1.5. Виділення поняття фінансового механізму та його складових елементів

Задля реалізації управління окремими сферами фінансів, необхідно володіти потрібним набором форм та методів такого управління. Або ж, інакшими словами, мова йде про потребу усесто­роннього розгляду фінансового механізму держави.

У цілому, фінансовий механізм реалізується у ході здійснення розподільних та перерозподільних відносин як централізованих, так і децентралізованих грошових фондів. В свою чергу у рамках такого фінансового механізму розрізняють два методи фінансово­го впливу на розвиток суспільства:

1. фінансове забезпечення;

2. фінансове регулювання.

У межах фінансового механізму існують певні фінансові важелі, стимули та санкції.

Зокрема, якщо говорити про фінансові важелі, то необхідно вкачати на те, що існують такі із них, що використовуються під час утворення грошових фондів (прибуток, ПДВ, акцизний збір, амортизаційні відрахування тощо), а також ті, що застосовуються при використанні грошових фондів (різні форми та методи фінансів).

Фінансові стимули — це такі фінансові інструменти, які спри­чиниш 11, зацікавленість у покращенні результативної діяльності (заохочувальні фонди, дотації, фінансова перепідготовка кадрів).

Фінансові санкції — це інструменти організації фінансових відносин, спрямовані на покарання порушників фінансової дисципліни (штрафи, пені).

Існує декілька підсистем фінансового механізму, зокрема та­ких, як фінансове планування та фінансове право.

Так, фінансове планування є елементом управління фінансами, діяльністю по формуванню і використанню грошових фондів. Загалом, фінансове планування передбачає розробку системи заходів щодо забезпечення суб'єктів господарювання необхідними фінансо­вими ресурсами та підвищення ефективності їх фінансової діяль­ності. Поряд з цим можна виділити такі принципи фінансового планування як наукова обґрунтованість, застосування економіко-математичних методів, багатогранність розрахунків, які є оптимально підібраними із врахуванням факторів економічності та необхідності.

Фінансове планування відбувається у три етапи:

=> аналіз виконання плану за попередній рік;

=> складання розрахунків доходів і видатків на певний період часу;

=> збалансування доходів і видатків.

При фінансовому плануванні використовують такі методи як коефіцієнтний, нормативний, а також балансовий (основний) метод головною вимогою якого є наявність ув'язки усіх розділів фінансового плану.

У кожній державі діє своєрідна система фінансових планів, що включає централізовані і децентралізовані фінансові плани. Але усе ж таки основним фінансовим планом залишається бюджет. Щодо державного бюджету, то він розробляється на підставі засто­сування системи макроекономічних показників, яка потребує окре­мої о визначення щодо свого складу та методичного забезпечення. Що стосується органів пенсійного фонду, страхових та фінансових компаній, то вони складають власні фінансові плани. Якщо ж гово­рити про фінансовий план підприємств, який іще інакше називають балансом доходів і видатків підприємства, то він складається із чотирьох наступних розділів:

І розділ «Доходи і поступлення коштів», у якому відобра­жається сума амортизаційних відрахувань, прибуток, кошти від продажу цінних паперів, пайові внески членів колективу.

ІІ розділ — видатки і відрахування на капремонт, на формування фінансового резерву.

ІІІ розділ — взаємовідносини з бюджетом та позабюджетни­ми фондами.

IV розділ — взаємовідносини з банками (суми які треба повер­нути, суми відсотків).

При цьому всі вищезазначені розділи повинні бути збалансо­ваними.

Прикладом фінансового плану, який відображає рух фінансо­вих ресурсів підприємств є платіжний календар. При впровадженні проектів або угод складається бізнес-план. Установи, які фінансу­ються з бюджету, складають кошториси доходів і видатків. Всі фінансові плани мають власну сферу фінансових відносин, але усі вони об'єднуються в єдиному зведеному балансі. Це фінансова база держави, яка відображає джерела утворення і напрямки використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Щодо фінансового права, то це є підсистема фінансового управління, а також сукупність нормативно-правових документів, які займаються регулюванням фінансових відносин та закріплюють

єдність фінансової системи держави. Положення фінансового пра­на реалізуються у Конституції України, законодавчих актах з фінансових питань, постановах Кабінету Міністрів, інструктивних матеріалах тощо.

Фінансовим правом регулюються лише організаційно – майнові відносини, що виникають із владно - організуючої діяльності держави в особі повноважних органів щодо утворення і використання нею фондів коштів.

Окрім того, фінансове право регламентує відносини, що ви­никають, у процесі фінансової діяльності держави, а саме: при регулюванні бюджетного процесу, системи державних доходів (включаючи державний кредит, позики та страхові платежі), державних витрат, грошового обігу, розрахунків, валютних операцій, а також у формі фінансового контролю регулює діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення законності та дотримання фінансової дисципліни при мобілізації, розподілі та використанні коштів.

Загалом, фінансове право повинно відповідати інтересам конкретного суспільства, у якому воно функціонує, а також займатися , регулюванням фінансових відносин держави.