходи» (1969), «Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства» (1969), «План інформаційного суспільства» (1971) тощо.

Їх зміст обґрунтовував інформаційне суспільство як суспільство, в якому, по-перше, розвиток комп’ютеризації надасть людям доступ до надійних джерел інформації і забезпечить високий рівень автоматизації виробництва, по-друге, його продукт стане більш «інформаційноємним», внаслідок чого значно зросте частка інновацій, послуг та їх вартості та, по-третє, виробництво інформаційного продукту, а не матеріального, стане рушійною силою існування і розвитку суспільства. Фундаментом такого суспільства є комп’ютерна технологія, головна функція якої полягає в заміні або посиленні розумової праці людини. Завдяки цьому, в сучасному суспільстві інформаційно-технологічна революція швидко перетворюється в нову продуктивну силу, а потенційним ринком є «межа пізнання». Таким чином, провідну позицію у галузевій структурі господарства займає інтелектуальне виробництво, а також його акумуляція та розповсюдження через нові телекомунікаційні технології.

Сучасне джерело багатства – не земля, золото, нафта чи інші мінеральні ресурси, а знання та інформація. Тому проявляється стійка тенденція до збільшення інвестицій на створення нових технологій і знань.

Отже, в сучасному інформаційному суспільстві обмін інформацією немає меж – часових, просторових, політичних, тут приймаються рішення для підвищення якості життя у всіх аспектах на основі наукової діяльності і сучасних знань.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття «світове господарство».

2. Які галузі належать до невиробничої сфери?

3. Наведіть приклади міжнародної господарської

4. спеціалізації окремих країн.

5. Від чого залежить ефективність міжнародних економічних відносин?

6. Що розуміють під всеосяжністю НТР?

7. Як вплинула НТР на географію промисловості світу?

8. Охарактеризуйте особливості становлення інформаційної епохи.