Вибір комплекту засобів механізації і автоматизації тваринницького підприємства. Проектування генерального плану ферми і організація праці на ній (2год.)

Мета роботи: засвоїти методику вибору комплекту засобів механізації і автоматизації для тваринницького підприємства і проектування його генерального плану та організації робіт на ньому.

1 Вибір комплекту засобів механізації і автоматизації

тваринницького підприємства

1.1 Загальні положення

Проектні організації, вирішуючи питання механізації тваринницького підприємства за типовим проектом, застосовують спрощену методику комплектування тваринницького підприємства засобами механізації, хоча, при потребі виконати якісь радикальні зміни в окремих технологічних лініях чи операціях в проекті, здійснюють і детальне їх проектування.

При виконанні студентами розрахунково-графічної роботи, коли в основу проектування покладають існуючі типові вирішення ферм, комплексів і їх складових (приміщення, будівлі, споруди, технологічні процеси тощо), студенти вирішують завдання механізації виробничого процесу за спрощеною методикою.

У цьому розділі ми приводимо спрощені методики комплектування тваринницького підприємства засобами комплексної механізації.

1.2 Вихідні дані

Головні вимоги до машин та обладнання, яке вибирають наступні:

• функціональна відповідність технологічному процесу чи операції;

• серійність, тобто техніка повинна мати промислове виготовлення;

• якісне виконання технологічного процесу;

• узгодженість за продуктивністю;

• ефективність виконання своїх функцій (продуктивність, малі енергетичні, матеріальні та трудові витрати);

• універсальність, тобто можливість виконання машиною декількох операцій;

• пристосованість до автоматизації, що дозволить поліпшити ефективність роботи;

• простота конструкції і її експлуатації, надійність і довговічність.

Вихідними даними до виконання поставленої задачі є попередні результати виконання РГР, а саме:

- вид тварин чи птиці;

• напрямок спеціалізації (молоко, м’ясо, яйця, репродукція тощо);

• характеристика вибраних приміщень для утримання тварин чи птиці (технологічна група тварин, місткість, спосіб утримання, схема розміщення тварин, технічні рішення, які пропонуються для забезпечення технологічних процесів тощо), кількість приміщень.

Спеціальні літературні джерела, які рекомендуємо використовувати для вибору комплекту машин та обладнання для механізації тваринницького підприємства, яке проектується, наступні:

1. Література за бібліографічним списком до практичних робіт [1-19];

2. Існуюча „Система машин ” для тваринництва;

3. Дисципліна „Машини та обладнання для тваринництва”, спеціальна література до неї;

4. Довідники, каталоги, проспекти з машин та обладнання для тваринництва.

Маються такі методи вибору комплекту обладнання для механізації виробничих процесів на тваринницьких підприємствах:

• за рекомендаціями системи машин;

• за продуктивністю засобів механізації;

• за схемою розміщення обладнання в приміщенні;

• комбінована.

Незважаючи на те, яка з перелічених методик буде застосована, рішення завдання починають зі складання технологічних схем усіх технологічних ліній на фермі. Технологічна схема являє собою послідовність операцій, які необхідно здійснити при виконанні процесу. Маючи продуктивність та поопераційну технологічну схему процесу залишається вибрати тип і марки машин для виконання операцій та визначити потрібну їх кількість за однією (залежно від наявності літературних джерел) з указаних вище методик.

1.3 Вибір комплекту обладнання за Системою машин

Система машин для тваринництва має рекомендації з вибору комплектів машин і обладнання для ферм і комплексів залежно від виду тварин і птиці, розмірів підприємства, напрямку спеціалізації, способу і технології утримання, типу і способу годівлі тощо. Ці рекомендації є надбанням накопиченого на час виходу Системи машин досвіду в тваринництві і розробок наукових, дослідних і проектних організацій та їх прогнозів з майбутнього розвитку галузі. Рішення задачі зводиться до того, що, користуючись вихідними даними (п.6.2) до свого тваринницького підприємства, з Системи машин вибирають варіант комплекту засобів механізації, який найкраще відповідає заданим умовам. В Системі машин наведені не тільки рекомендацій з застосування того чи іншого обладнання в певних умовах, а і потрібна його кількість залежно від розмірів ферми.

