12

Тема 1. «Організація і планування контрольно-ревізійної роботи».

1. Визначення поняття контролю і ревізії.

2. Контрольно - ревізійна робота, її завдання.

3. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності.

4. Планування контрольно-ревізійної роботи.

5. Обов'язки, права та відповідальність ревізорів.

6. Організація ревізійного процесу.

Основні поняття. Ревізія, контрольно-ревізійна діяльність, ревізійний процес, планування контрольно-ревізійної діяльності, плани ревізії, права, обов'язки та відповідальність контролерів-ревізорів.

Питання 1. «Визначення поняття контролю і ревізії. Контрольно - ревізійна робота, її завдання».

Контроль у перекладі з фр. «controle» означає перевірку або спостереження з метою перевірки. Цей термін можна трактувати як спостереження, нагляд, перевірку з метою протидії чомусь небажаному. Одним із видів контролю є економічний контроль.

Економічний контроль — це сукупність економічних відносин, які виникають у системі взаємодії та управління продуктивними силами і виробничими процесами.

Суб'єктом контролю в контрольному процесі виступа­ють носії прав і обов'язків, а саме особи та органи, що ма­ють повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання, а та­кож право втручатися в його оперативну діяльність та самостійно притягувати винних до відпові­дальності. За рівнево-організаційною формою економіч­ний контроль в Україні поділяється на державний, муні­ципальний, незалежний і контроль власника (рис. 1).

Рис 1. Рівнево - організаційна форма економіч­ного контролю в Україні

Муніципальний економічний контроль, який є не­від'ємною складовою державного контролю, здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних де­путатів і місцеві регіональні органи самоврядування. Так, комісії з питань планування, бюджету і місцевих фінансів здійснюють контроль за виконанням планів і програм еко­номічного і соціального розвитку і бюджету регіону; конт­ролюють надходження і витрати позабюджетного фонду. При цьому до компетенції виконавчих комітетів сільсь­ких, селищних, міських Рад народних депутатів входить контроль за станом обліку і звітності на підприємствах, в організаціях і установах, що є комунальною власністю, за дотриманням зобов'язань за платежами у бюджет місцево­го самоврядування підприємствами й організаціями.

Контроль власника включає внутрішньосистемний економічний контроль міністерств, державних комітетів, концернів, асоціацій, акціонерних об'єднань, який здійс­нюється згідно з законодавчими та іншими нормативними актами, та внутрішньогосподарський економічний конт­роль, який здійснюється керівництвом суб'єктів господа­рювання щодо оцінки відповідності його діяльності поста­вленим завданням. Тобто суб'єктами контролю власників є відповідні міністерства, державні комітети, власники концернів, асоціацій, акціонерних об'єднань та їх керів­ництво.

До основних суб'єктів державного контролю в Україні належать: органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, судові органи, спеціалізовані контролюючі органи та органи місцевого самоврядування.

До органів законодавчої влади перш за все належить Верховна Рада України, яка здійснює парламентський контроль у межах власної компетенції до будь-яких об'єктів, за винятком судів та правоохоронних органів, та Рахункова палата.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України є вищим органом виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших ор­ганів виконавчої влади, тобто здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.

Міністерство економіки та з питань європейської інте­грації України здійснює контроль за дотриманням державної дисципліни цін і тарифів у галузях народного господарства; проводить роботу, пов'язану з удосконаленням механізму ціноутворення; визначає порядок організації та проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні та здійснює конт­роль за їх проведенням, надає пропозиції щодо порядку екс­порту та імпорту товарів; відповідно до законодавства здійс­нює контроль за дотриманням міністерствами, іншими центральними та місцевими органами державної вико­навчої влади, суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуа­цій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи контролює виконання затвердже­них програм; здійснює контроль за цільовим використан­ням бюджетних коштів; здійснює державний нагляд і контроль за виконанням вимог цивільної оборони і техно­генної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації, станом готовності сил і засобів цивільної оборони до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт; контролює виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємства­ми, установами й організаціями завдань щодо переселен­ня громадян із радіоактивно забруднених територій, ство­рення для них необхідних соціально-побутових умов у місцях компактного поселення, будівництва житла, об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури для гро­мадян, які проживають на радіоактивно забруднених те­риторіях, забезпечення їх екологічно чистими продукта­ми харчування і промисловими товарами першої необхід­ності.

Захист фінансових інтересів держави та контроль за до­триманням фінансової дисципліни усіма органами вико­навчої влади здійснює Міністерство фінансів України.

Міністерство праці та соціальної політики України контролює дотримання законодавства з питань праці та заробітної плати в різних галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Міністерство праці та со­ціальної політики розробляє і затверджує нормативні до­кументи з питань регулювання зайнятості населення, ви­користання праці та його оплати.

