6.Сучасні вчення про бюджет та їх представники.

Бюджет держави являє собою сукупність законодавчо регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Сучасна світова фінансова думка розглядає бюджет з гносеологічних позицій. Він аналізується з погляду його реального змісту, сутнісних якісних характеристик і відображення розвитку соціально-економічного процесу. Теоретичні положення і моделі, які розробляються економістами західних країн, є реальною прагматичною основою їх фіскальної політики, бюджетного законодавства і менеджменту. Прагматичний підхід проявляється у розробленні загальної бюджетної доктрини, стабілізаційних програм зміцнення державних фінансів, формуванні тактики і стратегії бюджетної політики на довгостроковий період.

Бюджет - це "державне фінансове господарство – Вагнер

Професор Колумбійського університету, колишній президент Міжнародного інституту державних фінансів Карл Шоуп дає дещо розширене й конкретизоване тлумачення: бюджет пов'язаний з функціонуванням держави, грошовими асигнуваннями і соціальними виплатами та методами фінансування цих потреб за допомогою податків, позик, іноземної допомоги й емісії грошей.

Вихідною позицією у визначенні бюджету радянськими економістами були "економічні (фінансові) відносини". Відповідно до цього бюджет трактувався (з різними варіаціями) як система економічних відносин, пов'язаних з формуванням і використанням загальнодержавного фонду грошових ресурсів. Одночасно вказувалось, що він є основним фінансовим планом держави. До цього формулювання додавалася витримана в ідеологічному дусі типова приписка, що бюджет виражає відносини додаткової (фінансової, позаекономічної) експлуатації трудящих, здійснюваної з метою виконання державою (буржуазною, капіталістичною) її класових функцій і завдань.

Отже, бюджет наділяється численними субстанціями. Одні сприймають його як правову категорію (закон, контракт, наказ, план, правовий документ), другі розуміють під бюджетом фінансові операції рахункового порядку (розпис, кошторис, відомість, баланс).

Треті вбачають у бюджеті грошові кошти, що концентруються державою (фонд). Нарешті, марксисти наповнюють бюджет ідеологізованим соціально-конфронтаційним змістом (суспільні відносини фінансової експлуатації). Доводиться визнати, що в кожному з наведених визначень відбивається якась окрема риса бюджету, є більша чи менша частина істини.

Значною мірою наукова методологія пізнання бюджетних явищ спирається на філософську школу суб'єктивного ідеалізму. Цьому напряму філософської думки властивий антропний принцип висвітлення дійсності. Він передбачає залежність суспільних явищ, які вивчають люди, від індивіда - мислячої істоти, учасника подій та їх інтерпретатора. "Помисли людей обумовлюють їхні дії", - стверджував Дж. Стюарт Мілль у центрі уваги за такого методологічного підходу перебуває суб'єктивний чинник - поведінка "економічної людини", мотивація її дій за певних загальноекономічних, фінансових і соціальних умов. Поведінка "економічної людини" та її мотивація засновані на аналізі ефективності ринків та макро- і мікроекономічних показників - руху національного продукту, бюджету, споживання, нагромадження й інвестицій, конкуренції, ціни, капіталу, прибутку, ренти і заробітної плати тощо.

З часів Адама Сміта (1723-1790) економічна наука оперує ідеалом мінімальної держави, в якій досягається бюджетна рівновага за максимально обмеженої величини бюджету. Колись прагнення до бюджетної економії було реакцією на марнотратство феодальної епохи. Проте буржуазним демократіям так і не вдалося повністю відмовитись ні від бюджетних дефіцитів, ні від державного боргу, не в останню чергу через демократично-представницький характер політичного ладу.

Вільфредо Парето (1848-1923), що увійшов у науку під назвою оптимальності за Парето.В інтерпретації Парето ефективне витрачання бюджетних коштів вважається досягнутим, коли на певний момент наявні фінансові ресурси розподілені й використовуються у такий спосіб, що забезпечується максимальний або близький до нього рівень добробуту всіх членів суспільства. Порушення даного стану призводить лише до перерозподілу добробуту одних людей на користь інших, тобто ніякого загального, приросту добробуту при цьому не відбувається. За допомогою запропонованого Парето методу теоретично виражаються оптимальні параметри бюджету, за яких досягається найкращий стан добробуту та його розподілу між соціальними верствами населення, а також між нинішнім і прийдешніми поколіннями. Оптимальність за Парето в ролі нормативного критерію суспільного добробуту Джеймс Б'юкенен назвав геніальним досягненням економічної думки.