Дані з вибраного комплекту засобів механізації підприємства заносимо в таблицю, приклад загального вигляду якої наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Комплект машин і обладнання для комплексної

механізації ферми, яка проектується

Технологічна лінія	Машини та обладнання	Марка	Кількість

Це найпростіший метод комплектування тваринницького підприємства засобами комплексної механізації. Але, на жаль, з відомих причин остання Система машин для тваринництва була видана в 1986 році з чіткими рекомендаціями на період 1985-1990 роки і прогнозуючими рекомендаціями на період 1990-2000 роки. В принципі, нею можна користуватись і на даний час, при потребі виконуючи заміни застарілих машин та обладнання на сучасні та враховуючи при цьому зміну їх продуктивності чи навантаження.

1.4 Вибір машин та обладнання за їх продуктивністю

Ця методика прийнятна для машин та обладнання, в технічній характеристиці яких вказана їх паспортна продуктивність або дані, за якими її можна розрахувати.

Починаємо з визначення розрахункових продуктивностей кожної технологічної лінії на фермі, якщо вони не були визначені в попередніх розрахунках, за формулою

(1)

де G_доб – добовий обсяг робіт тієї чи іншої технологічної лінії, т (м³, гол., шт.);

К – кратність (число виконання циклів) проведення виробничого процесу на

протязі доби за розпорядком дня на фермі;

Т – тривалість виконання одного циклу (наприклад доїння збору яєць, при

готування кормів тощо) технологічною лінією, год.

Далі, з урахуванням продуктивності лінії для кожної операції технологічного процесу, використовуючи літературні джерела, вибираємо конкретні машини та обладнання з визначенням їх марок.

Останній крок – визначення потрібної кількості вибраних машин та обладнання за формулою

(2)

де Q_ті – продуктивність і-ї машини чи обладнання за їх технічною характерис-

тикою,

Зауважимо, що вибираючи для виконання операцій технологічного процесу конкретні марки машин слід орієнтуватись на визначену продуктивність лінії (1) таким чином, щоб її значення було близьке менше, або дорівнювало паспортній продуктивності машини, тобто Q_ті ≥ Q_л.

Звертаємо також увагу, що для стаціонарних машин та обладнання їх паспортну продуктивність вказують в технічній характеристиці і розрахунок їх потрібної кількості за формулою (2) не визиває труднощів. Для мобільних машин, наприклад, кормороздавачі, навантажувачі, транспорті засоби тощо, в технологічній характеристиці вказуючи їх місткість, вантажопідйомність тощо, а їх продуктивність залежить від тривалості циклу виконання операції. Наприклад, для мобільного кормороздавача тривалість циклу залежить від тривалості його завантаження, часу транспортування завантаженим і розвантаженим, тривалості роздавання, пауз, маневрів і т.п. Тобто, для розрахунку потрібної кількості мобільних машин за виразом (2) необхідно попередньо визначити їх продуктивність Q_т.і, для чого можна скористатись методиками, викладеними в [9, 11]) чи іншій спеціальній літературі.

Варіант комплекту вибраного обладнання заносимо в таблицю 1.

1.5 Вибір машин та обладнання за їх навантаженням

Для ряду машин та обладнання в їх технічній характеристиці вказують їх навантаження, тобто на обслуговування якої чисельності поголів’я тварин чи птиці вони розраховані (наприклад, одна групова напувалка АГК-4 розрахована на 100 гол. ВРХ, один станок для відгодівельного поголів’я свиней – на 25 гол., одна групова годівниця К-4А – на 45-50 бройлерів).

Підрахунок потрібної кількості таких машин та обладнання для обслуговування тварин чи птиці в цьому разі виконуємо з виразу

(3)

де n – потреба в тих чи інших машинах та обладнанні для обслуговування і-х

тварин чи птиці;

m_і – поголів’я і-х тварин чи птиці, гол.

m_nі – поголів’я і-х тварин чи птиці, які обслуговуються однією машиною за її

технічною характеристикою, гол.

