10.3. Основне питання філософії та дві його сторони.

Філософія – це навчання про сутності світу й про людину. Споконвічна межа філософії – це система відносин «світ – людина». Для філософії принципово важливо не окремий розгляд цих протилежностей, а постійне їх співвідношення. На цій основі формується найбільш яскраво виражена й теоретично загострена у філософському світогляді особливість – його біполярність. Безліч філософських проблем в остаточному підсумку націлена на розуміння суб’єктивно-об’єктивних відносин, різних форм взаємодії людини й світу. Таким чином, для того, щоб визначити відношення людини до світу, її місце в цьому світі, обґрунтувати відповідні ідеали, необхідно з’ясувати питання про відношення суб’єктивної й об’єктивної реальності. Осмислення цього відношення породжує дві сторони основного питання філософії.

Перша сторона – це питання про те, що є первинним і визначальним: свідомість або буття, дух або природа?

Друга сторона – чи у змозі наше мислення пізнати дійсний світ, чи можемо ми в наших поданнях і поняттях про дійсний світ встановити вірне відбиття дійсності?

10.3.1. Матеріалізм і ідеалізм – основні філософські напрямки.

Протилежні рішення першої сторони розділяють філософів на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.

Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у світі відводить винятково духовному початку, лише за ним визнаючи здатність до саморозвитку. Ідеалізм не заперечує матерію, але розглядає її як нижчий рід буття – не як творчий, а як вторинний (створений) початок. Звичайно, творча природа духовного виробництва «помітніша», зовні яскравіша, більше відкрита й для погляду теоретика, й для суспільної свідомості в цілому, у порівнянні з матеріальним виробництвом. Дух (думка, свідомість) є вищі кольори матерії, без чого матерія не повна, не виражена у всю силу своїх глибинних можливостей.

В остаточному підсумку матеріалізм є переконаність свідомості, яка пізнає, у її вторинності від природної й соціальної реальності, яка для матеріалістів самоцінна й самодостатня, ніким не створена, тобто існує вічно. Коріння матеріалізму виходять з матеріально-виробничої та соціально-перетворювальної практиці людини.

Форми матеріалізму й ідеалізму різноманітні. Розрізняють об'єктивний і суб'єктивний ідеалізм, метафізичний, вульгарний і діалектичний матеріалізм. Матеріалізм і ідеалізм - протилежні філософські навчання. Протягом всієї історії філософії вони вели й продовжують вести складну, напружену й змістовну суперечку один з одним, знаходячи в суперечливій дійсності все нові й нові аргументи для зміцнення й захисту своїх позицій.

10.3.2. Дуалізм.

Певною спробою зближення, компромісу між ними можна вважати дуалізм – філософське навчання про існування двох незалежних друг від друга початків: матеріального й духовного. Типовим прикладом такого роду поглядів були філософські побудови Декарта, Канта. Однак дуалізм не можна назвати «третьою лінією» у філософії. Дуалізм – лише різновид ідеалізму, оскільки, як і ідеалізм у цілому, визнає незалежність, не виводимість духу з матерії (природної й соціальної).