0. Демографічна політика та типи відтворення

населення

Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства.

Демографічна політика – складова частина політики народонаселення, що покликана впливати на відтворення населення. Вона охоплює комплекс заходів, спрямованих на регулювання демографічних процесів.

Під впливом демографічної політики формується демографічна поведінка населення. Така політика проводиться за трьома основними напрямами, які тотожні трьом основним видам руху населення:

1. вплив на соціальний рух населення шляхом створення найбільш бажаної структури суспільства через заохочення різними методами пересування його з однієї соціальної групи в іншу;

2. вплив на процеси природного відтворення поколінь, характер яких визначає інтенсивність природного приросту населення (насамперед народжуваність);

3. вплив на переміщення людей з одних місць в інші (міграційні процеси).

Для розробки ефективної демографічної політики, спрямованої на управління відтворення населення, застосовуються такі заходи:

• економічні заходи (допомога багатодітним сім’ям, зменшення податків у залежності від розміру сім’ї, пільги і т.п.). При переїзді в потрібному для суспільства напрямку виплачуються різні заохочувальні винагороди;

• адміністративно-юридичні (законодавчі) акти стосовно дозволу чи заборони виробництва і продажу контрацептивів, визначення мінімального віку вступу до шлюбу, пільги при призові до військової служби;

• пропагандистські – використання засобів масової інформації, а також всіх видів мистецтва з метою регулювання демографічних процесів.

Отже, демографічна політика покликана впливати на відтворення населення, що визначається співвідношенням між рівнями народжуваності та смертності.

У світі переважають два типи відтворення населення. Для першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів). Як наслідок – велика частка старших вікових груп у структурі населення. Цей тип характерний для більшості країн Європи, Північної Америки. Другий тип відтворення властивий країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Йому притаманні порівняно високі показники народжуваності, стабільні на певному (частко низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст. У цій групі висока частка молодших вікових груп у структурі населення.

Типи відтворення порівняно стійкі в часі, але в історії людства виділяють три основні:

1. прадавній тип відтворення характерний для докласового суспільства, яке знаходилось на дуже низькому рівні розвитку. За таких умов проживання висока смертність населення майже повністю компенсувала високу народжуваність. Отже, природний приріст був дуже низьким і нестійким;

2. традиційний тип відтворення характеризується збільшенням темпів приросту населення при збереженні високої народжуваності й різкому зменшенні смертності;

3. сучасний (раціональний) тип відтворення населення – це відтворення зі зниженою смертністю та відповідно малими темпами природного приросту.

Для кількісної характеристики відтворення населення користуються показниками режиму відтворення населення, серед яких найбільш узагальненим є нетто-коефіцієнт (Р_o), що характеризує міру заміщення існуючого покоління наступним. Відтворення населення буває:

• простим, коли кількість населення не змінюється, тобто кількість народжених дорівнює кількості померлих, враховуючи статевий склад (країни Західної Європи, Канада, Австралійський Союз);

• розширеним, коли населення збільшується внаслідок переважання народжуваності над смертністю (Р>1) (країни Африки, Індія, Китай та ін.);

• звуженим, коли чисельність населення зменшується через переважання смертності над народжуваністю (Р<1) (Україна, Росія, Молдова та ін.).

Отже, тип відтворення населення визначається зіставленням процесів народжуваності та смертності, вплив на які мають певні групи чинників.

На народжуваність впливають такі чинники:

• вікова структура населення – народжуваність завжди більша в осіб середнього віку та молоді, а тому при значній частці осіб середнього віку у віковій структурі населення пересічні показники народжуваності будуть вищі;

• дитяча смертність – при високій дитячій смертності батьки будуть прагнути компенсувати цю втрату (країни, що розвиваються). До того ж, при низькій дитячій смертності ( в розвинених країнах) батьки впевнені, що їх діти (1-2) виживуть, а тому не хочуть народжувати більше;

• урбанізація – в міських поселеннях загалом менша народжуваність, ніж у сільських населених пунктах. Також, при веденні сімейного сільського господарства батьки намагаються мати більше безпосередніх помічників;