Варіант комплекту вибраного обладнання заносимо в таблицю 1.

1.6 Вибір машин та обладнання за характеристикою тваринницьких

приміщень

Тип і кількість деяких машин та обладнання диктуються вибраними приміщеннями для поголів’я та способом їх утримання. Наприклад, чотирирядний корівник для прив’язного утримання з доїнням в стійлах і зббиранням молока в молокопровід передбачає напування тварин з індивідуальних чашкових напувалок (одна на дві тварини), прибирання гною скребковими транспортерами типу ТСН (один на два ряди тварин), доїння в бідони установкою УДМ-200 (одна на 200 корів), а якщо проектом приміщення передбачено роздавання кормів стаціонарним кормороздавачем РВК-Ф-74, то їх потрібно по одному на кожний ряд корів, тобто чотири. Якщо, наприклад для кліткового утримання курей-несучок прийняті пташники на 33 тис. гол шириною 18 м, то в кожному з них буде встановлено 6 кліткових батарей БКН-3, один комплект обладнання для видалення посліду МПС-6М і поперечний скребковий транспортер НКЦ-7,5, а для подачі кормів у пташник – 2 бункери для комбікорму БСК-10 біля приміщення і транспортер ТУУ-2 для подачі комбікорму до кліткових батарей.

В каталогах тваринницьких будівель в їх характеристиці вказано типи машин та обладнання, які рекомендують для виконання тих чи інших процесів у цих приміщеннях, залишається тільки визначитись з марками і, скориставшись схемою розміщення їх у приміщенні, прийняти їх потрібну кількість.

Варіант комплекту вибраного обладнання заносимо в таблицю 6.1.

1.7 Комбінований метод

Зазначимо, що тільки вирішення задачі з застосуванням рекомендацій Системи машин (п. 1.3) дозволяє повністю укомплектувати тваринницьке підприємство засобами комплексної механізації і автоматизації виробничого процесу з випуску продукції.

У випадку відсутності Системи машин комплекс машин та обладнання набирають комбінуючи методики вибору за продуктивністю, за навантаженням та за вибраними приміщеннями для утримання тварин чи птиці.

Дані про вибрані машини та обладнання заносимо в таблицю 1.

1.8 Висновки

У цьому розділі нами вирішувались наступні питання:

1. Перелічено основні вихідні дані , необхідні для вибору комплекту засобів механізації на підприємстві, що проектується;

2. Приведені методики вибору для підприємства комплекту машин та обладнання за Системою машин, за продуктивністю машин та обладнання, які ми вибираємо, за їх навантаженням, за характеристикою тваринницьких приміщень та комбінований метод.

2 Проектування генерального плану ферми і організація праці на ній

2.1 Загальні відомості

Генеральний план ферми є основним документом, за яким ведеться забудова тваринницького підприємства. Це схематичне креслення території, де наведено розміщення всіх фермських об'єктів. Крім приміщень і споруд, на ньому також показують зелені насадження, майданчики, дороги тощо.

Перед розробкою генерального плану здійснюють топо­графічне вивчення ділянки забудови, рельєфу місцевості, характеру ґрунтів, рівня ґрунтових вод, напряму пануючих вітрів. Креслення генерального плану виконують, як правило, в масштабі 1:1000 або 1:500. Розміри проставляють у метрах. Всі об'єкти на генеральний план наносять, користуючись прийнятими умовними познач­ками (див. рис.).

На кресленнях генеральних планів можуть бути наведені експлікація будівель, табличні і текстові матеріали, розшиф­рування умовних позначок, які рекомендують розміщувати праворуч від основного зображення або під ним. У верхньому лівому куту креслять розу вітрів,

Роза вітрів – це графічне зображення напряму та три­валості дії вітрів за певний період (місяць, рік, десятиліття). Розу вітрів будують на основі даних найближчої метеорологічної станції. Дані щодо величини та напряму вітру від­кладають у масштабі від центральної точки.

