57. Орієнтування на місцевості без карти

Що слід розуміти під орієнтуванням на місцевості і технікою орієнтування? Насамперед, визначимо ряд основних понять, необхідні розкриття теми лекції. >Орієнтування на місцевості – це комплексне поняття, у тому числі ряд можливих дій, саме:

· визначення свого становища щодо оточуючих орієнтирів місцевості (визначення точки стояння);

· визначення сторін світла;

· визначення потрібного напрями руху, і щодо точне рух відповідно до цього напрямку.

Уся зазначена сукупність дій дозволяє туристам в поході і дистанціях змагань ефективно визначати своє місцезнаходження у просторі і часу й іти у запланованої (зазвичай нанесеною карті місцевості) нитці маршруту.

>Технікою орієнтування на місцевості вважають сукупність застосовуваних технічних прийомів і коштів, дозволяють ефективно (з найменшими фізичними й іншими витратами) здійснювати вищевказані дії з орієнтуванню на місцевості і вирішувати конкретні завдання орієнтування. Вирішується з допомогою техніки орієнтування похідні завдання дуже різноманітні. Зазначимо лише кілька найхарактерніших їх, саме: дотримання нитки маршруту загалом і наміченої траси руху кожному денному перехід у частковості; вибір, і реалізація оптимального, безпечного шляху подолання конкретного природного перешкоди; пошук місцеположення продуктової закидання, пошук постраждалого, з метою йому допомогу й т.д. Техніка орієнтування, на відміну, скажімо, від техніки подолання природних перешкод, застосовується кожен ходовий день походу - й кожному окремому переході. >Тактику орієнтування на місцевостіможна з'ясувати, як вибір технічних прийомів, коштів орієнтування; оптимальну послідовність їх застосування, дозволяють найефективніше виконати конкретні завдання орієнтуванню на місцевості. Тоді сутністю тактики є оцінка ситуації та прийняття рішень, а сутністю техніки – виконання цих рішень.

Як визначити поняття «орієнтир місцевості»? Будь-яку завдання з орієнтуванню туристи вирішують за допомогою пізнання на місцевості та ефективного використання орієнтирів місцевості. Так, свого місця у просторі вони сьогодні визначають щодо одного (кількох)опознанних на місцевості самим і зазначені на карті об'єктів і елементів рельєфу (будівель, пагорбів, ярів, об'єктів гідрографії тощо.). Туристи рухаються маршрутом вздовжопознанних на місцевості і звідусіль позначених на карті ліній (точаться суперечки з дорогах і просікам, пливуть річками тощо.); чи перетинають об'єкти місцевості, які мають певний площа (йдуть через відкритий простір й лісові масиви; пливуть по озерам тощо.). У разі про>риентири (на місцевості) – це добре помітні об'єкти місцевості і деталі рельєфу, яких туристи, визначають свого місця і собі напрямок руху.

Як у туризмі прийнято класифікувати орієнтири місцевості? Орієнтири місцевості прийнято розділяти втричі різновиду: точкові, лінійні і майданні орієнтири. Орієнтири точкові – це об'єкти на місцевості,изображающиеся на топографічних картахвнемасштабними умовними знаками, а як і точки перетину лінійних орієнтирів і точки зламів контурів. Наприклад, точковими орієнтирами на маршруті є міст, окреме будинок (хутір) який проходять туристи (опізнані на місцевості об'єкти, зазначені на картівнемасштабними знаками). Перетин просіки і лісової дороги (точка перетину лінійних орієнтирів), очевидний кут крайки лісу, вигин дороги (точки зламів контуру) – це так характерні приклади точкових орієнтирів.

Орієнтири лінійні – це об'єкти, мають істотну довжину на місцевості іизображающиеся на топографічної карті лінійними умовними знаками.Линейними орієнтирами є дороги, просіки, річки й струмки, лінії електропередач тощо. Орієнтири майданні – це об'єкти із добре вираженими контурами, що займають на місцевості певну, порівняно не велику площа. Характерними прикладами майданних орієнтирів служать: озеро, селище, ділянку лісу порівняно невеличкий площі (серед відкритого простору) чи, навпаки, ділянку відкритого простору (полі), що у великій лісовій масиві.