Тема: Спостереження та догляд за пацієнтами. Оцінювання функціонального стану органів дихання та серцево - судинної системи.

ПЛАН

1. Характеристика дихання. Патологічні типи дихання. Поняття про задишку та ядуху. Характеристика кашлю.Кровохаркання та легенева кровотеча.

2. Спостереження та догляд за пацієнтами з порушенням органів дихання.

3. Пульс та його характеристика. Місця і методи дослідження пульсу. Визначення артеріального тиску.

4. Проблеми пацієнта при порушенні функцій органів серцево-судинної системи. Спостереження і догляд за хворими з захворюваннями органів кровообігу.

1. Характеристика дихання. Патологічні типи дихання. Поняття про задишку та ядуху. Характеристика кашлю. Кровохаркання та легенева кровотеча.

Основні функції органів дихання - забезпечення організму киснем і виведення вуглекислого газу і води, які утворюються в процесі життєдіяльності. В легенях, які мають багате кровопостачання, постійно відбувається газообмін, в результаті чого кров насичується киснем і звільнюється від вуглекислого газу.

Дихання людини включає наступні процеси:

1) зовнішнє дихання або вентиляція легень – обмін газів між організмом і зовнішнім середовищем;

2) обмін газів в легенях (між альвеолярним повітрям і кров'ю капілярів малого кола кровообігу);

3) транспорт газів, що полягає в переносі кров’ю кисню від легень до тканин і вуглекислого газу від тканин до легень ;

4) обмін газів в тканинах між кров'ю великого кола кровообігу і клітками тканин;

5) внутрішнє або тканинне дихання – це біологічне окислення в мітохондріях клітин.

Частота, глибина і ритм дихальних рухів регулюється дихальним центром і корою головного мозку. Подраз­нення дихального центру і посилення інтенсивності дихання можливі при підвищенні в крові вмісту вуглекислого газу і зменшенні концентрації кисню. Це спостерігається при фізичному навантаженні, емоціональному напру­женні, а також при різних захворюваннях органів дихання, які супровод­жуються утрудненням легеневої вентиляції і погіршенням газообміну в легенях.

Надмірна концентрація кисню в крові спостерігається при гіпервентиляції або вдиханні чистого кисню, може призводити до пригні­чення дихального центру, зменшення частоти і глибини дихання і навіть до його зупинки.

Спостерігаючи за диханням, необхідно визначити частоту, глиби­ну, ритм дихальних рухів і оцінити тип дихання.

Нормальне дихання у людини беззвучне й непомітне для оточуючих. Людина звичайно дихає через ніс із закритим ротом. В нормі дихальні рухи ритмічні.

Частота дихальних рухів у дорослої людини в стані спокою складає 16 - 20 за хв., при чому вдих у два рази коротший за видих. У жінок на 2 - 4 дихальних рухи більше ніж у чоловіків. В положенні лежачи число дихальних рухів звичайно зменшується ( до 12 - 14 за хв.), а в вертикальному положенні - збільшується ( до 18 - 20 за хв.).

У тре­нованих людей і спортсменів частота дихальних рухів може зменшуватися і досягати 8-10 за хв. Швидке дихання (тахіпное) виникає при посиленій фізичній праці, нервовому збуджені, високій температурі повітря. Частота дихання нижче норми має назву – брадипное.

Зміна темпу дихання залежить від захворювань органів дихання та дихальних шляхів, від хвороб серця, нирок, мозку, гострих та хронічних захворювань.

Іноді одночасно з порушенням частоти дихання змінюється його глибина: дихання стає глибоким, шумним або, навпаки має характер поверхневого, частого.

Поверхневе дихання спостерігається в стані спокою, а також при захворюванні легень, плеври, пригніченні дихального центру. Глибоке дихання виникає при фізичній роботі, емоційному збуджені, а також при діабетичній комі, уремії.

В залежності від переважної участі в дихальних рухах грудної клітки або живота (діафрагми) розрізняють грудний ( в основному у жі­нок), черевний і змішаний типи дихання.

Спостереження за диханням слід проводити непомітно для хворо­го, так як він може змінити частоту, глибину і ритм дихання.

Отримані данні позначаються у температурному листі.