Вихідними даними для розробки генерального плану є:

• характеристика (розміри) і кількість об’єктів,які необхідно збудувати на території ферми (типи або типові проекти об’єктів, їх параметри і кількість за результатами виконання практичних робіт № 2 – 5);

• дані про ділянку, вибрану під будівництво;

• роза вітрів;

• вимоги норми і рекомендації Відомчих норм технологічного проектування до розміщення об’єктів на території ферми [1-6, 12, 13, 15, 16];

• методика проектування генерального плану.

Рис. Генеральний план молочнотоварної ферми на 400 корів: 1 – корівник на 200 голів; 2 – фермська молочна; 3 – родильне відділення; 4 – телятник на 140 голів; 5 – приміщення для телиць; 6 – ветеринарний пункт; 7 – вигульний майданчик; 8 – санпропускник; 9 – вагова; 10 – пункт технічного обслуговування машин та обладнання: 11 – місце для котельні; 12 – трансформаторна підстанція; 13 – кормоцех; 14 – коренебульбосховище; 15 – майданчик для зберігання коренебульбоплодів; 16 – силососховище; 17 – сховище для сінажу; 18 – майданчик для зберігання грубих кормів; 19 – дезбар'єр; 20 – бункер для концентрованих кормів; 21 – гноєсховище

Вибір типу і кількості основних, допоміжних і підсобних приміщень, будівель і споруд виконано нами в практичних роботах № 2 - 5. Наступний крок – вибір ділянки під будівництво майбутньої ферми.

2. 2 Вимоги до вибору ділянки

Перша умова, яку необхідно виконати – це встановити відповідність площ ділянки під будівництво і майбутньої ферми. Розмір території ферми

складається із суми площ, зайнятих виробничими, складськими та іншими допоміжними і підсобними приміщеннями, будівлями та спорудами з урахуванням санітарних і протипожежних розривів між ними, шляхів сполучення, захисних зон тощо.

Загальну площу майбутнього тваринницького підприємства F_ф орієнтовно можна визначити через поголів’я основних тварин та питомі норми площі за формулою

F_ф = m · f ,м², ( 4 )

де m – чисельність основного поголів’я на фермі, гол.;

f –питома норма площі території на одну голову, м²/гол.(таблиця 2).

Далі переходять до вибору самої ділянки, площа якої повинна бути рівною або більшою від F_ф. Місце для будівництва вибирають з урахуванням затвердженої схеми розміщення сільськогосподарських підприємств, діючого проекту районного планування, а також схеми планування і забудови населеного пункту, біля якого передбачаємо будівництво. До ділянки під будівництво пред’являють санітарно-гігієнічні, зооветеринарні, інженерно-технічні, екологічні, архітектурно-художні і економічні вимоги.

За санітарно-гігієнічними і зооветеринарними вимогами територія ферми повинна бути на певній відстані від житлових будівель (населених пунктів) та інших промислових і тваринницьких об'єктів.

Санітарно-захисна зони служать для запобігання житлового сектору та інших промислових підприємств від шкоди у вигляді сміття, бруду, неприємних запахів тощо з підприємства, що проектується, зооветеринарна – для взаємозахисту майбутнього тваринницького підприємства, житлового сектору і сусідніх тваринницьких та переробних об'єктів від мікроорганізмів, інфекцій. Ширина цих зон коливається в межах від 150 до 2000 м і більше залежно від виду і розміру тваринницького підприємства [1-6, 12 – 17, 19] та сусідніх об'єктів. Землі санітарно-гігієнічної і зооветеринарної зон не виключають з землевикористання.

За інженерно-технічною оцінкою ділянки враховують можливість її подальшого розвитку та розширення. Ділянка повинна розміщуватись на підвищенні, щоб не затоплювалась дощовими, талими і паводковими водами; територія не повинна пересікатись дорогами, річками, балками тощо; грунти повинні допускати будівництво споруд без дорогих фундаментів. Водоносні горизонти повинні залягати на глибині більше 5 м, а напірні – більше 12 м. Бажано, щоб рельєф ділянки був спокійний з невеликим (0,3 - 1%) нахилом.

