4.3. Водні ресурси

Водні ресурси – поверхневі і підземні води, що використовуються в господарській діяльності.

Загальні запаси води на Землі складають 1,4 млрд. км³, них 96,5% припадає на солоні води Світового океану, ще приблизно 1% – на солоні підземні води та озера. Таким чином, ресурси прісної води складають лише 2,5% від загальних. Незручними для використання на сучасному етапі залишаються води льодовиків (69% прісної води), більшість підземних вод (30%), боліт, ґрунтів, живих істот. У розподілі ресурсів річкового стоку першість за Азією, далі йдуть Америка, Африка, Європа.

Розподіл водних ресурсів територією дуже нерівномірний. При середній забезпеченості 1км² площі в 268 тис. м³ води на рік, є регіони, що мають природну забезпеченість у десятки разів більшу, а в інших десятки меншу. Так, у США на 1км² площі припадає 363 тис. м³ води на рік, у Франції – 441 тис.м³, в Україні – 83 тис.м³.

Сучасне водоспоживання в світі досягає 3500 км³ за рік, близько 650 м³ води на кожного жителя планети. Для задоволення фізіологічних потреб людини досить до 2,5л. води на день, але і цієї кількості води не скрізь вистачає.

Головний споживач води у світі – сільське господарство (69% від загального споживання), трохи менше промисловість – 21%, комунальне господарство – 6%.

Проблема надійного водопостачання для багатьох країн дуже актуальна. До 60% від загальної площі суходолу припадає на зони, де немає достатньої кількості прісної води. Понад 500 млн. жителів страждають від її недостачі або поганої якості.

Зростання чисельності населення, недостатня кількість і нерівномірний розподіл ресурсів прісних вод, зростаюче забруднення поверхневих і підземних вод – це причини глобальної ресурсної проблеми людства.

4.4. Земельні ресурси

Земельні ресурси – землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях господарства, є видом відновлюваних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю ґрунтів, рельєфом та ін.

За цільовим призначенням земельний фонд поділяється на окремі категорії: землі сільського господарства, землі лісового фонду, землі населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, природоохоронні, рекреаційні, історико-культурні тощо.

Це регулюється земельним кадастром, тобто системою необхідних відомостей про правовий режим земель, розподіл їх за землевласниками, а також про якісну характеристику і цінність земель.

Земельні ресурси є незамінними та зональними. Загальна площа світового земельного фонду – 134 млн. км² (13,4 млрд. га). Залежно від напрямів використання земельний фонд включає: сільськогосподарські землі (34%), лісовий фонд (30%), землі антропогенної забудови (2%), непридатні для використання землі (34%).

Серед сільськогосподарських угідь найважливіше значення мають орні землі, або рілля (71%) , природні луки та пасовища (23%). Основні масиви оброблювальних земель зосереджені в Північній півкулі – Європі (27%), Північній Америці (15%) й Азії (32%). На Африку припадає 15% оброблювальних земель, Південну Америку – 8%, Австралію та Океанію – 3%. З-поміж окремих країн найбільше оброблювальних земель у США (186 млн. га), Індії (166 млн. га), Росії (130 млн. га), Китаї (93 млн. га), Канаді (45 млн. га), Казахстані (35 млн. га), Україні (32 млн. га). Резервів для освоєння практично немає. Підраховано, що із сільськогосподарського обігу щорічно вилучається 6 - 7 млн. га земель, а за рахунок заболочування, засолення, вилужування – ще 1,5 млн. га. Загальна площа антропогенних пустель світу складає понад 9 млн. км². Ще 19 % суші знаходяться на межі опустелення (швидкість опустелення – 6 млн. га за рік).