5.2. Основні засоби реалізації державної політики щодо розвитку фінансової системи території

Поряд із вищевказаним з метою визначення ключових пріоритетів розвитку ефективної фінансової системи території необхідно додатково детально дослідити заходи державної політики у фінансово-економічній сфері.

Так, ключовими напрямами державної політики є створення сприятливих умов для економічної діяльності, формування повно­цінного ринкового середовища, реформування відносин власності. Основними засобами реалізації 'даних напрямків державної політики є:,

=> підтримка та надійний державний захист прав приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів;

=> завершення земельної реформи, утвердження ринкових ме­ханізмів земельно-орендних та іпотечних відносин в аграрному секторі, а також повноцінного земельного ринку в населених пунктах України;

=> забезпечення прозорості та поглиблення процесу грошо­вої приватизації. При цьому основною метою приватизації має бу­ти формування ефективного власника:

=> створення ефективної систему захисту інтелектуальної власності;

=> оздоровлення та зміцнення банківської системи, посилен­ня її надійності, підвищення рівня капіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т. ч. іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій;

=> зміцнення фондового ринку та його інфраструктури, роз­виток інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів. При цьому особлива увага приділяється забезпеченню про­зорості фондового ринку, підвищенню ролі державного регулю­вання ринку цінних паперів, розвитку нормативно-правової бази, захисту прав інвесторів;

=>формування повноцінного конкурентного середовища;

=>адаптація та наближення до європейських стандартів системи стандартизації та сертифікації;

=>посилення контролю за встановленням та дотриманням цін і тарифів на ринках природних монополій, насамперед у сфері житлово-комунального господарства, енергетики, залізничного транспорту та зв'язку;

=> забезпечення гармонізації національного конкурентного нодавства з європейським і світовим;

=> впровадження у повному обсязі механізмів переведення фінансової відповідальності суб'єктів господарювання у майнову;

=>ефективне застосування процедур банкрутства, санації та реструктуризації підприємств-боржників, удосконалення чинного законодавства з цих питань;

=> скасування практики «картотеки-2» та безакцентного списання коштів з рахунків підприємств;

=> внесення змін до законодавства про заставу, які значно розширили б права кредиторів, спростили процедури переходу заставного майна до кредитора;

=>зниження рівня тінізації української економіки шляхом легалізації тіньових капіталів і розширення таким чином обсягів і темпів зростання національного багатства, законодавче врегулювання умов амністії при легалізації тіньових капіталів та їх інвесту­ванні в економіку України.

Головним завданням бюджетної політики є стабілізація і зміцнення фінансової системи держави, ефективна реалізація бюд­жетними засобами визначених пріоритетів державної політики. Ви­ходячи з цього, бюджетна політика передбачає:

=> забезпечення надійної збалансованості та реалістичності державного бюджету;

=> перебудову міжбюджетних відносин та істотне зміцнення місцевих фінансів;

=> підзвітність і підконтрольність з боку громадськості усіх бюджетних та позабюджетних коштів бюджетних установ;

=> встановлення порядку, за яким закупівля товарів (робіт, послуг) за рахунок державних коштів може здійснюватися виключ­но на конкурсній основі;

=> заборону сплати податків, в т.ч. пенсійних внесків, не гро­шовими засобами;

=> заборону реструктуризації та списання боргів;

=> істотне зменшення всіх видів бюджетної підтримки збиткових підприємств і концентрацію бюджетних асигнування (функціях соціального захисту населення та розвитку сфери, науки, житлового будівництва для соціально незахмщі них верств населення, зміцнення оборони держави та правопорядку;

=> виділення всіх бюджетних та позабюджетних ресурсів, спрямовується у реальний сектор економіки, переважно на кредитній та конкурсній основі.

Податкова політика держави спрямовується на:

=> зниження загального податкового навантаження шляхом скорочення кількості податків і зменшення їх ставок;

=> забезпечення стабільності податкової системи;

=> спрощення податкової системи, застосування спрощених систем оподаткування для суб'єктів малого підприємництва;

=> звільнення від оподаткування доходів, нижчих за прожитковий мінімум;

=> забезпечення справедливості податкової системи шляхом скорочення пільг несоціального характеру;

=> посилення захисту прав платників податків;

=> поступове збільшення питомої ваги прямих податків у загальних податкових надходженнях.

Політика держави у грошово-кредитній та борговій сферах спрямовується на:

=> підтримання стабільності національної грошової одиниці:

=> забезпечення пріоритету національної валюти як платіж­ного засобу шляхом дедоларизації української економіки;

=> поступове зниження рівня інфляції до 4-5 відсотків на рік;

=> зниження вартості кредитних ресурсів;

=> зменшення державного внутрішнього і, особливо, зовніш­нього боргу України;

=> забезпечення повної прозорості відносин України з міжна­родними фінансовими інституціями;

=> недопущення використання зовнішніх запозичень держави для фінансування поточних бюджетних витрат;

=> відшкодування суб'єктами господарювання своїх зо­бов'язань перед державою, які виникли у зв'язку з виконанням дер­жавних гарантійних платежів;

=> забезпечення максимальної прозорості сфери управління державним боргом.

Повертаючись безпосередньо до фінансової системи території необхідно зазначити наявність деяких засад концепції розбудо­ви вищезазначеної системи:

=> наявність новітнього погляду на економічну сутність процесів формування та напрямків використання фінансових ресурсів країн за умов ринкових перетворень економіки;

=> включення до складу вищезазначених процесів сукупності елементів, пов'язаних із проведенням відповідно забезпеченої законодавством фінансової політики держави;

=> застосування системного підходу, який дозволяє розглядати чинники фінансової системи у тісній взаємозалежності.

Таким чином, лише дотримуючись вищезазначених підходів до побудови ефективно функціонуючої фінансової системи, а також здійснивши глибокий аналіз процесу функціонування самої досліджуваної системи, визначивши наявні слабкі сторони та доклавши максимальних зусиль для їх ліквідації можна вести мову про високу імовірність формування розвинутої фінансової системи держави.