Viridis:

а - плаваюча личинка; б - жіноча личинка старшого віку; в - доросла самиця; г - самець; / - навкологлотконе нервове кільце; 2 ~ очі; J - прототрох; 4 - передня кишка; 5 - черевний нервовий стовбур; б ~ середня кишка; 7 - анальний віночок війок; 8 - хобот; 9-щетннки; 70-протонефрндій; 11 -тулуб; 12-метанефридій; 13-анальний мішок; 14 - жіночий статевий отвір; 15 - личинка на хоботі самиці; 16 - целом із сім'яними клітинами, що розвиваються; 17 -чоловіча статева лійка; IS -сім'яна протока; 19 - чоловічий статевий отвір

мальні смужки не сегментуються, вони розростаються, з'єд­нуються одна з одною, а потім розшаровуються на два лист­ки. Внутрішній огортає кишечник, зовнішній підстилає по­криви. Між ними утворюється суцільна порожнина — целом. Після метаморфозу личинка осідає на дно.

Дуже цікавий метаморфоз ехіурид із родини ВопеШсіае, які, як уже згадувалося, мають карликових самців (рис. 44). Як показали спеціальні дослідження, перетворення личинки бонелід на самця або самицю залежить від умов, за яких воно відбувається. Якщо личинок тримати в акваріумі без до­рослих самиць, вони дуже повільно, протягом кількох тиж­нів, перетворюються на самиць. Останні повільно ростуть, досягаючи статевої зрілості й розмірів 10—12 см лише через рік. Якщо в акваріум із личинками підсадити дорослу сами­цю, метаморфоз проходить інакше й залежить від того, куди потрапляє личинка: якщо осідає на хобот самиці, то її мета­морфоз відбувається протягом доби, й вона перетворюється на самця, який через 4—5 діб стає статевозрілим. Живучи в нефроміксіях самиць, самці запліднюють яйця, що проходять через них. Личинки на самців перетворюються й тоді, коли в акваріум покласти лише хобот самиці або навіть екстракт хоботів. Гадають, що в хоботі самиці міститься речовина типу гормону, що має специфічну дію на личинок. Отже, розвиток бонелід — один із дуже рідкісних випадків серед тварин, коли їхня стать визначається після запліднення яйцеклітини. Але в 10 % випадків розвиток личинок відхиляється від описаного; це дає підстави вважати, що у визначенні статі бере участь і генетичний фактор.

Ехіуриди, за винятком одного пелагіального (пелагіаль — товща води) роду, — бентосні тварини. Багато з них риють в ґрунті ходи різної форми, інші використовують для житла черепашки молюсків, скелети голкошкірих, тріщини в ске­лях і т.п. Рухаються ехіуриди завдяки перистальтичній хвилі, що пробігає по тілу тварини. Так само створюється течія води в ходах та в інших укриттях, де мешкають ехіуриди, що забезпечує їх дихання. Дуже часто тварина ховає в субстрат тулуб, а довгим і рухливим хоботом відшукує навколо себе їжу. Хобот часто стає здобиччю різних тварин, але він має здатність регенерувати.

Тип сипункуліди (s1punculida)

Сипункуліди —морські донні тварини, крім виду Phasco- losoma lurco, який пристосувався до життя у вологому ґрунті поблизу узбережжя моря. Вони трапляються на різних гли­бинах — від припливної зони до глибини 5000 м; найбільше видів мешкають на шельфі (прибережній частині дна Сві­тового океану завглибшки до 200 м) тропічних морів. Зви­чайно вони малорухомі, ховаються в черепашках молюсків, трубочках сидячих поліхет, щілинах скелету коралових по­ліпів тощо, або ж прокладають ходи у ґрунті.

Описано понад 300 видів сипункулід. У Чорному морі знайдено лише два види в Прибосфорському регіоні.

їхнє тіло складається з потовщеного тулуба та видовже­ного хобота. Є добре розвинений шкірно-м'язовий мішок. Целом не почленований. Рот розташований на кінці хобота. Кишечник петлеподібно вигнутий, анальний отвір — на спинній стороні біля основи хобота. Органи виділення пред­ставлені нефроміксіями, кровоносна система відсутня, ди­хання відбувається через поверхню тіла.

Сипункуліди роздільностатеві, запліднення у них зов­нішнє, розвиток з перетворенням, з яйця виходить личинка — трохофора.

До типу Sipunculida належить усього один клас із тією ж назвою.