3. Складання оперативно-виробничих планів на підприємствах різного типу виробництва

На підприємствах з масовим типом виробництва оптимальною вважається система планування за ритмом випуску.

У масовому виробництві використовуються також системи ОВП за термінами міжцехових подач, за стандартними термінами міжцехових подач, «на склад».

Основною планово-обліковою одиницею в цій системі для заготівельних, обробних цехів є деталь, а для збірних — готовий виріб. Основною ланкою планування служить потокова лінія. Основними календарними нормативами є такт, швидкість потокової лінії, величини заділів.

На підприємствах серійного типу виробництва зі стабільною номенклатурою виготовлення виробів їх випуск здійснюється рівномірно.

Об'єктом оперативно-виробничого планування служить партія деталей. Оптимальною вважається комплектна та подетальна система планування за рівнем забезпеченості і за добовим графіком, а прогресивною можна вважати систему неперервного оперативно-виробничого планування.

На підприємствах одиничного типу виробництва об'єктом планування є замовлення, до термінів виконання якого входить час виробництва, випробування, технічна підготовка. На під­приємствах одиничного типу використовуються такі системи:

• позамовна (при короткому циклі складання виробу);

• комплектно-вузлова і комплектно-групова (при тривалості складального циклу понад 1 місяць);

• «на склад» (при виробництві уніфікованих і нормалізованих деталей).

В оперативно-календарному плануванні використовується ланцюговий метод, суть якого полягає в тому, що виробничі завдання, терміни виготовлення визначаються у порядку, зворотному до ходу технологічного процесу, тобто від складання (комплектування) готового виробу до виготовлення окремих комплектуючих.

Метод критичного шляху — це метод календарного планування, при якому оцінюється мінімальна тривалість виробничого процесу шляхом розрахунку нормативного часу, необхідного для виконання найбільш тривалої операції.

Метод оцінки та аналізу програми подібний до методу критичного шляху, але базується на статистичних (фактичних) оцінках тривалості виробничих операцій. Він використовується в тих випадках, коли тривалість окремих операцій не можна підрахувати.

Широке застосування отримали наступні методи:

• графіки Ґанта;

• плани-графіки з виділенням проміжних етапів робіт;

• система забезпечення збалансованості матеріальних запасів і виробничої програми (ЛОБ).

4. Оперативне регулювання роботи підприємства

Завдання оперативного регулювання виробничого процесу полягає в оперативному обліку виконання встановленого графіку виробництва; виявленні, аналізі та усуненні причин відхилень; прийнятті оперативних заходів з попередження та усунення відхилень; координації поточної діяльності взаємопов’язаних елементів

Точний облік маємо шляхом створення комплексної автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві.

Така система повинна відповідати ряду вимог:

• високої оперативності збору та обробки інформації;

• відсутності дублювання в роботі кожної ланки системи;

• забезпечення попередньої обробки інформації;

• запобігання передачі надлишкової інформації;

• можливості синтезу інформації для управлінських потреб;

• економічної ефективності.

ІІ. Самостійно розробити: