2. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням органів дихання.

Оксигенотерапія – використання кисню з лікувальною метою.

Лікування киснем (оксигенотерапія) застосовують при багатьох хворобах органів дихання і кровообігу. Довге вдихання кисне-повітряної суміші, яка містить 50% кисню, може усувати кисневе голодування тканин.

Запам'ятайте! Чистий кисень для оксигенотерапії не застосову­ється, так як він пригнічує дихальний центр. При довгому вдиханні чис­того кисню розвиваються судоми і можлива втрата свідомості.

Оксигенотерапію можливо здійснювати інгаляційним (через дихаль­ні шляхи)- через маску, кисневу подушку, через носовий катетер ін., або неінгаляційним (підшкірно, або через травневий тракт).

Техніка безпеки при експлуатації кисневих установ:

Зберігають і перевозять кисень з балонах ємкістю від 1 до 40 л, у газоподібному стані тиск в яких дорівнює 150 атмосфер.Балони з киснем завжди викрашені в синій колір. Кожен балон повинен мати клеймо з позначкою товарного знаку заводу виробни­ка, номера балона, його маси, року виготовлення, термін технічного зас­відчення. Кисневі балони зберігаються у спеціальних нежилих приміщеннях поза лікарняними відділеннями

Запам'ятайте! Стислий кисень вогненебезпечний.. Тому при експлуа­тації кисневих балонів необхідно чітко виконувати наступні правила техніки безпеки:

• балон повинен бути встановлено вертикально в металеве гніздо і бути закріплений металевими поясами.

• балон повинен бути встановленими на відстані не менше 1 м від отеплювальних приладів і в 5 м від відкритих джерел вогню;

• балон повинен бути захищений від прямого впливу сонячних про­менів;

• не можна допускати попадання масла на штуцер балона;

• випускати газ із балона в другу ємкість (наприклад в кисневу подушку) можна тільки через редуктор, на якому встановлено мано­метр, розрахований на тиск в даній ємкості;

• в момент випускання газу балон потрібно розташувати таким чи­ном, щоб вихідний отвір штуцера був направлений в сторону від працюю­чого;

• забороняється експлуатація балонів, в яких пройшов термін тех­нічного засвідчення, і є пошкодження корпуса або вентиля, колір і на­пис не відповідають правилам;

• забороняється змащувати руки жирним кремом при роботі з кис­невим балоном.

В великих лікувальних закладах організована централізована по­дача кисню: кисневі балони знаходяться в центральному ізольованому приміщенні, звідки по системі металевих трубок кисень поступає до до­зиметрів, де він зволожується через апарат Боброва, і зі швидкістю 2-3 л за хв. через носовий катетер подається хворому.

В невеликих стаціонарах при відсутності централізованої системи оксигенотерапія проводиться через носовий катетер безпосередньо з ба­лона (кисень зволожується в апараті Боброва).

Інколи оксигенотерапію проводять за допомогою кисневої подуш­ки. Вона являє собою прорезинений мішок, обладнаний гумовою трубкою з краном і мундштуком (воронкою). Киснева подушка вміщує від 25 до 75 л кисню. її наповнюють киснем із кисневого балону. Перед подачею кисню мундштук протирають спиртом, обгортають вологою марлею і прикладають до рота хворого. Відкривають кран на трубці подушки, кисень під тиском виходить й при вдиху надходить у дихальні шляхи. Швидкість надходження його регулюють краном, або натисканням на кут подушки. Хворі добре переносять подачу 4-5 л кисню за 1 хв. подушки вистачає на 4-7 хв. .

Можливості оксигенотерапії зросли з втіленням в практику гіпер­баричної оксигенації - введення кисню під підвищеним тиском у спеціальних барокамерах. Розчиніть такого кисню в плазмі крові значно підвищується, що сприяє збільшенню постачання киснем тканин організму. В нашій країні функціонують комплекс медичних барокамер на базі якого створений Всесоюзний центр гіпербаричної оксигенації.

Контакт між хворим та обслуговуючим персоналом встановлюється візуально через прозору стінку, а також по телефону.

До неінгаляційних методів оксигенотерапії відноситься підшкірне введення і введення кисню в шлунок.