Лекція 7
Тема «Рельєф місцевості» План
1. Абсолютні та умовні висоти. Перевищення. Геодезичні висоти
2. Основні форми рельєфу
3. Способи зображення рельєфу на планах та картах
4. Зображення рельєфу на планах та картах горизонталями. Властивості горизонталей
1. Абсолютні та умовні висоти. Перевищення. Геодезичні висоти
Рельєфом називається сукупність нерівностей місцевості. Найважливішими параметрами рельєфу є висоти точок і перевищення. Зображаючи рельєф на планах та картах, спочатку треба знайти висоти точок місцевості та перевищення.
Розглянемо рис.1.1, на якому показана частина фізичної поверхні Землі та поверхня рівня моря у спокійному стані, уявно продовжена під фізичною поверхнею Землі. Цю поверхню називають рівневою поверхнею (геоїдом). На рисунку також наведено частину еліпсоїда. Рівневу поверхню океанів і морів приймають за нуль абсолютних висот (точка О).
Рис. 1.1. Абсолютні та умовні висоти, геодезичні висоти, перевищення
Абсолютна висота точки А місцевості - це прямовисний відрізок АА' під цієї точки на поверхні Землі до точки А' на рівневій поверхні.
Аналогічно абсолютною висотою точки В є прямовисний відрізок ВВ'.
Точка В розташована вище від точки А на величину прямовисного підрізка, позначеного на рис. 1.1 буквою h. Це і є перевищення між точками А і В. Отже, перевищення між двома точками - це відстань по прямовисній лінії між рівневими поверхнями, що проведені через ці точки, тобто перевищення це різниця висот цих точок. Зауважимо, що рівневих поверхонь можна пронести безліч. Па рис. 1.1 показано рівнені понерхні точок А і В.
Інколи цю чи будь-яку іншу рівневу поверхню умовно приймають за нуль сот. Тоді висоти точок відносно цієї поверхні називаються умовними сотами. На рис. 1.1 прямовисний відрізок СС', який дорівнює Нс, є умовною висотою точки С.
У геодезії часто використують геодезичні висоти. Це висоти не над рівнем океану, а над поверхнею еліпсоїда. Отже, геодезичною сотою точки А буде відрізок АА" , який дорівнює
НГ=НА+ξ, (1.1)
ξ - висота геоїда над еліпсоїдом.
Проте відзначимо, що відрізок АА' - нормаль до рівневої поверхні, а дрізок АА" — нормаль до поверхні еліпсоїда. Ці поверхні не паралельні.
2. Основні форми рельєфу
При всій великій, на перший погляд, дуже різноманітні нерівності поверхні Землі, можна виділити тільки п’ять основних форм рельєфу (див. рис. 1.2):
Гора (горб) - куполоподібне або конусоподібне підвищення над навколишньою місцевістю. Гора має вершину (найвища точка), схили (бокові поверхні гори), підошву (лінію злиття гори з навколишньою місцевістю).
Улоговина (впадина) - зімкнуте заглиблення. Це форма, протилежна до гори. Улоговина має відповідно: дно - найнижча точка, схили, брівку - лінію злиття улоговини з навколишньою місцевістю.
Хребет — витягнуте підвищення, яке поступово знижується в будь-якому напрямку. У хребта два схили, що зливаються у верхній частині, створюючи вододільну лінію (вододіл).
Лощина - жолобоподібне заглиблення з пониженням в один бік. Ця форма, протилежна до хребта. Два схили лощини зливаються в її найнижчій частині, створюючи водозливну лінію (тальвег). По тальвегу зазвичай стікає вода, що потрапляє на схили.
Різновиди лощини - долина та яр. Долина - широка лощина з пологими, задернованими схилами. Посередині долини, як правило, тече річка або струмок. Яр - вузька лощина з крутими, оголеними, без трави, схилами.
Схили долини часто мають горизонтальні або з невеликим ухилом ділянки, які називаються терасами.
Початковий етап розвитку яру - промоїна. Яри, зарослі чагарником, травою, називають балками.
Рис.1.2. Основні форми рельєфу
5. Сідловина - це місце, що утворюється у результаті злиття схилів двох сусідніх гір або вододілів двох сусідніх хребтів. У гірській місцевості через сідловини звичайно пролягають дороги або пішохідні стежки. Тому сідловини в горах називають перевалами. Від сідловини беруть початок дві лощини, які розходяться в протилежні напрямки. Дном називають найнижчу точку сідловини.
Вододіл хребта та водозлив лощини - характерні лінії рельєфу.