Податки
та фіскальна політика©LAI
Податки та фіскальна політика
Тема Наукова парадигма фіскальної політики.
Соціально-економічний зміст фіскальної політики.
Кейнсіанська теорія фіскального регулювання.
Неокласична доктрина фіскального адміністрування.
Сучасні тенденції фіскальної науки.
Основи та особливості фіскальної політики в Україні.
1. Соціально-економічний зміст фіскальної політики.
Фіскальна політика (fiscal policy, від лат. “fisc” – фіск імператорська казна (у давньому Римі); казна (тюрк.) – сховище грошей) – це маніпулювання державним бюджетом з цілю виконання державою своїх функцій. Американські економісти вважають, що фіскальна політика – це регулювання державних видатків та податкових надходжень для забезпечення повної зайнятості, стабільності цін та економічного зростання. Гальперин В., Гребенніков П., а також Базилевич В. дають таке визначення фіскальної політики. Фіскальна політика – це вплив держави на економічну кон’юнктуру шляхом зміни системи оподаткування і державних витрат. Загалом трактування в дечому відрізняються, але в цілому вони подібні.
Фіскальна політика – це регулювання державних видатків та податкових надходжень для забезпечення повної зайнятості, стабільності цін та економічного зростання.
Фіскальна політика – це вплив держави на економічну кон’юнктуру шляхом зміни системи оподаткування і державних витрат. Загалом трактування в дечому відрізняються, але в цілому вони подібні.
Термін “фіскальна політика” відрізняється від “фінансова політика держави” тим, що якщо у останньому випадку треба обов’язково додавати “держави”, то у першому – це зайве: фіскальна політика може бути тільки державною. Фіскальна політика виявляє себе у системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів держави (public financial resource mobilization) – політика державних доходів та їх розподілу – політика державних видатків, а також у фінансовому законодавстві.
Фінансова політика є основним інструментом реалізації фіскальних інтересів (fiscal interests) (причин безпосередніх дій) держави. Фіскальні інтереси не обмежуються лише стягненням коштів на користь державі (це вузьке розуміння даного поняття), оскільки реалізація функцій держави (state function) на цьому закінчується. Процес формування фінансових фондів забезпечує державу ресурсами, необхідними для реалізації її функцій. Останнє безпосередньо пов’язано з видатками, бо саме через витрати держава “презентує” себе суспільству: 1) через витрати на утримання апарату управління-оскільки саме в особі державних службовців й існує держава: 2) держава – суспільний інститут діяльність якого повинна бути спрямована на задоволення інтересів членів суспільства, тобто державні видатки мають бути суспільно спрямованими.
Фіскальна політика може бути стимулюючою (stimulating) або стримуючою (restraining) залежно від того, якого напрямку розвитку об’єкта впливу прагне досягти держава. Наприклад, коли економіка перебуває у спаді чи депресії, фіскальна політика може стати стимулюючою, якщо фіскальними інструментами (зниженням податків та збільшенням видатків) держава збільшує інвестиційні можливості економічних агентів, що призводять до бюджетного дефіциту або до його зростання. У випадку коли спостерігається економічне зростання, фіскальна політика для контролю за інфляцією переходить до розряду стримуючої.
Метою фіскальної політики є зменшення коливань у рівнях виробництва, зайнятості і цін та направлення економіки в напрямку стійкого зростання виробництва до тієї межі, яка б забезпечила мінімізацію безробіття. На прикладі роль фіскальної політики можна показати у її впливові на періоди ділових циклів. Цей цикл включає піднесення, за котрим слідує спад ділової активності.(див. Рисунок 1).