Важливим напрямом світової економічної думки, який становить одну з фундаментальних вихідних засад учення про бюджет, є концепція "суспільного товару", тобто надання державою різних суспільних благ і послуг залежно від суспільних потреб. Більшість західних теоретиків-фінансистів трактують бюджет як своєрідну галузь з виробництва і фінансування необхідних суспільству неринкових благ. Відмінності суспільного товару від приватного полягають у тому, що його споживання якимось одним членом суспільства не зменшує споживної вартості товару. Другий член суспільства і всі наступні, навіть окремі соціальні групи, споживаючи цей товар, не завдають шкоди всім іншим. Суспільний товар має свої специфічні ознаки: неподільність серед членів суспільства, загальну доступність і надання державою (тобто поза ринком з його законами конкуренції).

Характеризуючи зміст і роль суспільних товарів, слід мати на увазі блага нетоварного, неречового характеру, які, втім, істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ відносять вигоди і послуги суспільству, джерелом яких є оборона країни, національна безпека і правопорядок; благоустрій, забезпечуваний об'єктами економічної, соціальної та побутової інфраструктури; захист природного середовища; освіта, охорона здоров'я, культура, наука, спорт та ін. У західній фінансово-економічній літературі досить детально розроблена класифікація подібних благ, які дістали узагальнену назву суспільних (колективних).

Значний внесок у розвиток основ теорії суспільних благ належить італійській і шведській школам фінансової науки на чолі з відповідно У. Маццолою (1863-1899) та К. Вікселлем (1851- 1926). Вони зробили спробу класифікувати суспільні блага, визначивш Завдяки піонерним роботам лауреатів Нобелівської премії Джеймса Юкенена і Поля Самуельсона (1915 р. н.; СІНА), а також концептуальній розробці цієї проблематики Лейфом Йохан-сеном (Швеція), Річардом Масгрейвом (США), Аланом Пікоком (Англія), Джоном Хедом (США), німецькими економістами - Гюнтером Шмольдерсом, Ріхардом Вагнером, и їх як неподільні, що використовуються спільно всіма членами суспільства. Тим самим уперше були виявлені специфічні якісні властивості суспільних благ. ідея суспільного блага набула домінуючого значення для теорії державних фінансів у цілому і бюджету зокрема.

Американський економіст Р. Масгрейв доповнив модель суспільного товару так званим процесом прийняття рішень і ув'язав її з податковою системою. На його думку, механізм голосування під час прийняття рішень у парламенті з бюджетних питань необхідний не тільки для виявлення мотивації дій споживачів суспільних товарів, а й для введення на цій основі податків. Він вважає, що функціонування бюджетного механізму (за допомогою податків і видатків) необхідне для того, щоб виділити певні ресурси для фінансування суспільних потреб і покласти вартість цих послуг на індивідуальних осіб, які хочуть, щоб їх потреби були задоволені. Саме тому, підкреслює Р. Масгрейв, забезпечення суспільними товарами повинно здійснюватися через бюджет.

Велике значення для подальшого розвитку теорії бюджету, особливо позицій бюджетного менеджменту, мають розробки лауреатів Нобелівської премії нової хвилі в галузі економіки (2001-2002 рр.) професорів Джозефа Стігліца - Колумбійський університет, Джорджа Акерлофа - Каліфорнійський університет у Берклі, Майкла Спенса - Стенфордський університет (2001 р.), а також професорів Даніеля Канемана - Прінстонський університет і Вернена Сміта - університет Джорджа Мейсона у Вірджинії (2002 р.). В їхніх працях не йде мова про бюджет і бюджетний менеджмент, але всі їхні висновки, як фундаментальні положення економічної науки, прямо стосуються цієї сфери державної діяльності, становлять теоретичне і практичне підґрунтя багатьох її актуальних питань. Основні з них зводяться до висновків, що: - всі ринки є ефективними; - попит на них дорівнює пропозиції; - усі суб'єкти цих ринків володіють однаково ідентичною, повною і точною фінансово-економічною інформацією; - у принципі не існує безробіття, бо в реальному економічному житті - це лише результат амбіційних дій профспілок.

Якщо стисло сформулювати внесок економістів нової хвилі в розвиток світової економічної думки, то основні його позиції зводяться до розробок теорій: - "асиметрії інформації"; - ірраціональності дій суб'єктів економічних (ринкових) відносин; - експериментальної економіки. Джозеф Е. Стігліц, Джордж Акерлоф і Майкл Спенс отримали Нобелівську премію за спільну працю з "асиметрії інформації". Зауважимо, що проблема недосконалості інформації реально існує в усіх сферах суспільно-економічного життя. І вона є дуже важливою як для держави, суспільства, так і для кожного окремого громадянина. Водночас асиметрія інформації - це тільки один аспект інформаційної недосконалості. У реальному фінансово-економічному світі їх набагато більше, і дія тільки одного з них (не кажучи вже про їх комплекс) може відчутно вплинути на хід подій, кардинально змінити ситуацію. Вихідна і головна їх теза, на обґрунтуванні якої вони насамперед акцентують, зводиться до того, що: по-перше, різні суб'єкти ринків, фінансово-економічних відносин володіють різною (за повнотою, обсягом і точністю) інформацією; по-друге, ця обставина помітно впливає на характер, результативність їхніх дій і в кінцевому підсумку на ефективність функціонування самих ринків, економіки і фінансів у цілому;