Екологічні вимоги передбачають захист повітряного басейну, джерел водопостачання, водоймищ, ґрунтів від забруднення виробничими викидами і стоками.

Таблиця 2

Норма площі території на одну тварину (птицю) для вибору ділянки

Група тварин	Напрямок спеціалізації	Норми площі, м2
1.Корови	М'ясо-молочний Молочний	120 -200 60 -120
2.Відгодівельний молодняк ВРХ	Відгодівля в приміщенні Відгодівля на відкрит. майданчиках	12,7 – 200 25 -55
3.Свиноматки	Репродукторні Репродукторні з закінченим циклом	200 – 240 240 - 280
4.Відгодівельний молодняк,свині	Відгодівля	12 - 30
5.Вівцематки	Репродукторні з повним оборотом	12 -30
6.Вівці молодняк	Ремонтні та на відгодівлі	0,5 – 0,7
7.Кури	Спеціалізовані З замкнутим циклом	0,15– 0,25 0,2 – 0,4
8.Індики		0,65
9.Качки	Відгодівля З замкнутим циклом	0,25 – 0,4 0,5 – 0,7
10.Гуси		0,4 – 0,6

З метою мати кращі техніко-економічні показники необхідно використовувати під ділянку для ферми непридатні для рослинництва або малоцінні землі, неподалік від населених пунктів, доріг, мереж електро- і водопостачання. При будівництві бажано, щоб ґрунти дозволяли будівництво з максимальним збереженням природного рельєфу і мінімальними обсягами земляних робіт.

З метою мати найкращий варіант ділянки під будівництво виконують дослідження декількох місць її розташування, оптимальний варіант приймають за техніко-економічними розрахунками.

2.3 Розробка генерального плану

Можливі два варіанти побудови генерального плану:

I – маємо типовий проект, який максимально відповідає нашим вихідним даним і який ми приймаємо за базовий. У цьому випадку проектування полягає у корегуванні базового генплану за вихідними даними.

II – типовий проект відсутній, отже генеральний план нашої ферми необхідно проектувати повністю.

2.3.1 Корегування базового генерального плану

Корегування зводиться до приведення об’єктів генерального плану у відповідність з вихідними даними, тобто, при необхідності, замінюємо приміщення, будівлі і споруди типового генплану на вибрані нами, змінюємо відповідно до наших розрахунків їх кількість і місткість або розміри і навіть розташування, санітарні, протипожежні розриви, дотримуючи норми технологічного проектування [1 - 6, 12 – 17, 19]. Після виконання всіх необхідних корегувань проект генплану вважається завершеним.

2.3.2 Проектування генерального плану

До складу ферми входять різні за призначенням та розмірами будівлі і споруди, склад і взаємне розташування яких повинні забезпечити виробництво продукції при мінімальних витратах праці, засобів, матеріалів, а також створювати сприятливі умови роботи обслуговуючому персоналу.

При розробці генерального плану підприємства ми повинні враховувати весь комплекс технологічних, інженерно-технічних, санітарних, зооветеринарних, архітектурно-естетичних і економічних вимог, а також природно-кліматичні, геологічні, топографічні та інші місцеві умови.

Плануючи розміщення об’єктів на території ферми нам необхідно передбачити [ ]:

• функціональне зонування території з урахуванням технологічних зв’язків;

• забезпечення раціональних виробничих, транспортних, інженерних зв’язків з населеним пунктом і в самому підприємстві можливість майбутнього розширення і реконструкції виробництва; організацію системи соціального обслуговування працівників (побутове, медичне, громадського харчування, відпочинку тощо);

• створення єдиного архітектурного ансамблю, пов’язаного з ландшафтом архітектурою населеного пункту, прилеглих підприємств.

