4. Обмеження щодо розповсюдження інформації

Обмеження доступу до інформації та обмеження щодо її розпо­всюдження, хоча і є винятками із загального принципу свободи ін­формації, різняться способами реалізації. Основні способи обмежен­ня права на інформацію такі:

• установлення обов'язків щодо вжиття певних дій із захисту ін­формації з метою недопущення її несанкціонованого витоку, отримання та збирання;

• установлення зобов'язання утриматися від певних дій з метою запобігання розголошенню або розповсюдженню інформації.

Якщо до таємної і конфіденційної інформації застосовуються од­ночасно обидва способи обмеження, до забороненої або обмеженої до розповсюдження лише останній. Це стосується передбаченого ба­гатьма міжнародно-правовими актами, зокрема Конвенцією про за­хист прав і основних свобод людини (ч. 2 ст. 10), обмежень для за­безпечення територіальної цілісності або громадського порядку, для захисту здоров'я і моралі. В Україні існує система норм, різних зако­нодавчих актів, які обмежують або забороняють розповсюдження ін­формації з певною метою. Усі заходи досягнення цієї мети можна по­ділити на три основні групи:

• норми, що забороняють або обмежують виготовлення інфор­маційної продукції;

• норми, що забороняють або обмежують ввезення інформацій­ної продукції на митну територію України;

- норми, що встановлюють особливі правила здійснення інфор­маційної діяльності з розповсюдження певних видів інформації.

Закон України "Про захист суспільної моралі" (ст. 1) вводить поняття державного регулювання і контролю обігу продукції, що нега­тивно впливає на суспільну мораль, яка представляє собою визначення законом і прийнятими на його основі нормативно-правовими актами порядку й умов обігу відповідної продукції та контроль за ним, виро­блення правових механізмів і встановлення прав та обов'язків органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і органі­зацій усіх форм власності по забезпеченню захисту суспільної моралі.

Основними напрямами державного регулювання обігу інформа­ційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:

• формування єдиної комплексної системи забезпечення захис­ту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;

• недопущення пропаганди в електронних та інших засобах ма­сової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;

• впровадження експертного оцінювання відео-, аудіо- та дру­кованої інформації й інформації на електронних носіях, роз­роблення механізмів і методик віднесення її до такої, що за­вдає шкоди суспільній моралі;

• підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зраз­ків світової літератури, культури та мистецтва;

• заборона демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції в усіх національних телерадіокомпаніях;

• установлення контролю за обігом продукції, що становить за­грозу суспільній моралі;

• приєднання до міжнародних договорів з питання захисту сус­пільної моралі.

Нормами ст. 2 зазначеного Закону встановлено такі обмеження і заборони щодо інформаційної продукції.

1. забороняється виробництво та обіг у будь-якій формі продук­ції порнографічного характеру;

2. забороняється виробництво та розповсюдження продукції, яка:

пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;

• пропагує фашизм і неофашизм;

• принижує або ображає націю чи особистість за національною

ознакою;

- пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних

і релігійних святинь;

- принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізич­ них вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

• пропагує невігластво, неповагу до батьків;

• пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички;

3) виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорсто­кості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, уста­новлених законодавством.

Зазначені обмеження передбачають розповсюдження продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства й жорстокості, у спеціально відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб, установлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, запро­вадження ліцензування відповідних видів інформаційної діяльності.

Основні функції державного регулювання і контролю обігу про­дукції, що негативно впливає на суспільну мораль, покладено на На­ціональну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яка є постійнодіючим державним експертним і контролюючим органом. Основні завдання цієї Комісії такі:

• проведення експертизи продукції, видовищних заходів сек­суального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, по­рнографії;

• проведення аналізу процесів і тенденцій у сфері захисту сус­пільної моралі, розроблення для органів державної влади та органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх право­вого регулювання;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

Комісія формується з провідних діячів культури, мистецтв, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та ін­ших осіб за рекомендаціями юридичних осіб, у яких вони працюють.

Персональний склад Комісії затверджує Кабінет Міністрів Укра­їни за поданням її Голови. Строк повноважень членів Комісії - 5 років.

Загальні правила, встановлені Законом України "Про захист сус­пільної моралі", додатково конкретизуються в законодавчих актах, що регулюють окремі напрями інформаційної діяльності.

Так, Закон України "Про видавничу справу" (ст. 28) передбачає, що діяльність у видавничій справі не може бути використана для за­кликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну кон­ституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне за­хоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалю­вання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на пра­ва і свободи людини, здоров'я населення. З цією метою, зокрема, за­бороняється:

• виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить ін­формацію, віднесену до недобросовісної реклами, або рекламу­вати товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам, підприємствам, установам, організаціям або державі;

• виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію по­рнографічного характеру і таку, що пропагує культ насиль­ства і жорстокості;

• виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку.

