Навчальні практичні завдання

(основний етап заняття 70%)

1. Ознайомитися з методами оцінки радіаційної безпеки від зовнішнього опромінення.

2. Розв’язати ситуаційну задачу:

При роботі з радіоактивним кобальтом (γ-постійна радіонукліду 13,2), активність якого становить 5 мКі на відстані 1м упродовж 20 годин на тиждень працівник отримує опромінення.

1) Обчислити дозу зовнішнього опромінення за тиждень, за рік.

2) Розрахувати:

а) допустиму активність джерела випромінювання;

б) допустимий час роботи працівника на тиждень, на рік;

в) допустиму відстань від джерела іонізуючого випромінювання.

3) Дати гігієнічну отриманих результатів.

Примітка – допустиму дозу зазначати в рентгенах (R).

3. Розрахувати параметри захисту від зовнішнього опромінення при використанні захисних екранів.

Задача. У радіологічній лабораторії необхідно захистити робоче місце лаборанта екраном зі свинцю для зниження потужності доз з 480 мР/год до 2 мР/год. Енергія γ-випромінювання становить 1,5 МЕВ. Визначіть необхідну товщину екрана за кратністю послаблення.

Матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків

(заключний етап заняття – 15 %)

Контрольні завдання

Задача. Поясніть, як зміниться доза опромінення при збільшенні у 2, 4, 8 разів: а) активності джерела,

б) тривалості роботи

в) відстані.

Тестові завдання

1. У радіологічній лабораторії необхідно екранувати робоче місце рентген-лаборанта від β-випромінювання. Які матеріали Ви запропонуєте?

A. Залізобетон; B. Свинець; C. Парафін;

D. Просвинцьовану гуму; E. Алюміній.

2. Ефективну дозу опромінення лікар-рентгенолог за рік отримав у 2 рази нижчу, ніж допустима. При цьому він працював 50 робочих тижнів по 30 годин на тиждень. На Вашу думку, найбільша роль від зовнішнього опромінення лікаря належала захисту:

A. Захисту кількістю;

B. Захисту часом;

C. Захисту відстанню;

D. Захисту екрануванням;

E. Індивідуальному захисту.

3. Пожежники, під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС отримали високу дозу опромінення організму. У лікарні було встановлено чітку залежність важкості уражень від дози опромінення організму. Назвіть характер уражень організму.

A. Стохастичні ефекти;

B. Сомато-стохастичні ефекти;

C. Детерміністичні ефекти;

D. Генетичні порушення;

E. Хромосомні аберації.

4. Увібрана доза біологічними об’єктами для α-випромінювання становить 0,001 Гр, для β-електронного – 0,02 Гр, для β-позитронного – 0,03 Гр, для γ-випромінювання 0,04 Гр, для рентгенівського 0,05 Гр. У якому випадку еквівалентна доза буде найбільшою?

A. Для α-випромінювання;

B. Для β-електронного випромінювання;

C. Для β-позитронного випромінювання;

D. Для γ-випромінювання;

E. Для рентгенівського випромінювання;

5. Оператор, котрий працював з закритими джерелами іонізуючого випромінювання активністю 2 мг/екв, отримав за тиждень дозу опромінення 0,8 мЗв. Виявлено порушення тривалості роботи упродовж тижня. Для забезпечення допустимої дози опромінення необхідно скоротити тривалість робочого тижня на:

A. 20 %; B. 50 %; C. 100 %;

D. 150 %; E. 200 %.

Тема 19. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань у лікувальних закладах, зокрема рентгенологічному відділенні (кабінеті) стоматологічної поліклініки

Актуальність теми

У сучасній медицині активно використовуються різні методи діагностики та лікування із застосуванням рентгенівської апаратури, гама-установок, прискорювачів заряджених частин та радіоактивних препаратів. Рентгенівські дослідження широко використовуються у стоматологічній практиці. Робота медичного персоналу рентгенологічних і радіологічних відділень пов’язана з радіаційною небезпекою внутрішнього і зовнішнього опромінення. Для пацієнтів променеве навантаження за рахунок медичних рентгенівських досліджень зростає, що є одним із факторів ризику виникнення негативних наслідків. Зниження променевого навантаження на персонал і пацієнтів при рентгенологічних дослідженнях (променевій терапії), зокрема й у стоматології, може бути досягнуто завдяки раціонально організованим заходам радіаційного захисту. Радіаційний контроль (дозиметричний, індивідуально-дозиметричний та радіометричний) є складовою частиною радіаційної безпеки в медичних закладах, у яких застосовують джерела іонізуючого випромінювання. Знання та дотримання санітарно-гігієнічних вимог при застосуванні джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також формування культури радіаційної безпеки в медичного персоналу, правильне здійснення радіаційного контролю сприяють зниженню опромінення медичного персоналу і пацієнтів.