7.3. Формування та вдосконалення систем інформаційного менеджменту

Необхідність підвищення якості комунікацій у сфері діяльності му­льтинаціональної корпорації прискорила процес формування інформа­ційного менеджменту. З позиції системного підходу, інформаційний ме­неджмент має охоплювати планування, організацію, координацію та кон­троль інформаційної діяльності і процесів, а також комунікації всередині підприємства з метою поліпшення його роботи. При цьому передбача­ється цілеспрямоване використання інформації як ресурсу.

Інформаційний менеджмент - це:

сукупність правил, технічних засобів і систем, які визначають інфор­маційну та комунікаційну структуру підприємства;

комплекс завдань управління на всіх етапах життєвого циклу під­приємства, охоплюючи всі дії та операції, пов'язані як з інформацією в у« їх її формах і станах, так і з підприємством у цілому на основі даної ін­формації.

Основні завдання інформаційного менеджменту, аналіз інформаційної потреби та пошуки можливих рішень для її задоволення;

стратегічне планування інформаційної діяльності;

налагодження роботи з інформацією в усіх підрозділах організації;

контроль усього інформаційного процесу.

Враховуючи високий ступінь взаємозв'язку між успіхом під­приємства та інформаційними технологіями, необхідно наголо­сити на важливості розвитку інформаційного менеджменту на вітчизняних підприємствах, особливо тих, що виходять зі своєю продукцією на міжнародні ринки.

Комплексна інформаційна система багатонаціональної компанії має охоплювати всі бізнес-функції і всі управлінські процеси компанії. Розвиток інформаційних систем великих компаній впливає на теорію і практику менеджменту. На зміну вертикальній лінійно-функціональній структурі приходить горизонтальна структура менеджменту, яка в процесі вдоско­налення на основі застосування сучасних інформаційних технологій перетворюється у сітьову структуру управління, де кожен осередок має вихід на інформаційний сервер робочої групи, організації, корпорації, а також численні зовнішні бази даних. Дослідження впливу сітьових технологій і комп'ютерно-інтегрованих виробництв на менеджмент компаній довели наявність глобальної тенденції підвищення загальної інформованості та ролі знань. Сітьову стратегію можна порівняти з методами зву­ження власної виробничої діяльності, коли підприємство пере­стає саме опікуватися якимись видами виробництва та передо­ручає їх зовнішнім виконавцям. Така стратегія може стати вигі­дною для нових фірм, які здатні сконцентруватися на пріорите­тних для себе галузях спеціалізації, а інші види діяльності пере­дати контрагентам за концепцією аутсорсингу.

Із впливом нових інформаційних технологій на теорію і практику ме­неджменту організацій пов'язана ще одна тенденція - реінжиніринг біз­несу. Реінжиніринг становить такий комплексний перегляд бізнес-процесів в організації, який може різко, в 5 - 10 і більше разів, підвищити ефективність її роботи за рахунок вивчення досвіду своїх найкращих спеціалістів (експертів) і фіксації їхніх знань у базі знань корпорації га радикального перепроектування бізнесу на цій основі, виходячи з потреб постійного поліпшення фінансового становища компанії.

Корпоративні інформаційні системи й реінжиніринг бізнесу - це дві взаємно підсилювальні нові тенденції у сфері інформацій­них технологій менеджменту корпорацій (за умови збереження тре­тьої тенденції - застосування розвинутих спеціалізованих систем під­тримки рішень в осередках корпоративного менеджменту).

У зв'язку з вище викладеним треба зазначити, що ключовим факто­ром успіху в багатьох галузях економіки став аутсорсинг - це переведен­ня внутрішнього підрозділу або підрозділів підприємства та всіх активів, що з ними пов'язані, до організації-постачальника послуг, яка пропонує надавати конкретну послугу протягом певного часу за узгодженою ціною. Контроль за діяльністю підрозділів покладається на постачальника по­слуг. Організація, яка надає послуги, спеціалізується уданій сфері, і тому здатна підвищувати цінність результатів діяльності підрозділу у випад­ках, коли це є недосяжним при виконанні другорядних функцій фірмою-замовником.

Бурхливий прогрес у галузі інформаційних технологій впливає на всі сфери людської діяльності. Особливе місце в цьому процесі посідає всесвітня мережа Інтернет. Всесвітня мережа нині сприймається як між­державне й міжнаціональне інформаційне середовище, її становлення свідчить на користь відомого постулату багатьох аналітиків, які ствер­джують, що людство вступило в особливий період, коли напрям подаль­шого розвитку держав визначатиметься інтелектуальним капіталом сус­пільства. Завдяки Інтернету утворилися й динамічно розвиваються зовсім інші рийки, які вже сформували самостійний сегмент економіки.

Комп'ютерна мережа Інтернет - глобальна всесвітня система інфор­маційного обміну. Мережа Інтернет побудована таким чином, що корис­тувач має доступ до ресурсів кожної субмережі. Сотні тисяч електронних каталогів, баз даних, архівів технічної та програмної документації, бібліотек-програм, науково-технічних довідників, електронних газет і журналів, бюлетенів новин і багато інших інформаційних матеріалів можна одер­жувати каналами Інтернету безпосередньо на робочому місці користува­ча.

Бізнес-процес, який реалізується партнерами за допомогою інтернету, отримав назву "електронного бізнесу". З розвитком технологій в Інтернеті змінився й характер цих бізнес-процесів та саме поняття електронного бізнесу.

На першій стадії електронний бізнес зводився просто до присут­ності компанії в Інтернеті. При цьому клієнти на веб-сервері знаходили пише маркетингову інформацію. Це давало компанії змогу впродовж усієї доби мати односторонній контакт зі своїми замовниками.

Інтернет-системи ведення бізнесу другого покоління характери­зуються тим, що веб-сервер компанії інтегрується з внутрішньою бізнес-системою компанії. Це дає змогу автоматизувати не лише інформаційне забезпечення клієнтів, а й оформлення замовлень. Саме такі системи називаються системами "електронної комерції'.

Прикладами можуть слугувати Інтернет-магазини. Серед проектів електронної комерції особливе місце посідають Інтернет-банкінг, онлайнові аукціони й біржі (фондові й товарні), різноманітні брокерські системи, Інтернет-магазини, системи експрес-доставки тощо. Але й вони мають низку недоліків, основний з яких - участь співробітників компаній-замовників у пошуку необхідних товарів на окремих сайтах і тривалий додатковий аналіз знайденої інформації.

В основу створення систем "електронного бізнесу" тре­тього покоління покладено стратегію інтеграції інформаційних бізнес-систем постачальників і замовників