
- •Література:
- •1. Предмет інформаційного права
- •2. Метод інформаційного права
- •3. Поняття, система і джерела інформаційного права
- •4. Класифікація інформації в законодавстві України
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •1. Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів
- •2. Режим доступу до інформації: поняття і зміст
- •3. Основні принципи правового регулювання обігу інформації
- •4. Обмеження щодо розповсюдження інформації
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •1. Поняття і правовий режим державної таємниці
- •2. Державні експерти з питань таємниць
- •3. Порядок засекречування інформації
- •4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації
- •5. Міжнародні передачі таємної інформації
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Конфіденційна інформація, що є власністю держави
- •2. Комерційна таємниця
- •3. Професійна таємниця
- •4. Банківська таємниця
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Основні моделі правого регулювання інформаційної діяльності
- •2. Міжнародно-правові основи регулювання телекомунікацій
- •3. Правове регулювання використання радіочастот
- •4. Регулювання ринку телекомунікацій
- •5. Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством
- •6. Електронні документи та електронний документообіг
- •7. Національна комісія з питань регулювання зв'язку України
- •Література:
- •1. Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
- •2. Друковані засоби масової інформації (преса)
- •3. Видавнича справа
- •4. Інформаційні агентства
- •5. Правові основи діяльності електронних змі
- •6. Розповсюдження і демонстрування фільмів
- •Питання для самоконтролю:
- •1. Основні принципи діяльності із захисту інформації
- •2. Захист інформації в інформаційних системах
- •3. Технічний захист інформації
- •4. Криптографічний захист інформації
- •5. Національна система конфіденційного зв'язку
- •6. Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України
- •Питання для самоконтролю:
- •Список рекомендованої літератури спеціальна література:
- •Нормативно-правові акти Закони України
- •Рішення Конституційного Суду України
6. Електронні документи та електронний документообіг
Важливим кроком у розширенні використання електронних засобів зв'язку і, зокрема, Інтернет стало прийняття у травні 2003 р. Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг"287 та "Про електронний цифровий підпис"288.
Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" дав єдине визначення електронного документа, визначив єдині вимоги до реквізитів електронного документа, надав йому юридичної сили.
Закон дає поняття електронного документообігу (ст. 9), як "сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів".
Завданням державного регулювання у сфері електронного документообігу, відповідно до цього Закону (ст. 4), є:
реалізація єдиної державної політики електронного документообігу;
забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів електронного документообігу;
нормативно-правове забезпечення технології оброблення, створення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів.
Одним із реквізитів електронного документа є електронний підпис. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманий за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Особистий ключ - це параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підпи-сувачу.
Відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.
Чинність і належність відкритого ключа підписувачу засвідчується за допомогою сертифікату відкритого ключа, який є документом, що розповсюджується в електронній формі або на папері та використовується для ідентифікації особи підписувача.
Законодавство виділяє два види сертифікатів ключів - прості й посилені. Останні мають право видавати лише акредитовані центри сертифікації ключів, засвідчувальні центри органів виконавчої влади та центральний засвідчувальний орган за умови повної відповідності параметрів криптографічного алгоритму формування та перевірки електронного цифрового підпису вимогам законодавства.
Електронний цифровий підпис, після необхідної перевірки за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).
Функціонування системи електронного документообігу забезпечується комплексом спеціальних установ та організацій, до яких законодавство відносить:
Контролюючий орган (його функції виконує Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України), що здійснює перевірку дотримання вимог законодавства центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів;
Центральний засвідчувальний орган, який створюється Кабінетом Міністрів України та забезпечує в межах своїх повноважень створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів. Основними завданнями центрального засвідчувального органу є обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів центрів, а також їх акредитація.
Засвідчувальні центри органів виконавчої влади, Центри сертифікації ключів, Акредитовані центри сертифікації ключів0 надають послуги, пов'язані з наданням особистих ключів для електронного цифрового підпису, їх сертифікатів, засвідчення їх чинності.
Особливі правила застосування електронного цифрового підпису встановлено для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної форми власності291. Так зазначеним вище установам дозволяється застосовувати електронний цифровий підпис лише за умови використання надійних засобів електронного цифрового підпису.
Така надійність засобів електронного цифрового підпису має бути підтверджена сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, отриманим на ці засоби від адміністрації Держспецзв'язку.
Застосування електронного цифрового підпису для вчинення пра-вочинів за участю інших юридичних та фізичних осіб можливе лише за наявності у них посилених сертифікатів відкритих ключів.
Застосування електронного цифрового підпису забороняється:
для складання електронних документів, які не можуть бути оригіналами у випадках, передбачених законодавством;
для вчинення правочинів на суму, що перевищує 1 млн. гривень.
Сучасна система електронного документообігу в Україні лише починає формуватися, але вже існує досвід її застосування, в тому числі і у сфері діяльності органів виконавчої влади.