2. Основні елементи міжнародної валютної системи

Міжнародна валютна система має багато елементів, серед яких можна назвати такі:

1. світовий грошовий товар;

2. міжнародна ліквідність;

3. валютний курс;

4. валютні ринки;

5. міжнародні валютно-фінансові організації;

6. міждержавні домовленості.

Світовий грошовий товар. Приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства й обслуговує міжна­родні відносини (табл. 1.1).

Першим міжнародним грошовим товаром було золото. Пізніше світові гроші почали функціонувати як національні валюти провідних держав світу. Сьогодні у цій якості також поширені композиційні гроші, які ґрунтуються на довірі до емітента. До них належать міжнародні та регіональні: платіжні одиниці (такі як СПЗ і євро).

Валюта —особливий спосіб функціонування грошей, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові та кредитні відносини. Отже, гроші, що ви­користовуються в міжнародних економічних відносинах, ста­ють валютою.

Уся валюта поділяється на два типи:

— міжнародна торгова валюта - слугує для оцінки й опосе­редкування міжнародних торгових операцій (експорту й ім­порту товарів, капіталу, послуг тощо), вона сама є об'єктом купівлі-продажу);

— міжнародна резервна валюта - пов'язана зі сферою, в якій обертаються світові гроші у відносинах країн одна з одною. Вона є засобом нагромадження багатства і валютним резервом держави, що використовується для підтримки валютної систе­ми країни в разі потреби (покриття дефіциту платіжного ба­лансу, позик, кредиту, допомоги тощо).

Розрізняють також поняття "національна валюта" та "іно­земна валюта".

Під національною валютою розуміють встановлену націо­нальним законодавством грошову одиницю цієї держави.

До іноземної валюти належать іноземні банкноти і монети, вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів чи чеків.

Класифікацію валют в економічній літературі подано у табл. 1.3.

Вільно конвертована валюта — це національна валюта тих країн, у зонах яких немає обмеження на обіг валюти в усьому світі.

Частково конвертована валюта — це валюта тих країн, у яких зберігаються обмеження щодо визначеного кола міжна­родних операцій: не вільне ввезення, розрахунок тощо (ки­тайський юань, індійська рупія, турецька ліра, єгипетський фунт тощо).

Неконвертована — це валюта тих країн, де діють різні об­меження, наприклад, проти ввезення-вивезення валюти.

Крім національних валют у міжнародних розрахунках ви­користовуються міжнародні валютні одиниці СПЗ і євро.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) — штучна валюта, створена у межах Міжнародного валютного фонду (МВФ).

СПЗ вважаються доброякісним авуаром, проте механізм розрахунку їхньої вартості постійно змінюється.

Співвідношення між валютами, що визначають вартість одиниці СПЗ, переглядається кожні 5 років.

На 31 грудня 2010 р. оди­ниця СПЗ визначалася як сума 0,632 дол., 0,41 євро,18,4 японської єни, 0,0903 фунта стерлінгів і прирівнювалася до 1,4883 дол. США.