• демографічні традиції – історичні традиції багатодітності такі сильні, що висока народжуваність підтримується при відсутності економічних стимулів. У багатьох народів багатодітні сім’ї вважаються престижними й освячені національнимим традиціями. В деяких країнах Африки народження дітей вважається завперш проявом змужнілості та сили чоловіків;

• демографічна політика – це заходи в галузі народжуваності, які можуть бути спрямовані на підвищення її, збереження на існуючому рівні або зниження. Заохоченню високої народжуваності сприяє матеріальна допомога сім’ям, пропаганда тощо. На скорочення народжуваності спрямовуються також пропаганда, поширення запобіжних засобів, дозвіл абортів тощо;

• освітньо-культурний рівень населення в цілому не сприяє збільшенню народжуваності, адже для отримання освіти потрібні роки наполегливої праці в молодому віці. При цьому відкладається час вступу молодих людей у шлюб, а одружені стримуються народжувати дітей. З підвищенням культурного рівня людей розширюється коло інтересів, а діти посідають у житті не найперше місце;

• економічний статус жінки – активне залучення жінок до суспільного виробництва не сприяє високій народжуваності, оскільки нелегко поєднувати професійну роботу з багатодітною сім’єю, і навпаки, статус жінки-домогосподарки є певною передумовою до збільшення кількості дітей;

• релігія – надзвичайно потужний чинник народжуваності, що спонукає до багатодітності, адже жодна з релігій не підтримує аборти (а деякі за це карають) і абсолютно всі прославляють дітонародження;

• шлюбність – процес утворення шлюбних пар у населення має важливий вплив на народжуваність; так, зниження мінімального шлюбного віку, встановленого законом, сприяє підвищенню народжуваності. Для економічно розвинутих країн характерне підвищення віку одруження та зростання розлучень, що негативно впливає на народжуваність.

На смертність впливають такі чинники:

• вікова структура населення – смертність завжди більша в ранньому дитячому та похилому віці, тому при значній частці згаданих вікових груп смертність вища;

• шкідливі звички – на збільшенні смертності серед населення постійно позначається поширення таких явищ, як-от: алкоголізм, куріння та вживання наркотиків;

• війни – загальновідомо, що вони різко збільшують смертність, особливо молодшого і середнього віку;

• екологічний стан – забруднення навколишнього середовища призводить до появи різних компонентів, шкідливих для здоров’я людини, що підвищує смертність;

• рівень медицини – високий рівень медицини дозволяє збільшити тривалість життя, перемогти епідемії, знизити загальну й дитячу смертність;

• економічний рівень розвитку – на смертність впливає матеріальний рівень життя, санітарно-гігієнічні умови праці та побуту людей, розвиток медичного обслуговування та загальнодоступність медичної допомоги при її низькій якості, що безпосередньо залежить від економічного розвитку країни.

Серед країн із найвищим показником народжуваності – Нігер (51,5 на 1000 осіб), Ангола (46,9), а також Ботсвана, Кувейт, Туреччина та інші країни Азії та Африки. Найменший коефіцієнт народжуваності спостерігається в країнах Європи, особливо Східної – це Україна, Естонія, Латвія (близько 8 на 1000 осіб).

Показники смертності найвищі також в Анголі (25,0), Нігері (23,2), Ботсвані (22,1) та в інших країнах Африки. Значно менший коефіцієнт смертності спостерігається в Кувейті (2,5) та Туреччині (6,0), а також у більшості розвинутих країн Європи, Америки й Азії.

Коефіцієнт природного приросту як співвідношення між коефіцієнтами народжуваності та смертності додатний у Маршаллових островів (39,0), більшості країн Африки та Азії, а від’ємний в Україні, Росії, країнах Східної Європи (7,5). Регіональні відмінності в показниках природного приросту наведені в таблиці.

Таблиця 1

Природний приріст населення

(осіб на 1 тис. населення)

Регіони	Народжуваність	Смертність	Природний приріст
Світ	23,64	9,36	+ 14,28
Африка	37,55	15,18	+ 22,37
Австралія та Океанія	26,36	8,14	+ 18,26
Азія	24.70	7,6	+ 17,10
Латинська Америка	21,74	6,56	+ 15,18
Північна Америка	19,88	8,6	+ 11,28
Європа	11,58	10,1	+ 1,48