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації де­ржавного майна, виступає як орендодавець майнових ком­плексів, що є загальнодержавною власністю.

Державна податкова адміністрація України (ДПА) та її органи на місцях контролюють дотримання законодавства про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення в бюджет податків та інших пла­тежів, установлених законодавством, а також уживають заходів щодо попередження ухилення юридичних і фізич­них осіб від сплати податків.

Одним із суб’єктів, які здійснюють державний контроль є Державне контрольно-ревізійне управління України (КРУ) (рис. 2).

КРУ та його органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни підприємствами й ор­ганізаціями щодо територіального розподілу витрат кош­тів з державного бюджету на соціальні потреби, утриман­ня органів державного управління й цільове використання.

Державне казначейство України та його підрозділи в регіонах контролюють витрати коштів Дер­жавного бюджету установами й організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно в момент їхньої витрати.

Контроль законодавчих актів, що приймають органи влади, здійснює Конституційний Суд України, що має право призупиняти дію чинних законів і оголошувати їх неконституційними.

Рис.2 Структура Державного контрольно-ревізійного управління України

До спеціалізованих органів економічного контролю на­лежать різні державні комітети, інспекції, серед яких виділяють:

• державний комітет статистики України — конт­ролює за даними звітності збалансованість ринку товарів, виконання програм економічного і соціального розвитку держави, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і для розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів і т. ін.;

• державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України) — підвідомчий Кабінетові Міністрів України. У межах своєї компетенції він проводить заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності і вірогідності вимірів і сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань;

• антимонопольний комітет України — запобігає виникненню монопольного стану на ринку підприємців, які обмежують конкуренцію визначеного товару;

• державна інспекція України із захисту прав спожи­вачів — здійснює державний контроль за дотриманням за­конодавства про захист прав споживачів підприємствами, організаціями й установами незалежно від форм власності і господарювання;

• державна інспекція за цінами — контролює застосу­вання цін і тарифів міністерствами, відомствами, підпри­ємствами всіх форм власності, дотримання порядку їх за­твердження;

• митна служба України — контролює дотримання підприємцями і фізичними особами митного законодавс­тва і нормативних актів при сплаті мита на експорт та ім­порт товарів через кордон України, а також при внутріш­ньодержавних операціях, за які необхідно платити мито;

• • державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України — здійснює контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення чи усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, а також застосовує заходи правового характеру відносно правопорушників;

• державна автомобільна інспекція (ДАІ) — контро­лює дотримання законодавства і нормативних актів при реєстрації й обліку рухливого складу транспортних за­собів (автомобілі, причепи, мотоцикли) підприємцями і фізичними особами. Крім того, ДАІ контролює дотриман­ня власниками транспортних засобів і водіями правил до­рожнього руху на дорогах України;

• державна пожежна інспекція — здійснює контроль за дотриманням протипожежних правил підприємцями і населенням, профілактичні заходи щодо запобігання по­жеж, а у випадку виникнення — гасіння.

До спеціалізованих контролюючих органів належить також Національний банк України (НБУ).

Питання 2. «Контрольно - ревізійна робота, її завдання.» Всі науковці визнають ревізію складовою частиною економічного контролю. "Ревізія" від лат. revizio означає "перегляд" або "знову оглядаю". Основними причинами ревізії є:

• не усвідомлення окремими працівниками необхід­ності ощадливості і збереження власності;

• не завжди ефективний попередній і поточний конт­роль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;

• недоліки у підборі кадрів матеріально відповідаль­них осіб, низька якість інвентаризацій, недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.

Тобто ревізія є перш за все засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності, ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства. Під час її про­ведення аналізуються причини, умови виникнення та на­слідки порушень; виявляються невикористані резерви ви­робництва; перевіряється система забезпечення збере­ження засобів та предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.

Ревізор — це фахі­вець, який має відповідну освіту і, як правило, є посадо­вою особою, що володіє прийомами і способами вивчення документально зафіксованих фактів, регістрів бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності.

Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудо­вих процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення.

До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розра­хункових операцій і т.д.

Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-госпо­дарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінан­сових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріаль­них цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою.

За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділя­ють бригадну, індивідуальну та змішану форми організації контрольно-ревізійної роботи.

Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого докуме­нта, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальни­ком управління, їх заступниками. Відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може проводитись не час­тіше ніж один раз на календарний рік. За дорученням правоохоронних органів реві­зія проводиться в будь-який час.

Мета ревізії визначається її завданнями, тобто тим ко­лом питань, яке потребує обов'язкового контролю вищих органів та досягається шляхом застосування спеціальних знань при перевірці документованої обліково-економічної інформації.