4. Банківська таємниця

Ще Одним специфічним видом конфіденційної інформації є бан­ківська таємниця. В Законі України "Про інформацію" (ст. 30) цей вид конфіденційної інформації названо поряд із професійною та комерційною таємницями, що в принципі дає можливість розглядати банківську таємницю як самостійний вид конфіденційної інформації, хоча банківська таємниця має ті ж самі ознаки і природу, що й про­фесійна. Так, ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяль­ність" визначає, що "інформація щодо діяльності та фінансового ста­ну клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієн­та та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг бан­ку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шко­ди клієнту, є банківською таємницею". Банківською таємницею, зокрема, є:

• відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан корес­пондентських рахунків банків у Національному банку України;

• операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієн­та, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів;

• системи охорони банку та клієнтів;

• інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таєм­ниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

• інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Таким чином, банківська таємниця є специфічним видом конфі­денційної інформації, що пов'язана з виконанням юридичними осо­бами банківської діяльності та належністю фізичних осіб до відповід­ної професії - банківських службовців. Це цілком вкладається в рам­ки професійної таємниці, адже її суб'єктами є не тільки люди відпо­відної професії - лікарі, адвокати, працівники страхових компаній, але і юридичні особи - медичні заклади і установи, адвокатські фір­ми, об'єднання, страхові компанії тощо.

Законодавство визначає особливі вимоги для банківських установ щодо забезпечення відповідного правового режиму та вжиття заходів захисту інформації, що становить банківську таємницю.

Так, згідно зі ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяль­ність", банки, зокрема, мають обов'язок щодо:

обмеження кола осіб, які мають доступ до інформації, що ста­новить банківську таємницю;

• організації спеціального діловодства з документами, що міс­тять банківську таємницю;

• застосування технічних засобів для запобігання несанкціоно­ваному доступу до електронних та інших носіїв інформації;

• застосування застережень щодо збереження банківської таєм­ниці та відповідальності за її розголошення у договорах і уго­дах між банком і клієнтом.

Законодавством встановлено також обов'язки і відповідальність осіб, які мають доступ до банківської таємниці, щодо дотримання ре­жиму обмеження доступу:

• працівники банку в разі прийняття їх на роботу підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці

• керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконан­ні своїх службових обов'язків.

• аналогічний обов'язок щодо охорони довіреної їх банківської таємниці встановлено і щодо приватних осіб та організацій, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку отри­мали інформацію, що є банківською таємницею.

У разі заподіяння розголошенням банківської таємниці шкоди ін­тересам банку чи клієнта вона підлягає відшкодуванню за рахунок особи, винної у її розголошенні.

Безпосередньо порядок організації обігу інформації, що становить банківську таємницю, визначено згідно з Постановою Національного банку України "Про затвердження Правил зберігання, захисту, вико­ристання та розкриття банківської таємниці".

Зокрема, цими правилами (п. 2. 1. ) передбачено, що з метою забезпечення зберігання та захисту банківської таємниці банки зобов'язані у внутрішніх положеннях установити спеціальний поря­док ведення діловодства з документами, що містять банківську та­ємницю, зокрема визначити: порядок реєстрації вихідних докумен­тів, роботи з документами, що містять банківську таємницю, відправ­лення та зберігання документів, які містять банківську таємницю, а також особливості роботи з електронними документами, які містять банківську таємницю.

Потреба проставлення на документах грифу "Банківська таємни­ця" визначається відповідним виконавцем під час опрацювання вхід­них документів банку. Наявність на документах та інших матеріаль­них носіях інформації грифу "Банківська таємниця" зумовлює засто­сування подальших заходів захисту інформації. Так, під час роботи з документами, що містять гриф "Банківська таємниця", працівни­ки банку мають забезпечити зберігання таких документів у сейфах або шафах, які надійно замикаються і до яких не мають доступу тре­ті особи.

Банки зобов'язані під час відправлення (передавання) інформації, що містить банківську таємницю, забезпечити її гарантовану доставку та конфіденційність. Забороняється відправлення документів із гри­фом "Банківська таємниця" з використанням факсимільного зв'язку або іншими каналами зв'язку, що не забезпечують захисту інформації.

Автоматизовані системи, які обробляють інформацію, що містить банківську таємницю, мають створюватися банками так, щоб обмеж­ити доступ користувачів лише в межах, необхідних для виконання їх службових обов'язків.

Одним із елементів забезпечення захисту інформації, що стано­вить банківську таємницю, є визначені законодавством особливі під­стави та процедура розкриття банками такої інформації. Так, згідно зі ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", інфор­мація про юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таєм­ницю, розкривається банками:

1. на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

1. на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

2. органам прокуратури України, Служби безпеки України, Мі­ністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України, Державної податкової служби України (з питань оподатку­вання або валютного контролю);

5. спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу або у разі виник­нення підозр;

6. органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів.

Відповідно до зазначених "Правил зберігання, захисту, викорис­тання та розкриття банківської таємниці", затвреджених НБУ, отри­мавши запит про розкриття інформації, що становить банківську та­ємницю, банк зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати моти­вовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги.

Важливою вимогою при розкритті інформації, що становить бан­ківську таємницю, є те, що банку дозволяється надавати відомості лише щодо конкретної юридичної або фізичної особи, зазначеної у за­питі, та лише у випадку, якщо ця особа є клієнтом цього банку. Роз­криття ж інформації про інших осбі не допускається.

Так, банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншо­го банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та опе­раціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого бан­ку або вимозі, рішенні (постанові) суду.

Крім того, під час надання інформації про операції за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підпри­ємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інфор­мацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контраген­тів за операціями.