1.4. Види кладок

Вибір типів несучих стін будівлі здійснюють із урахуванням кліматичних умов району будівництва, температурно-вологісного режиму приміщень, наявності місцевих кам’яних матеріалів: природного каменю, цегли, пустотного керамічного та бетонного каменів; цегляних панелей і крупних блоків, теплоізоляційних матеріалів.

Застосовують кладки з каменів правильної форми (суцільні з цегли та каменю, суцільні з крупних блоків, полегшені з цегли та каменю) і з каменів неправильної форми (бутові, бутобетонні).

Суцільні кладки виконують із матеріалу одного виду, багатошарові – з одного або різних матеріалів; у полегшених кладках поряд із несучим шаром може бути повітряний прошарок, теплоізоляційні плити, мінеральні засипки, кладка з легких бетонів тощо.

Міцність кладки досягається за рахунок її монолітності, що забезпечується зчепленням каменю з розчином і перев’язкою каменю у горизонтальних рядах. При недостатній перев’язці вертикальних швів поперечні деформації викликають розрив каменів, що перекривають шов, внаслідок чого виникає розшарування кладки на ряд тонких стовпців із втратою стійкості і подальшим руйнуванням. Особливо це небезпечно при позацентровому стиску, згині, зрізі, розтягу, місцевому стиску. До перев’язки висувають такі вимоги: для кладки з суцільної цегли завтовшки 65 мм – один тичковий ряд на шість рядів кладки; з цегли завтовшки 88 мм і порожнистої цегли завтовшки 65 мм – один тичковий ряд на чотири ряди кладки; з каменю при висоті ряду до 200 мм – один тичковий ряд на три ряди кладки; тички можуть бути як в окремих тичкових рядах, так і чергуватися з ложковими.

Найчастіше у будівельній практиці застосовують дві системи перев’язки: ланцюгову та багаторядну (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Системи перев’язок кладки з цегли та керамічного каменю: а, б – ланцюгова перев’язка кладки з цегли; в, г – багаторядна перев’язка кладки з цегли; д – те ж, із керамічного каменю

У суцільних кладках середня товщина горизонтальних швів становить: для кладки з цегли, керамічного і бетонного каменю – 12 мм, але не менше 8 мм і не більше 15 мм; для кладки з природних каменів правильної форми – 15 мм, але не більше 20 мм.

Середня товщина вертикальних швів: для кладки з цегли, керамічних і бетонних каменів правильної форми – 10 мм, для кладки з природних каменів правильної форми – 15 мм.

Бутова кладка з природного каменю неправильної форми має бути виконана горизонтальними рядами висотою до 300 мм – при кладці „під лопатку” з рухливістю розчину 40 – 60 мм; до 200 мм – при кладці „під заливку” з рухливістю розчину 130 – 150 мм.

Двошарові кладки складаються із шару суцільної кам’яної кладки та оздоблювального шару - лицьової або рядової цегли, керамічного, бетонного або природного каменю і плит (рис. 1.5, рис. 1.6). Облицювальний шар кріпиться до основної кладки стіни тичковими рядами цегли, прокладними цегляними рядами, металевими в’язями. Облицювання із керамічних плит і каменю, залежно від їх конструкції, кріпиться до стіни закладними виступаючими частинами, закладними каменями, сталевими корозійностійкими анкерами, приклеюванням на розчин.

Лицьова цегла, камінь, облицювальні плити можуть укладатися із перев’язаними або неперев’язаними по фасаду вертикальними швами. Товщина швів облицювання з лицьової цегли або керамічного каменю така ж, як і в основній кладці.

Шви в облицюванні заповнюють розчином і розшивають у процесі кладки стіни.

У каркасних будівлях і будівлях із поперечними внутрішніми несучими стінами зовнішні стіни проектують самонесучими або навісними. Несуча здатність у цьому випадку має менше значення, оскільки при меншому навантаженні на стіни міцність є забезпеченою при меншій товщині стіни. Суцільна кладка є недоцільною у будівлях до 4 – 5 поверхів та у верхніх 3 – 4 поверхах багатоповерхівок. Конструкція зовнішніх стін у таких будівлях визначається необхідним опором теплопередачі. З цією метою застосовують полегшені види кладки, де частину кладки замінюють мінераловатними виробами, ніздрюватим бетоном, бетоном на пористих заповнювачах, поропластами тощо.

Рис.1.5. Облицювання стін лицьовою цеглою: а, б – із цегли завтовшки 65 мм; в – із цегли завтовшки 88 мм; г – зі стінового керамічного каменю; 1 – лицьова цегла; 2 – цегла рядова глиняна або силікатна завтовшки 65 мм; 3 – силікатна цегла завтовшки 88 мм; 4 – стінові керамічні камені

а

б

Рис. 1.6. Облицювання стін лицьовими керамічними каменями:

а – із цегли завтовшки 65 мм; б – із лицьового керамічного каменю; 1 – лицьові керамічні камені; 2 – глиняна або силікатна цегла завтовшки 65 мм; 3 – керамічні камені

Залежно від кліматичних умов, виду теплоізоляційного матеріалу, товщини несучого шару тощо, теплоізоляція може розташовуватися із внутрішнього або зовнішнього боку стіни або між двома її шарами.

