5.3. Міграції населення та їх класифікація

Міграції (лат. migratio – переселення) – це різноманітні види просторового переміщення людей між окремими поселеннями та територіями. Фактично міграції є переселенням людей, що зв’язані зі зміною міcця їх постійного проживання. Отже, головна ознака міграції населення – це зміна людьми міcця проживання, яке може мати постійний або тимчасовий характер.

Якщо мігранти (переселенці) у процесі механічного руху перетинають державні кордони, то варто говорити про еміграції (виїзд за кордон) або імміграції (в’їзд у країну). Особи, які виїжджають за кордон, називаються емігрантами, а ті, що приїздять у країну – іммігрантами. Міcця, де зароджуються та формуються міграційні потоки, називають районами, зонами або ареалами виходу мігрантів, а міcця, де вони осідають, – районами, зонами або ареалами виселення.

Просторові переміщення людей зв’язані, по-перше, з постійною або тривалою, багаторічною зміною міcця проживання; по-друге, з тимчасовим та сезонним переміщенням; по-третє, зі щоденними трудовими поїздками з одного населеного пункту в інший, так званими маятниковими поїздками.

Основними видами міграції є: 1) епізодичні; 2) маятникові; 3) сезонні; 4) безповоротні.

1. Епізодичні міграції – ділові, рекреаційні та інші поїздки. Склад учасників епізодичних міграцій досить різноманітний, а здійснюються вони нерегулярно в часі й у різних напрямках. Цей вид міграцій за своїми масштабами перевищує всі інші.

2. Маятникові міграції – щоденні або щотижневі поїздки населення від міcця проживання до місць роботи (й у зворотному напрямку), які розташовані в різних населених пунктах. У багатьох країнах світу в маятникових міграціях бере участь значна частина населення. Та в найбільших масштабах вона здійснюється на тих територіях, де зосереджені агломерації.

3. Сезонні міграції являють собою переміщення в основному працездатного населення до міcця тимчасової (сезонної) роботи і проживання на певний строк (найчастіше на кілька місяців). При цьому зберігається можливість повернення до місць постійного проживання. Сезонні міграції виникають головним чином унаслідок того, що в економіці багатьох районів провідне становище займають галузі, в яких потреба в робочій силі нерівномірна впродовж року.

4. Безповоротний вид (або переселення) міграції – це, по-перше, коли населення переміщується з одних поселень або країн у інші; по-друге, коли переміщення населення супроводжується зміною постійного міcця проживання.

За напрямками міграційні потоки поділяють на зовнішні (міжконтинентальні та міждержавні) і внутрішні (міжрайонні та внутрішньорайонні). За формами міграції поділяють на добровільні та примусові.

Сьогодні основні риси і закономірності міжнародних переселень людей подібні до тих, які були кілька десятиліть тому. Причому спостерігаються ті ж напрямки міжнародних міграцій – з економічно відсталих країн, що розвиваються, в економічно розвинені держави. Головною причиною міграції є значні відмінності в рівнях прибутків і життя в країнах. Масові переміщення людей стають справді глобальною проблемою. Опинившись у розвинених країнах, мігранти потрапляють у вир соціально-економічних проблем, перебуваючи при цьому в чужому і навіть ворожому оточенні.

За останні 30 років пересічно понад 700 тис. осіб щорічно покидають свої країни. Розвинені країни мають позитивне сальдо міграції – понад 800 тис. осіб. Причому, як і раніше, епіцентром тяжіння залишаються США, Канада та Європейський Союз.

Важливий регіон імміграцій сформувався в арабських нафтовидобувних країнах Перської затоки, які потребують робочої сили внаслідок високих темпів економічного розвитку. Найбільшим експортером робочої сили залишається Єгипет, за межами якого працює понад 3 млн. громадян цієї країни. Значна кількість біженців мігрують із конфліктних країн Азії тощо.