Для полегшення роботи з проектування генерального плану всі об’єкти ферми поділяють за функціональними ознаками на :

• основні виробничі, безпосередньо пов’язані з утриманням тварин і птиці, та обслуговуючого призначення; підсобні-виробничі;

• складські;

• допоміжні.

Територію підприємства поділяють з урахуванням рози вітрів на зони

(таблиця 3):

• виробничу;

• зберігання та приготування кормів;

• зберігання і переробки відходів виробництва;

• господарчу.

У виробничій зоні проектують розміщення будівель і споруд основного виробничого призначення, а також підсобні та допоміжні об’єкти, пов’язані технологічно з основними (приміщення і рампи для прийому і відвантаження тварин, вагова тощо). Зону зберігання і приготування кормів розміщуємо з навітряного боку і вище за рельєфом по відношенню до інших зон. Зону зберігання і обробки гною (посліду) розміщуємо по відношенню до тваринницьких приміщень з підвітряного боку, зазвичай за огорожею підприємства, нижче за рельєфом.

Взаємне розташування будівель і споруд і, в першу чергу, для утримання тварин виконуємо відповідно до технологічного процесу, а їх взаємозв’язки повинні забезпечувати поточність виробництва і виключати зустрічні паралельні та пересічні напрямки „чистих” (люди, продукція, корми, тварини тощо) і „брудних” (гній, відходи) потоків. Правильна організація вантажопотоків підвищує ветеринарний і санітарний захист підприємства і зменшує протяжність інженерних комунікацій.

Розміщення об’єктів повинно бути компактним з дотриманням мінімальних технологічних, зооветеринарних і протипожежних розривів (таблиця 4, 5). З цією метою передбачають укрупнення об’єктів одного призначення (збільшення габаритів, наприклад, замість корівників на 100 гол. приймати за можливістю корівники місткістю 200, а ще краще 400 гол.) і блокування будівель і споруд. Блокування передбачає об’єднання будівель і споруд різного призначення, наприклад, до корівника блокувати приміщення молочного блоку, оперативного зберігання підстилки, кормів, тари, для персоналу тощо. Блокування та укрупнення будівель скорочують протяжність транспортних і інженерних комунікацій, зменшують вартість будівництва і витрати на експлуатацію підприємства, але застосовують їх, якщо це не протиріче діючим нормам технологічного проектування.

Основні виробничі будівлі, якщо їх декілька розміщують паралельно в один або кілька рідів. Між ними передбачають необхідні санітарні та протипожежні розриви (санітарні – 30 ... 200м, протипожежні – 9, 12, 15, 18 м залежно від ступеню вогнестійкості). Для однойменних будівель влаштовують протипожежні розриви, для різнойменних – санітарні. Між будівлями та спорудами передбачають протипожежні під’їзди для пожежних машин.

Виробничі приміщення орієнтують поздовжньою віссю з урахуванням напрямку переважаючих вітрів та сторін світу. На генплані напрямок вітрів зображають у вигляді рози вітрів збудованої на напрямках сторін світу. Об’єкти, що будуть вище широти 50^о, орієнтують поздовжньою віссю з півночі на південь, нижче вказаної широти – зі сходу на захід. Напрямок переважаючих вітрів – в торець приміщень Відхилення допускається 45^о . Узгодженням з розою вітрів створюють найкращі умови для провітрювання, природного освітлення, інсоляції.

Вигульно-кормові двори та вигульні майданчики проектують переважно з південного боку вздовж приміщень для утримання тварин. Годівниці розмішують з таким розрахунком, щоб при їх завантаженні роздавачі не заїжджали на вигульно-кормові двори. Бажано, щоб годівниці мали навіси. Необхідно також передбачити відвід стоків, дощових та талих вод від вигульних дворів та майданчиків.

