4. Географія світових природних ресурсів

4.1. Поняття «природні ресурси». Класифікація.

4.2. Мінеральні ресурси.

4.3. Водні ресурси.

4.4. Земельні ресурси.

4.5. Кліматичні ресурси та природно-господарська оцінка

природних зон.

4.6. Рекреаційні ресурси.

4.7. Лісові ресурси.

4.8. Ресурси Світового океану.

4.1. Поняття «природні ресурси». Класифікація

Під природними ресурсами розуміють тіла і сили природи, що їх на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі прямої участі в матеріальній діяльності. Природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази.

Існує чимало класифікацій природних ресурсів. Класифікації ґрунтуються на відмінностях природних ресурсів за природним генезисом і належності до тих чи інших компонентів і сил природи. Відповідно до свого призначення для використання людиною природні ресурси поділяються на такі види: енергетичні; сировинні і допоміжні промислові; їстівні (харчові, кормові, питні); оздоровчі, культурно-естетичні. Два останні види часто називають рекреаційними.

Оскільки природні ресурси – компоненти природи, вони можуть класифікуватися за належністю до класу чи явищ природи. За цією ознакою вирізняються такі групи природних ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліматичні.

Досить вживаною є класифікація за ознакою вичерпності природних ресурсів, яку іноді називають екологічною класифікацією. Згідно з цією класифікацією, всі природні ресурси поділяються на такі групи:

• невичерпні, до яких належить внутрішнє тепло Землі, сонячна радіація, енергія прибою, припливів і відпливів, падаючої води, вітру та ін.;

• вичерпні відновлювані – ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, лікарські рослини тощо;

• вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, будівельні матеріали.

4.2. Мінеральні ресурси

Мінеральні ресурси – це група природних речовин мінерального походження, що використовується для добування енергії, різних матеріалів через їх вилучення та перероблення в різних галузях господарства.

Для організації видобування потрібно, щоб родовища вміщували достатню, економічно вигідну кількість сировини або палива. Так, руди мають містити щонайменше 25-27% заліза; 20-25% марганцю; 40% хрому; 5-7 кг золота на 1 тонну. З розвитком науки і техніки ці показники зменшуються.

Мінеральні ресурси поділяються на:

1) енергохімічні (вугілля, нафта, природний газ, уран, горючі сланці тощо);

2) рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних металів);

3) нерудні (флюси, вогнетриви);

4) гірничо-хімічні (апатити, кам’яна і калійна солі, сірка);

5) технічні (алмаз, азбест, графіт);

6) будівельні (глина, гіпс, природний камінь);

7) гідротермальні (прісні та мінеральні природні підземні та поверхневі води);

Загалом мінеральних ресурсів налічується понад 200 видів, в Україні – близько 50 видів. Родовища корисних копалин розміщені досить нерівномірно.

Паливні ресурси прилягають до окраїн та прогинів давніх платформ.Нафта і газ зосереджуються в районах, яких розвідано понад 600, а розробляється 450 родовищ. Достовірні запаси нафти визначаються в 136 млрд. т., природного газу – в 143 трлн. т. При цьому на країни Близького і Середнього Сходу припадає до 65,7% світових запасів нафти і 32% світових запасів природного газу. Найбільші запаси нафти в Саудівській Аравії (35,2 млрд. т), Іраці (13, 4 млрд. т), Кувейті (12,9 млрд. т), Ірані (12,1 млрд. т), ОАЕ (12 млрд. т). До країн із багатими запасами газу належать Росія (55 млрд. м³), Іран (21 млрд. м³), Катар (6,7 млрд. м³). Основними районами видобутку нафти та газу в світі є Перська затока, Західний Сибір, Урало-Поволжя Росії, Техас, Аляска, Мексиканська затока, Каліфорнія, Західноканадський басейн, Сахарський (Лівія, Алжир) та Гвінейська затока (Нігерія, Габон), Центральна Америка (Мексика, Венесуела, Еквадор), Північне море (Британія, Норвегія), Середня Азія – переважно газ ( Туркменістан, Узбекистан), Зондські острови (Бруней, Індонезія). Передбачається, що світових запасів нафти вистачить приблизно на 45 років , а природного газу – на 100 років.

Вугілля добувають у 3600 басейнах. Розвідані запаси вугілля становлять 1239 млрд. т. Із його загальних запасів приблизно 60% припадає на кам’яне, 40% – на буре вугілля. Понад 90% усіх вугільних ресурсів знаходиться в Північній півкулі. Найбагатші вугіллям Азія (54%), Північна Америка (28%) і Європа (9%). Найбільші поклади вугілля у Китаю (731 млрд. т), США (215 млрд. т), Росії (понад 200 млрд.т). Основними районами видобутку вугілля в світі є: Тунгуський, Ленський, Кузбас (Російська Федерація), Караганда, Екібастуз (Казахстан), Північно-Східний басейн Китаю, Східний басейн Індії, Аппалацький басейн США, Східний басейн Австралії, ПАР, вугільний пояс Європи (Великобританія, Німеччина, Польща, Україна), західний басейн Канади. Відкритих покладів вугілля у світі вистачить на 200-300 років.

За призначенням рудні ресурси поділяються на ті, що є сировиною для чорної металургії (залізні та марганцеві), кольорової металургії (алюмінієві, мідні, поліметалеві, олов’яні та ін.) та благородних металів (золото, срібло, платина).

Найбільші у світі запаси залізних руд сконцентровані в Бразилії, Західній Австралії, ПАР, Росії (Курська магнітна аномалія, Кольський півострів, Урал), Швеції, Україні, Північно-Східному Китаї, Індії, Казахстані. Руди кольорових металів залягають у надрах Землі своєрідними пластами. Так, мідні та поліметалеві руди знаходяться у складчастих поясах Кордильєр (Канада, США, Мексика), Анд (Чилі, Перу), мідному поясі Африки (ДРК, Замбія), Альпійсько-Гімалайському поясі Євразії, Росії (Урал). Олов’яні руди – в Тихоокеанському поясі (КНР, Малайзії), Росії, Східноафриканському грабені, Андських країнах. Алюмінієві руди формуються в корі вивітрювання на щитах давніх платформ, зокрема на півночі Австралії, країнах Гвінейської затоки в Африці, Карибського басейну (Ямайка), Середземномор’я (Греція, Хорватія, Франція, Угорщина). Запаси марганцевих руд зосередженні в Україні, країнах Гвінейської затоки (Гана, Габон), Бразилії, Індії, КНР, ПАР, Казахстані.

Запаси нерудної сировини розміщенні вкрай нерівномірно. Так, понад 80% покладів фосфоритів та апатитів припадає на Росію (Кольський півострів), США (Флорида), Казахстан, Марокко. 75% видобутку калійних солей припадає на Росію, Канаду, Німеччину та Білорусь. Родовища самородної сірки зосередженні в США (Примексиканська низовина), Мексиці, Польщі, Україні. Найбільше алмазів залягає на території Південної Африки (ПАР, Конго, Намібія), Австралії та Росії.

Є цілий ряд випадків, коли країни, які не володіють великим різноманіттям корисних копалин, посідають світове лідерство за покладами окремих із них. Наприклад, країни Перської затоки – за нафтою, південно-східної Азії – за олов’яними рудами, Гвінея та Ямайка – за бокситами, Марокко і Західна Сахара – за фосфоритами.