Плата (податок) за землю

Основним законодавчим документом, що регламентує порядок нарахування і сплати земельного податку є Закон України від 3.07.1992 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю". Відповідно до цього Закону використання землі в Україні є платним.

Платниками земельного податку виступають власники землі та землекористувачі, крім орендарів. А за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата, яка не може бути меншою, ніж земельний податок.

Об’єктом оподаткування податком на землю є земельна ділянка.

Існують такі форми власності на землю в Україні:

• державна;

• колективна;

• приватна.

Право колективної власності на землю мають колективні сільськогосподарські підприємства сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства.

Громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення господарства; для будівництва; для садівництва; дачного і гаражного будівництва. Передача у власність громадян земельних ділянок здійснюється місцевими радами за плату або безплатно.

Розпоряджаються землею місцеві ради, які в межах своєї компетенції передають її у власність або тимчасове користування.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Плата за землю визначається залежно від грошової оцінки земель. Ставка земельного податку встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки з одного гектара сільськогосподарських угідь:

• для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

• для багаторічних насаджень - 0,03.

• плата за землі населених пунктів встановлюється у розмірі 1 відсотка;

• податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, і також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків від загальновстановленої ставки;

• для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення , що використовують надані їм земельні ділянки – 5.

Механізм розрахунку плати за землю.

П_заЗ = S_зд ГО_зд С_т

де, П_заЗ – плата за землю;

S_зд - площа земельної ділянки;

ГО_зд – грошова оцінка 1 га земельної ділянки;

С_т – ставка податку.

Якщо існують коефіцієнти, які використовуються для індексації ставки податку в залежності від місця її розташування та типу населеного пункту, то розрахунок податку має вигляд:

П_заЗ = S_зд ГО_зд С_т К_зм

де, К_зм – коефіцієнт збільшення (зменшення) ставки податку.

Законом передбачено ряд пільг по сплаті земельного податку. Зокрема від земельного податку звільняються:

1. землі господарств автомобільних доріг загального користування;

2. вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються за цільовим призначенням, а не для комерційної діяльності;

3. благодійні і релігійні організації;

4. пенсіонери, учасники війни, "чорнобильці", громадяни, які виховують трьох і більше дітей, громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу, інваліди І та II груп.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і щомісячно сплачують її до бюджету розмірі 1/12 річної суми.

Громадянами податок сплачується у два строки (рівними частками) до 15 серпня і 15 листопада поточного року.