Таблиця 3

Номенклатура зон тваринницьких підприємств

Зона	Об’єкти які входять до складу зони
1. Виробнича (основна)	Приміщення і будівлі для утримання тварин та об’єкти з їх обслуговування (доїльні зали, стригальні пункти, пункти штучного осіменіння тощо)
2. Зберігання і приготування кормів	Кормоцех, кормосховища
3. Зберігання гною	Гноєсховища, споруди для преробки гною
4. Допоміжна	Об’єкт загально фермерського призначення (котельна, сховища паливо-мастильних матеріалів, водонапірні споруди, авто вали тощо)
5. Ветеринарно-санітарна	Ветпункт, ізолятор, забійно-санітарний пункт, санпропускник, дезбар’єри
6. Адміністративно-господарська	Адміністративно-побутові приміщення, їдальня, медпункт, гаражі і майданчики для техніки, пожежний пункт, майданчики для відпочинку і спорту

Таблиця 4

Нормативні санітарні розриви між об’єктами

Будівля	Корівник	Телят ник	Свинар ник	Вівчарня	Пташник	Молочна
Корівник	Пр	30	150	150	200	Пр
Телятник	30	Пр	150	150	200	Пр
Свинарник	150	150	Пр	150	200	150
Вівчарня	150	150	150	Пр	200	150
Пташник	200	200	200	200	Пр	200

Таблиця 5

Протипожежні розриви між об’єктами за їх ступінню вогнестійкості, м

Ступінь вогнестійкості об’єкту	І і ІІ	ІІІ	ІV	V
І і ІІ	10	12	15	18
ІІІ	12	15	18	20
ІV	15	18	20	25
V	18	20	25	30

Визначаючи місце для кормоцеху виходять з умов доставки кормової сировини і транспортування готових кормів найкоротшими шляхами. Сховище кормів розташовують поряд з кормоцехом, в деяких випадках їх навіть блокують. Транспорт з кормовою сировиною не повинен заїжджати в основну виробничу зону і навпаки.

Закриті гноєсховища можуть примикати до торця тваринницьких приміщень з боку, протилежного місцю надходження кормів. Відкриті гноєсховища розміщують з урахуванням санітарних розривів (50 м, від молочної 150 м).

Всі споруди, що є несприятливими в санітарному або пожежному відношеннях, розміщують на території ферми з підвітряного боку стосовно до інших груп приміщень. Ветеринарно-лікувальні об’єкти будують на відстані не менше 300м від тваринницьких приміщень.

При розробці генерального плану домагаються компактності ферми, укрупнення і блокування приміщень. Це сприяє раціональному використанню земельних угідь, скороченню довжини комунікацій, затрат на будівництво, ефективній організації виробничих процесів.

По периметру тваринницьких ферм, ветеринарних зон, між окремими будівлями, що потребують ізоляції від загальної території, а також уздовж доріг передбачають зелені насадження. Вони стабілізують і покращують мікроклімат, створюють вітросніговий захист для відповідних об’єктів. Ширина смуги для кущів 0,8-1,5 м, для дерев 2-5 м. Дороги на території ферми і під’їзди до ферми повинні мати тверде покриття.

В’їзди і підходи на територію ферми обладнують санітарно-пропускними пунктами і дезінфекційними бар'єрами, тобто на ширину проходів (в’їздів) обладнують заглиблення шириною 1-1,5 м і глибиною 0,1-0,15 м, яке заповнюють солом'яною різкою, тирсою тощо, насичених дезінфікуючим розчином. В холодну пору їх підігрівають спеціально передбаченими засобами. Отже, пересікаючи дезінфекційний бар'єр, транспортні засоби або люди дезінфікують колеса чи взуття.

Таким чином, користуючись вимогами та нормами цього пункту, а також п.2.1, спочатку формують ескізний проект генерального плану тваринницького підприємства, а потім складають його проект. Зауважимо, що площа запроектованого генерального плану підприємства може бути значно меншою від площі земельної ділянки, визначеної за формулою (4).

Для навчальних цілей при розробці генплану пропонуємо перевагу віддавати варіанту корегування базового генплану (п. 2.3.1).

2.4 Організація робіт на фермі

Розгляд цього питання полягає у виборі режиму роботи підприємства і форми організації праці на фермі, визначенні складу і чисельності обслуговуючого персоналу, розподілу обов’язків між ним і розробці розпорядку дня.

