3. Виконання тахеометричного знімання поверхні;

3.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання;

Для виконання тахеометричного знімання пунктами знімальної основи можуть бути пункти:

• Державної геодезичної мережі (ДГМ);

• геодезичної мережі згущення;

• знімальної геодезичної мережі.

Геодезичні мережі поділяють на планові та висотні. Планові геодезичні мережі створюють методами тріангуляції, трилатерації, полігонометрії та GPS- методами. За точністю вимірювань, схемою та послідовністю побудови їх поділяють на:

• Державну геодезичну мережу 1-го, 2-го, 3-го класів. Це мережа пунктів, координати яких визначені з високою точністю. їх використовують для поширення єдиної системи координат на всій території України і вони є основою для створення інших мереж та для розв’язування наукових завдань. Густота пунктів Державної геодезичної мережі є недостатньою для виконання топографічного знімання;

• геодезичну мережу згущення, яку за точністю поділяють на 4-ий клас, 1-й та 2-й розряди. Її створюють для забезпечення великомасштабного топо­графічного знімання, інженерно-геодезичних вишукувань, проектування та бу­дівництва інженерних споруд. Мережі згущення спираються на пункти Державної геодезичної мережі;

• знімальну геодезичну мережу, пункти якої визначають додатково до точок Державної геодезичної мережі та мереж згущення для забезпечення топографічного знімання. Її створюють аналітичними (мікротріангуляція, теодолітні та тахео­метричні ходи, засічки) і графічними (прямі, обернені та комбіновані засічки, мензульні ходи) методами. Густота знімальної мережі повинна забезпечувати безпосереднє знімання всієї ситуації на місцевості. Точки знімальної мережі закріплюють на місцевості тимчасовими знаками (кілками, трубками тощо).

Державну висотну мережу поділяють на:

• мережі нівелювання І і II класів. Вони є головною висотною основою і встановлюють єдину систему висот на всій території України, а також використовуються для розв’язування наукових завдань;

• нівелірні мережі згущення III й IV класів, які створюють для згущення висотної основи, щоб забезпечити топографічне знімання та інженерні роботи;

• знімальну нівелірну мережу, яку створюють прокладанням ходів тех­нічного геометричного або тригонометричного нівелювання. Її створюють на основі Державної нівелірної мережі як висотну основу для великомасштабних знімань та для забезпечення вишукувальних і будівельних робіт.

3.2. Створення пунктів знімальної основи тахеометричними ходами

Тахеометричний хід, як і теодолітний, є лінійно-кутомірним ходом. Але, на відміну від теодолітного ходу, в тахеометричному ході вимірюють не тільки горизонтальні, але й вертикальні кути (кути нахилу) кожної лінії. Віддалі в тахеометричних ходах вимірюють, як правило, нитковими відцалемірами, номограмними або електронними тахеометрами.

Якщо кількість пунктів на місцевості недостатня, щоб виконати знімання у певному масштабі, і не відповідає вимогам чинної Інструкції [4], то для згущення пунктів знімальної основи між пунктами ДГМ мереж згущення, прокладають тахеометричні ходи.

Тахеометричний хід - це побудована на місцевості розімкнена або зімкнена лінія, в якій виміряно всі сторони, горизонтальні кути між ними, а також вертикальні кути з кожного пункту ходу на сусідні пункти.

Отже, прокладаючи теодолітні ходи на місцевості, створюють систему пунктів із відомими плановими координатами (X_і, У_і, ), а прокладаючи тахео­метричні ходи на місцевості, створюють систему пунктів із відомими просто­ровими координатами (Х_і, У_і,. Н_і). Оскільки планове та висотне положення пунктів знімальної основи має бути відоме в загальнодержавній системі координат та висот, то тахеометричні ходи прив’язують до пунктів Державної геодезичної мережі або мереж згущення

Тахеометричні ходи бувають розімкненими, зімкненими (тобто утворюють полігон) та висячими. їх планове прив’язування виконують аналогічно, як і для теодолітних ходів, з однією відмінністю - вихідними пунктами, на які спираються тахеометричні ходи, можуть бути не тільки пункти опорної геодезичної мережі, а й пункти теодолітних ходів.

Хід, не прив’язаний до пунктів опорної геодезичної мережі чи теодолітних ходів, називають вільним. Вільні ходи прокладають, як виняток, лише на невеликих ділянках площею до 10 га. Такі ходи орієнтують за магнітним ази­мутом за допомогою бусолі.

Тахеометричні ходи можна прокладати перед або одночасно з виконанням тахеометричного знімання ділянки місцевості.