Норми ст. 13 Основ законодавства України про культуру забо­роняють розповсюдження творів аналогічного змісту.

Відповідні переліки видів інформаційної продукції, які теле-радіоорганізації не мають права розповсюджувати в своїх програмах, визначені нормами ч. 2 ст. 2. Закону "Про телебачення і радіомовлення".

Регулювання питань захисту моральності та інформаційної без­пеки суспільства в галузі виробництва, розповсюдження, зберігання і демонстрування кіно та відеопродукції здійснюється на основі За­кону "Про кінематографію".

Ще одна група правових норм спрямована на недопущення вве­зення забороненої до розповсюдження інформаційної продукції на те­риторію України або вивезення її з цієї території. Так, згідно із Зако­ном "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформ­лення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних за­собів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну терито­рію України"¹⁹⁸ (ст. 9), не підлягають пропуску через митний кордон України: літературні та художні твори, поліграфічна та інша друко­вана продукція, кіно-, фото-, аудіо- та відеоматеріали, що пропагу­ють війну, жорстокість, порнографію, расову, етнічну або релігійну ворожнечу, закликають до насильницького повалення конституцій­ного ладу в Україні.

Окремою сферою обмежень щодо розповсюдження інформацій­ної продукції є комерційна реклама. Так, ст. 7 Закону України "Про рекламу" визначає, що "основними принципами рекламної діяльнос­ті є: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди". Крім того, цей Закон установлює низку за­гальних обмежень в рекламній діяльності, серед яких заборони:

• поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або ре­алізацію якої заборонено законодавством України;

• вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мов­ними ознаками, за родом і характером занять, місцем прожи­вання, за інших обставин або такі, що дискредитують продук­цію інших осіб;

• подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричи­нити порушення законодавства, завдають чи можуть завда­ти шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому при­родному середовищу, а також спонукають до нехтування за­собами безпеки;

• використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;

• наводити твердження, що дискримінують осіб, які не корис­туються продукцією, що рекламується.

Інформаційно-психологічну безпеку особи захищає також норма ч. 8 ст. 20 Закону України "Про рекламу", якою встановлено заборо­ну реклами "лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з вико­ристанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу без дозволу Міністерства охорони здоров'я України".

Законодавець приділяє також увагу захисту неповнолітніх від не­гативного впливу рекламної інформації. Така увага зумовлена під­вищеною вразливістю, недостатнім життєвим досвідом цієї соціаль­ної групи, внаслідок чого її представники дуже часто наражаються на вплив сторонніх осіб. Так, у рекламі, розрахованій на неповноліт­ніх (ст. 19 Закону "Про рекламу"), забороняється використовувати ін­формацію, яка може підірвати авторитет дорослих або дискредиту­вати довіру неповнолітніх до них; використовувати легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх; використовувати справжню або іграш­кову зброю. Крім того, така реклама не повинна містити тверджень або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітнім або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення неповнолітніх до небезпечних для здоров'я і життя ситуацій.

Додаткові обмеження визначено щодо телевізійної реклами відпо­відно до ст. 31 Закону "Про телебачення і радіомовлення".

Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансля­ції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Пре­зидента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-Міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України.

Для молодшого покоління захист від негативного інформаційно­го впливу визначено, що реклама не повинна містити в тексті і зобра­женні того, що може завдати духовної, моральної або психічної шко­ди молоді і дітям, а реклама в передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію, взагалі забороняється.

Разом з тим у демократичному суспільстві необхідний пошук від­повідного балансу між питаннями захисту моральності та правом на інформацію. І в цьому разі випадку на перше місце потрібно стави­ти право кожної дієздатної людини самостійно вирішувати питан­ня про відповідність її моральним принципам конкретної інформації. І головним стандартом у цій сфері є вимоги щодо обов'язкового по­передження про зміст інформаційного продукту та обмеження досту­пу до такого продукту неповнолітніх. В інших випадках застосуван­ня імперативних обмежень певною мірою починає межувати з цензу­рою та порушенням права на доступ до інформації.

Ще одним важливим аспектом проблеми, який, на жаль, все ще залишається поза увагою законодавця, є необхідність встановлення нормативно-правового регулювання пропаганди вчень та релігійної практики релігійних культів тоталітарного характеру. Проте, за да­ними досліджень, пропаганда нових релігійних учень та релігійної практики, що включає елементи нейрон-лінгвістичного програмуван­ня людини, набуває дедалі більшого поширення, в тому числі з вико­ристанням електронних ЗМІ.