Розробляючи режим роботи підприємства встановлюють кількість робочих змін на добу, тривалість робочої зміни, тижня (41 год., 5 чи 6 робочих днів), річний фонд робочого часу, режим відпочинку працівників.

Основною формою організації праці являється: виробнича бригада (12 - 25 осіб) з розподілом на ланки.

Бригади можуть бути трьох типів:

• змішані, які об’єднують працівників різних процесів і доглядають групи тварин одного статевого і вікового складу та виробничого призначення;

• наскрізні (комплексні), які об’єднують працівників різних процесів і доглядають тварин статевих та вікових груп, пов’язаних загальним технологічним процесом, та відповідають за кінцевий результат в цілому;

• спеціалізовані, які об’єднують працівників однієї професії.

На невеликих фермах, де всі роботи з догляду виконує група працівників, утворюють ланки, коли в ланку входять члени однієї сім’ї, то таку ферму називають сімейною.

До складу персоналу ферми включають основних працівників, зайнятих виконанням основних виробничих процесів, допоміжних професій та спеціалістів. Чисельність основних працівників визначають за рекомендаціями з навантаження на одного працівника [1 – 6, 12, 13, 15 – 16].

Визначившись зі складом та чисельністю працівників підприємства чітко розподіляють їх обв’язки з обслуговування тварин та птиці, широко застосовуючи суміщення професій. Виконання цієї роботи завершуємо складанням розпорядку дня роботи підприємства [11].

Зміст звіту

Розробити ескізний проект генерального плану тваринницького підприємства згідно індивідуального завдання (увага! Завдання взяте з лабораторної роботи № 2).

Індивідуальні завдання до лабораторної роботи № 6

№ за списком	Напрямок ферми	Валова продукція т\рік	Спосіб утримання
1	Молочний	2000 т. молока	Прив’язний
2	Молочно-м′ясний	2000 т. молока	Безприв’язний на глиб. підстилці
3	Репродукторний	2000 т. молока	Боксовий
4	Відгодівельний	1350 т. м′яса	Самостійно
5	Молочний	2400 т. молока	На глиб. підстилці
6	Молочно-м′ясний	2400 т. молока	Прив’язний
7	Репродукторний	2400 т. молока	Боксовий
8	Відгодівельний	900 т. м′яса	Самостійно
9	Молочний без власного ремонту стада	3000 т. молока	Боксовий
10	Молочний, реалізація молодняку в 20-денному віці	3000 т. молока	Прив’язний
11	Молочний, реалізація молодняку в 3-місячному віці	3000 т. молока	На глиб. підстилці
12	М′ясо-молочний, реалізація молодняку в 6-місячному віці	3000 т. молока	Боксовий
13	М′ясний, реалізація молодняку в 12 місяців	3600 т. молока	На глиб. підстилці
14	Молочний	3600 т. молока	Прив’язний
15	Молочно-м′ясний	3600 т. молока	Боксовий
16	Репродукторний	3600 т. молока	На глиб. підстилці
17	Відгодівельний	1000 т. м’яса	Самостійно
18	Молочний з власним ремонтом	4000 т. молока	Прив’язний
19	Молочний, реалізація молодняку в 20-денному віці	4000 т. молока	Боксовий
20	Молочний, реалізація молодняку в 3-місячному віці	4000 т. молока	На глиб. підстилці
21	М′ясо-молочний, реалізація молодняку в 6-місячному віці	4000 т. молока	Боксовий
22	М′ясний, реалізація молодняку в 12 місяців	2000 т. молока	Боксовий
23	Відгодівельний	220 т. м′яса	Самостійно
24	Відгодівельний	90 т. м′яса
25	Молочний	40 т. молока
26	М'ясо молочний	40 т. молока
27	М'ясо молочний	80 т. молока
28	Відгодівельний	1350 т. м′яса
29	Молочний	80 т. молока
30	Молочний	90 т. молока