Тема: «Тахеометричне знімання»

План

1. Суть тахеометричного знімання;

2. Прилади тахеометричного знімання;

3. Виконання тахеометричного знімання поверхні;

3.1. Знімальна основа для тахеометричного знімання;

3.2. Створення пунктів знімальної основи тахеометричними ходами;

3.3. Основні вимоги до прокладання тахеометричних ходів;

3.4. Рекогностування та закріплення пунктів тахеометричного ходу;

3.5. Прокладання тахеометричного ходу;

3.6. Основні вимоги до виконання тахеометричного знімання;

3.7. Послідовність роботи на станції під час тахеометричного знімання;

3.8. Точність тахеометричного ходу у висотному і в плановому відношеннях;

4. Камеральні роботи за результатами тахеометричного знімання;

4.1. Опрацювання журналу тахеометричного ходу;

4.2. Обчислення координат пунктів тахеометричного ходу;

4.3. Обчислення висот пунктів тахеометричного ходу;

4.4. Опрацювання журналу тахеометричного знімання;

4.5. Складання плану тахеометричного знімання.

Література:

1. Геодезія : підруч. / за заг. ред. С. Г. Могильного, С. П. Войтенка. - Донецьк, 2003. - Ч. 1. - 458 с.

2. Порицький Г.О. Геодезія : підруч. / Порицький Г. О., Новак Б. І., Рафальська JI. П. - К. : Арістей, 2007. - 260 с.

3. Ващенко В. Геодезичні прилади та приладдя : навч. посіб. / Ващенко В., Літинський В., Перій С. - Львів : Євросвіт, 2009. - 208 с.

4. Інструкція з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98). - К. : ГУГКтаК України, 1998. - 97 с.

1. Суть тахеометричного знімання;

Якщо горизонтальне знімання дає змогу визначати планове, а геометричне нівелювання - висотне положення точок місцевості, то за допомогою тахеометричного знімання можна одночасно встановити як планове, так і висотне положення цих точок.

В основу тахеометрії покладено ідею, що полягає в тому, щоб отримати просторове положення точки місцевості одним візуванням (наведенням) труби приладу на цю точку. Виконуючи таке візування, вимірюють віддаль від тахеометра до точки, горизонтальний та вертикальний кути.

Слово “тахеометрія” дослівно означає швидке вимірювання, швидке зні­мання. Вдосконаливши процес вимірювання ліній, вдалось зробити швидшим тахеометричне знімання. Саме завдяки застосуванню віддалемірів зросла продуктивність праці, ефективність і якість знімальних робіт. З появою елект­ронних тахеометрів з’явилась можливість повністю автоматизувати як польові, так і камеральні роботи.

Фактично під час виконання тахеометричного знімання планове положення точок визначають переважно полярним методом, а висотне - нівелюванням нахиленим візирним променем, яке називають тригонометричним нівелюванням.

Нехай над точкою 1 з відомими координатами зцентровано тахеометр, а лімб тахеометра встановлено горизонтально і зорієнтовано за напрямком 1-2 (рис. 1.1).

Зорієнтувати тахеометр за деяким напрямком (наприклад, 1-2) означає встановити горизонтальний круг (лімб) приладу так, щоб, у разі наведення зорової труби на точку 2, відлік горизонтального круга дорівнював 0°00,0'. Зна­чення поділок на крузі збільшуються за ходом годинникової стрілки від 0° до 360°.

Нехай на місцевості маємо точки 11, 12, 13, ... 1і (перша цифра означає номер пункта, над яким встановлено тахеометр, друга - порядковий номер точки), планове положення якої потрібно визначити. Для цього над нею встановлюють тахеометричну рейку (можна нівелірну). Тому таку точку називають рейковою, або, як у нівелюванні, пікетною.

Встановивши лімб нерухомо, відкріп- люють алідаду і наводять вертикальною ниткою (центром бісектора) сітки ниток зорову трубу на рейку, розміщену в точці 11.

Рис. 1.1. Визначення полярним методом планового положення точки 11

Відлічують горизонтальний круг. Відлік дорівнюватиме куту β₁₁. Віддалеміром вимі- рюють віддаль S₁₁ і обчислюють її гори- зонтальну проекцію d₁₁. Цих даних достат- ньо, щоб на папір, де вже позначено станції (пункти 1 та 2), нанести шукану точку 11.

Справді, якщо за допомогою транспортира відкласти кут β₁₁, а вздовж цього напрямку в масштабі плану від пункта 1 відкласти від- даль то отримаємо на плані положення

пікетної точки 11. Аналогічно визначають положення точок 12, 13,..., 1і. Тепер залишається знайти висоти пікетів 11, 12, 13,..., 1і. Для цього достатньо знайти перевищення цих пікетів відносно висоти тахеометра на станції 1.

Рис. 1.2. Визначення перевищення між точками з тригонометричного нівелювання

Пояснимо суть визначення перевищення нахиленим променем (триго­нометричним нівелюванням). На рис. 1.2 показано вертикальний розріз місцевості по лінії 1-11. Над точкою 1 центрують тахеометр, трубу якого наведено на відлік рейки l. Рейку встановлено вертикально на пікеті 11. Рулеткою вимірюють висоту тахеометра. Висотою тахеометра (приладу) називають висоту осі обертання зорової труби над точкою 1. Її позначають буквою і. Довжину лінії від тахеометра до точки вимірюють віддалеміром. Відлічують вертикальний круг тахеометра і обчислюють кут нахилу v_і. До­статньо, як і для вимірювання горизонтальних кутів β_i, відлічити один раз вертикальний круг теодоліта при КЛ.

З трикутника INM маємо: MN = d • tgv. Безпосередньо з рис. 1.2 можна записати геометричне співвідношення: h + l = d • tgv + і. Звідси

h = d*tgv + i-l. (1.1)

Висоту точки 11 Н₁₁ можна визначити за формулою

H_n=H_}+h, (1.2)

де Н₁, - висота точки, над якою встановлено тахеометр (висота станції).

Отже, для визначення висот з тригонометричного нівелювання потрібно знати значення вертикальних кутів (кутів нахилу) і горизонтальні довжини ліній. Останні необхідні й для визначення планового положення точок.

Аналогічно знаходять висоти інших пікетів. Зауважимо, що, володіючи добрими практичними навичками, виконавець з одного наведення труби миттєво зчитує з рейки віддаль S_t та відліки горизонтального та вертикального v_; кругів. За цими параметрами можна отримати просторові значення координат (X, Y, Н) шуканої точки.