Зовнішні стіни з полегшеної кладки застосовують у будівлях із сухим і нормальним вологісним режимом приміщень. Допускається застосування полегшених кладок у приміщеннях із вологим режимом за умови захисту внутрішньої поверхні стін пароізоляційним шаром.

Кладка типу А (рис. 1.7, а) складається із двох шарів цегли завтовшки у півцеглини, між якими щільно до внутрішньої стінки укладено плитний утеплювач. Якщо при розрахунку стіни за несучою здатністю виникне потреба збільшити її товщину, то товщина внутрішнього шару може бути збільшена до 1 – 2 цеглин. Зв’язок між цегляними стінками забезпечується вертикальними поперечними діафрагмами шириною у півцеглини, відстань між якими має бути не більше 1200 мм. Для зменшення впливу „містків холоду” у діафрагмах є повітряні прошарки, розташовані у шаховому порядку.

Кладка типу Б (рис. 1.7, б), як і кладка типу А, виконана з двох цегляних шарів завтовшки у півцеглини, з’єднаних вертикальними цегляними діафрагмами, відстань між якими не більше 1200 мм. Простір між шарами заповнюють мінеральними засипками завтовшки 270 або 400 мм.

Розрахунок стін типів А та Б, у яких поздовжні цегляні шари з’єднані жорсткими в’язями, виконують як елементів суцільного двотаврового перерізу.

Кладку стін типів А та Б здійснюють на розчинах марки не нижче 50. Для попередження можливого просідання плит утеплювача або засипок у межах одного поверху на рівні перекриття влаштовують випуски двох рядів тичкових цеглин із внутрішнього та зовнішнього шарів.

а

б

Рис. 1.7. Типи стін полегшеної кладки: а – тип А; б – тип Б;

1 – цегла; 2 – плитний утеплювач; 3 – повітряні прошарки;

4 – мінеральна засипка

Кладка типу В (рис. 1.8, а) складається із зовнішньої цегляної стіни, товщина якої визначена розрахунком за несучою здатністю, і суміжного з нею із внутрішнього боку шару з жорстких теплоізоляційних плит. Плити утеплювача встановлюють на гіпсових маяках із утворенням повітряного прошарку шириною не менше 20 мм. Кріплення теплоізоляційних плит передбачають двома способами: з опиранням на виступаючі горизонтальні ряди цегляної кладки або з кріпленням плит на металевих клямерах, які забивають у шви цегляної кладки.

Кладку типу Г (рис. 1.8, б) виконують із легкобетонних або ніздрюватих каменів марки не нижче 25 із зовнішнім облицюванням цеглою у півцеглини. З’єднання облицювання з кладкою забезпечується прокладними цегляними рядами. Кладка такого типу поєднує у собі несучі та теплоізоляційні функції стіни. З урахуванням розмірів каменів для кладки прийнято два типорозміри стін – 420 і 520 мм. Кладку застосовують для будівель до 5 поверхів включно. Розрахунок кладки виконують як багатошарової стіни з жорсткими в’язями.

а

б

Рис. 1.8. Типи стін полегшеної кладки: а – тип В; б – тип Г;

1 – цегла; 2 – теплоізоляційні плити; 3 – повітряні прошарки;

4 – горизонтальні виступаючі ряди кладки; 5 – гіпсові маяки;

6 – повітряні прошарки; 7 – клямер; 8 – легкобетонні камені;

9 – лицювальна цегла

Для забезпечення термічного опору конструкції зовнішньої стіни розроблені та застосовуються у будівництві ефективні системи теплозвукоізоляції стін (рис. 1.9, рис. 1.10), що дають можливість знизити навантаження від власної ваги стін при забезпеченні необхідної несучої здатності.

а б

Рис. 1.9. Конструкція зовнішньої багатошарової стіни багато-поверхового будинку з цегляної кладки: а – переріз по вікну;

б – переріз по простінку; 1 – несучий шар із цегляної кладки;

2 – лицьовий шар із лицьової керамічної цегли; 3 – утеплювач

із пінополістиролу; 4 – монолітний пояс із керамзитобетону;

5–пружна прокладка; 6–плита перекриття; 7–арматурні сітки;

8 – перемички; 9 – армований шар розчину; 10 – прокатний

кутик 125×10

Рис. 1.10. Конструкція зовнішньої стіни з внутрішнім утеплювачем: 1 – керамзитобетонні блоки; 2 – лицьова цегла;

3 – рядова керамічна цегла; 4 – арматурні сітки; 5 – утеплювач;

6 – пароізоляція; 7 – внутрішнє оздоблення