107.Відповідальність за бюджетні правопорушення.

Бюджетні правопорушення – це недотримання учасником бюджетного процесу встановленого законодавчими і нормативними актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету або звіту про виконання бюджету.

Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій із здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на строк до 30 днів у межах поточного бюджетного періоду, якщо інше не передбачено законом.

Повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету-цей захід впливу передбачений в якості санкції за вчинення лише одного бюджетного правопорушення, а саме за нецільове використання бюджетних коштів (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів).

Бюджетна установа, в якій виявлено бюджетне правопорушення, самостійно виконує вимогу в десятиденний термін після її отримання та надсилає уповноваженому державному органу, що проводив ревізію (перевірку), копію документа, який підтверджує перерахування використаних не за цільовим призначенням сум субвенції до відповідного бюджету.

У разі невиконання в установлений термін вимоги такій бюджетній установі призупиняються бюджетні асигнування на суму субвенції, використаної не за цільовим призначенням, за винятком захищених статей бюджету, про що повідомляється уповноважений державний орган, що проводив ревізію.

В разі встановлення факту нецільового використання субвенції уповноважений державний орган, що проводив ревізію (перевірку), може надіслати в установленому порядку матеріали ревізії (перевірки) до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних посадових осіб до кримінальної відповідальності та відшкодування завданих збитків.

108.Централізоване і децентралізоване інспектування та його місце в системі державного внутрішнього фінансового контролю.

Державний внутрішній фінансовий контроль – це система здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.

Метою державного фінансового контролю є виявлення відхилень від прийнятих норм та стандартів, порушень принципів законності, ефективності і економії витрачання матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити коригувальних заходів, а в окремих випадках - притягти винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну шкоду або здійснити заходи щодо запобігання або скорочення подібних порушень у майбутньому.

Централізоване інспектування здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби, децентралізоване - контрольно-ревізійними підрозділами або іншими уповноваженими підрозділами (посадовими особами) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх органів у межах системи управління кожного з таких міністерств, органів

Слідзазначити,щовіншихкраїнахіснуютьцентралізованийідецентралізований варіанти побудови системи внутрішньогоконтролюдержавнихфінансів. Україна

Тяжіє до централізованого типус системи внутрішнього контролю державних Фінансів началі з Міністерством фінансів і підпорядкованими йому

Головнимконтрольно-ревізійнимуправлінняміДержавнимказначейством.

Основні завдання державного фінансового контролю полягають у забезпеченні:

-контролю за законністю, доцільністю, повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням і використанням державних фінансових ресурсів (у тому числі бюджетних дотацій, субвенцій, кредитів, тощо);

-контролю за станом та використанням державних запасів і резервів;

контролю за забезпеченням фінансової безпеки держави (у бюджетному процесі);

-контролю за законністю і правильністю квотування та дотримання експортних квот;

-оцінки макроекономічної ситуації в країні та перспектив економічного зростання;

-контролю за забезпеченням оптимізації цін у монопольних галузях економіки;

-контролю за законністю і правильністю надання та використання податкових, митних та інших фінансових пільг і переваг, які надаються суб’єктам господарювання;

-перевірки дотримання головними розпорядниками, розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів умов виділення, розподілу, отримання, використання і повернення державних коштів;

-контролю за доцільністю застосування державою зовнішніх і внутрішніх позик, їх цільовим призначенням і ефективністю використання;

контролю за станом, обслуговуванням та погашенням державного зовнішнього і внутрішнього боргу…