4.5. Складання плану тахеометричного знімання

На аркуші креслярського паперу (формат А1) за допомогою лінійки Дробишева будують координатну сітку, спосіб побудови якої детально описано в розділі II.

Координатну сітку оцифровують відповідно до масштабу, у якому буду­ють план тахеометричного знімання, та координат точок тахеометричного ходу.

Потім на план наносять за координатами вихідні пункти та пункти тахеометричного ходу. Методи нанесення пунктів за координатами також описано в розділі II.

Найбільше часу витрачається на нанесення пікетних точок за ікнім полярними координатами. Найпростіший і доволі швидкий спосіб нанесення пікетних точок оснований на використанні так званих тахеометричних транс­портирів. Один з видів таких транспортирів показано на рис. IV. 3.4.

Тахеометричний транспортир - це поєднання кругового транспортира з градусними поділками, нанесеними на крузі радіусом приблизно 9 см, та лінійки завдовжки 27 см з міліметровими поділками. Початок лінійки в центрі круга (в точці О). Транспортир і лінійка виготовлені з прозорого пластику.

Частину поділок лінійки від 0 до 6 см нанесено на прямолінійні частині фігурного вирізу, зробленого в округлій частині транспортира. Скошений край цієї частини лінійки та її продовження від 10 см до кінця (27 см) збігається з нульовим штрихом транспортира. Менший фігурний виріз з прямолінійною частиною, на якій нанесено поділки лінійки від 6 см до 9 см, зроблено в секторі, якому відповідають градусні поділки 320° - 340°. Хоча через цей фігурний виріз частина градусних поділок нанесена не на колі радіусом 9 см, а на копі з більшим радіусом, це не змінює суті побудови кутів таким транспортиром. Такий поділ лінійки на три частини та зміна радіусів транспортира дали змогу конструктору поєднати лінійку

з кругом, а не з півкругом, як звичайно. Градусні поділки нанесено проти ходу годинникової стрілки. Щоб нанести пікетні точки, центр транспортира (отвір діаметром 0,15 мм) спеціальною голкою закріпляють над нанесеною на план станцією, з якої виконували знімання пікетних точок.

Наносять пікети майже так само, як і звичайним транспортиром. На плані проводять допоміжну лінію за напрямком орієнтування тахеометра під час знімання. Ця лінія з’єднує пункт тахеометричного ходу, з якого виконували знімання, та задній або передній пункти тахеометричного ходу. Переважно тахеометр орієнтують на задній пункт, тоді допоміжна лінія слугує відліковим

пристроєм. Повертаючи транспортир, суміщають градусну поділку транспор­тира, яка відповідає значенню горизонтального кута, з допоміжною лінією. Тоді напрямок основних частин лінійки утворить з допоміжною лінією потрібний горизонтальний кут.

Тепер вздовж лінійки потрібно в масштабі карти (плану) відкласти з точністю до 0,1 - 0,2 мм довжину лінії. Кінець цієї лінії позначають крапкою і обводять колом. З лівого боку прокреслюють олівцем риску дробу, в чисель­нику якого записують номер пікета, а в знаменнику - його висоту з точністю, яка залежить від масштабу карти (плану). Для карт (планів) масштабу 1:500 - 1:1000 - з точністю до сантиметрів, а для карт (планів) масштабу 1:2000 і мен­ше - з точністю до дециметрів. Якщо потрібно відкласти довжину лінії 6-10 см у масштабі карти (плану), то прокреслюють напрямок вздовж лінійки на пікетну точку, а відтак, повертаючи круг, суміщають прямолінійну частину лінійки на відрізку 6-9 см з прокресленою лінією і відкладають потрібну довжину лінії.

Користуючись зарисом, наносять на план ситуацію та викреслюють її в умовних знаках. Напрямки між пікетами, на яких потрібно виконувати інтерпо­лювання, показано на зарисах стрілками. Нанесені на план під час інтерполяції точки з однаковими висотами з’єднують послідовно плавною криволінійною лінією, тобто викреслюють горизонталі. Усі ці креслення виконують спочатку олівцем.

Здійснюють польовий контроль і тільки після цього план викреслюють тушшю, кольором та розмірами, вказаними в умовних знаках [27] для певного масштабу знімання.

Для того, щоб точніше і швидше нанести на карту пікетні точки, краще замінити полярні координати пікетних точок на прямокутні. Трансформування полярних координат у прямокутні зрозуміле з рис. IV.3.4. На основі цього рисунка можемо записати:

де ctj та dj - полярні координати пікетної точки Р,; А - дирекційний кут лінії, вздовж якої було орієнтовано тахеометр під час знімання; Хст, У_ст - прямокутні координати станції, з якої виконували знімання пікетних точок Р_{; Х_РІ, У_Рі - прямокутні координати пікетних точок Р,.

Метод прямокутних координат використовують також для нанесення ситуації, знятої методом перпендикулярів.

Наносять пікетні точки за прямокут- ними координатами за допомогою попе- речного масштабу, циркуля-вимірника, прямокутного трикутника. Правильність нанесення пікетних точок перевіряють, порівнюючи виміряну віддаль на плані між двома тільки що нанесеними сусідніми точками з вимірами цієї лінії на місцевості. Отримана різниця не повинна переви- щувати 0,4 мм на плані.

Для нанесення пікетних точок на план можна застосовувати координа-

тографи, що підвищує точність нанесення пікетів. У геодезичному виробництві використовують як невеликі, так звані ручні, координатографи, так і електронні, які дають змогу автоматизувати процес нанесення пікетних точок на план тахеометричного знімання, трансформуючи полярні координати в прямокутні.

Рис. IV.3.5. До трансформування полярних координат у прямокутні

32