22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА ПРАВА

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

ТЕМА №  1. ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

(2 години)

Дніпропетровськ – 2013

ПЛАН:

Вступ

1. Поняття та типи кримінального процесу.

2. Завдання кримінального процесу.

3. Система стадій кримінального процесу.

ВСТУП

Кримінальні правопорушення являють собою найтяжчі порушення закону, котрі посягають на права, свободу та інтереси людини. Інколи кримінальні правопорушення зазіхають на найдорожче у світі – життя людини. Від них страждає все суспільство, тому держава бере на себе обов’язок вести боротьбу із таким небезпечним явищем. Єдиним законним засобом боротьбі із кримінальними правопорушеннями є кримінальний процес, який являє собою особливий вид державної діяльності, котра здійснюється через певні державні органи та через їх посадових осіб.

Майбутній юрист повинен чітко знати особливості такої державної діяльності, а ставши юристом повинен забезпечувати досягнення її мети через реалізацію своїх знань.

У нашому навчальному закладі, як і у всіх навчальних закладах, котрі ведуть підготовку фахівців юридичного профілю, навчальним планом передбачено вивчення нормативної навчальної дисципліни ‑ «Кримінальний процес».

Мета лекції:

Метою лекції є формування у студентів первинного уявлення про кримінальний процес як особливого виду державної діяльності, його структуру та завдання.

1. Поняття та типи кримінального процесу

Поняття та сутність кримінального процесу.

Термін «кримінальний процес» походить від латинських «criminalis» ‑ «злочинний» та «processus» ‑ діяльність, рух, закономірну зміну одного явища іншим. У правозастосовній діяльності ці слова набувають іншого, дещо відмінного від буквального значення. Під словосполученням «Кримінальний процес» розуміють провадження, тобто особливу діяльність посадових осіб державних органів з виявленням кримінальних правопорушень (кримінальних проступків чи злочинів), встановлення винуватих у їх вчиненні, притягнення їх до кримінальної відповідальності та показання. Як синонім у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі ‑ КПК) вживається поняття «кримінальне судочинство» або «кримінальне провадження», що включає в себе два види провадження ‑ досудове провадження і судове провадження.

Поняття «кримінальний процес» вживають у 4 значеннях.

1. Кримінальний процес як специфічний, особливий вид діяльності – це врегульована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на виявлення й розслідування кримінальних правопорушень, встановлення осіб, винуватих у їх вчиненні та здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, а також діяльність з виконання судових рішень у такому проваджені.

2. Кримінальний процес як галузь права (кримінальне процесуальне право), що являє собою галузь права України, як сукупність правових норм, котрі регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також інших фізичних та юридичних осіб, що залучаються у сферу кримінального судочинства.

3. Кримінальний процес як галузь науки – це галузь юридичної науки, предметом дослідження якої є кримінальна процесуальна діяльність та кримінальне процесуальне право направлена на удосконалення кримінального процесуального законодавства й практики його застосування.

Науку кримінального процесу іменують ще й теорією кримінального процесу.

4. Кримінальний процес як навчальна дисципліна – це нормативна дисципліна, предметом якої є кримінальна процесуальна діяльність, кримінальне процесуальне законодавство, а також наука кримінального процесу.

Типи кримінального процесу.

Розпочнемо розгляд питання про тип кримінального процесу із з’ясування семантики¹ (значення) слова «тип». Тип, від грецької Typos – форма, зразок.

Тип кримінального процесу розрізняють у залежності від того:

1. які завдання стоять перед кримінальним процесом;

2. як представленні повноваження та функції державних органів, що здійснюють кримінальне провадження;

3. на скільки у процесі представлені та гарантовані права особи;

4. яка система доказів та на кого покладено обов’язок доказування тощо.

Протягом усього періоду існування кримінального процесу у різних державах і у різний час він набував певних рис, властивостей, які покладені в основу виділення таких історичних типів кримінального процесу: 1) розшуковий; 2) змагальний; 3) змішаний.

Розшуковий (інквізиційний, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі основні ознаки:

- застосування переважно імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;

- функції обвинувачення, захисту і вирішення спору по суті зосереджено в одному державному органі;

- суд має право змінювати обвинувачення в досить значних межах;

- відсутність у процесі самостійних сторін, а відповідно і їх змагальності;

- визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами;

- таємність провадження.

Змагальний кримінальний процес має такі основні ознаки:

- наявність кримінально-правового спору;

- наявність двох рівноправних сторін (обвинувачення та захисту) із різними за змістом інтересами;

- наявний гласний розгляд кримінального спору;

- залежність рішення суду від результату змагання сторін;

- зміст і обсяг обвинувачення визначає обвинувач, а суд розглядає справу тільки у визначеному обвинувачем обсязі.

Наряду із розшуковим та змагальним існує й змішаний тип кримінального процесу , який поєднує у собі риси розшукового та змагального типів.

В юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального процесу:

1) процес, у якому досудове розслідування побудовано на суто розшукових, а судовий розгляд – на змагальних засадах. Основні риси:

- у досудовому провадженні не допускається захисник;

- обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінального провадження тільки після завершення досудового розслідування;

- судове оскарження дій і рішень державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, не допускається;

2) процес, у якому судовий розгляд побудований на принципах змагальності, а досудове провадження містить елементи змагальності. Основні риси:

- у досудовому провадженні допускається захисник;

- заінтересованим учасникам досудового розслідування ще до закінчення розслідування може бути надано для ознайомлення певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи повідомлення про підозру);

- усі учасники досудового розслідування мають право оскаржити до суду дії і рішення органів досудового розслідування, прокурора.

В Україні існує кримінальний процес змішаної форми із наявністю змагальних елементів у досудовому провадженні.

Для сучасного вітчизняного кримінального судочинства характерними є змагальна побудова судового провадження з наданням сторонам обвинувачення та захисту рівних прав і можливостей у судовому засіданні. При цьому досудове розслідування є суто формалізованим з наявністю деяких ознак розшукового кримінального процесу. Так, у органів досудового розслідування, прокурора поєднуються функції обвинувачення та судова за своєю природою функція прийняття рішення по суті провадження. Зокрема, органи досудового розслідування, прокурор без участі суду у передбачених законом випадках можуть застосувати деякі заходи примусу, повідомляють особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; збирають фактичні дані, що одразу набувають силу доказів; можуть закрити кримінальне провадження за наявності передбачених законом підстав. Усі ці повноваження у процесуальних системах, що будуються виключно на основі змагальності, традиційно належать судовим органам.

Таким чином, загалом кримінальний процес України за типом є змішаним процесом з наявними під час досудового провадження змагальних рис.