Професор Д. Канеман уперше розробив теорію ірраціональності дій, поведінки (і основи їх мотивації) суб'єктів фінансово-економічних відносин. Він підкреслює, що суб'єкти ринку, а отже і фінансово-економічних, бюджетних відносин, по-перше, досить часто діють зовсім інакше, ніж це стверджувалося раніше в старих економічних теоріях за допомогою спрощених економет-ричних моделей; по-друге, більше того, наголошує він, вони це роблять постійно і систематично; по-третє, все це можна зрозуміти, логічно йаргументовано пояснити та науково довести.

Раніше панувала думка, що використання в економіці методу експериментів взагалі неможливо. В. Сміт уперше аргументовано довів реальність і можливість цього. По-перше, він довів, що більшість фінансово-економічних (а отже, і бюджетних) гіпотез і припущень можна перевірити в лабораторно-експериментальних умовах; і, по-друге, що особливо важливо, він здійснив це на практиці.

Розділ 1 Бюджет

7 Бюджетний ризик-менеджмент та його види.

Бюджетний менеджмент – це один із напрямків фінансового менеджменту, це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання – як ефективно керувати цим рухом і відносинами. Кожна система управління, в тому числі і бюджетна, складається із двох взаємопов'язаних частин – об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом виступає бюджет, суб'єктом – органи управління бюджетом.

Ризик визначається як можливість втрат, яквірогідність понести збитки або упустити вигоду. Ризик –усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втраточікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умо.

Зміст фінансової діяльності держави розкриваєтьсяна окремих стадіях функціонування державних коштів, які визначаються особливостями її здійснення: на стадії формування бюджетних фондів; на стадії їх розподілу; на стадії їх використання зарегіонами і видами економічної діяльності; на стадії контролю за рухом бюджетних коштів.

По-перше, бюджетні ризики, у вузькомурозумінні, являють собою потенційно можливі відхилення бюджетногорюючих факторів. До факторів ризику слід віднести причини, обставини, умови, що створюють ймовірність несприятливих ситуацій інегативних результатів.

По-друге, визначення бюджетного ризику як різновиду фінансових ризиків являє собою їх розгляд ятакої бюджетної ситуації, коли зменшується якість податкового ібюджетного планування та надання бюджетних послуг.

Класифікація бюджетних ризиків:

-Сфера виникнення: зовн, внутр.

-Причини виникнення: обєкт, суб’єкт, об’єкт-субєкт

Масштаби ризиків: регіональні, нац., між нар

Рівень бюджетної системи: на рівні держави, на рівні місцевих бюд

Важливість впливу на виконання бюджету: допустимі, критичні, катастрофічні

Характер виникнення ризиків: можливі, мало можливі, дуже можливі

Можливість передбачення: прогнозований, непрогнозований

Хпрактер появи: випадкоів, постійні, разові

Фактор ризику	Стадії бюджетного процесу
	Планув та склад	виконання	Аналіз, контроль
макроеконом	+	+	+
Соц.-політ	+	+	-
Зміни бедж законод	+	+	-
Ефективність пподатк адміністрування	-	+	-
Діяльність кредитних органів		+
Рівень життя населення	-	+	-

Бюджетний ризик як економічне явище проявляється усфері фінансової діяльності держави, на всіх рівнях бюджетної системи, він прямо пов’язаний із процесом формування доходів державного і місцевих бюджетів, характеризується можливими грошовимивтратами у процесі здійснення фінансової діяльності та бюджетноїполітики держави.бюджетних відносинах ризикові ситуації можуть виникати зрізних причин, наприклад, із набуттям чинності нового податковогозаконодавства або зі змінами чинного, зміною курсу гривні повідношенню до долара США, спадом виробництва, інфляцією тощо.

Обсяг можливих втрат длябюджету і ступінь ризику важко передбачити, алевідповідну оцінку необхідно проводити, використовуючидосвід аналогічних ситуацій, що мали місце в минулому.Саме тому бюджетне планування має передбачати розробкудекількох варіантів проектів бюджету на наступний бюджетний рік: оптимістичний, песимістичний і компромісний.

Бюджетний ризик може виникнути й у частині видатків бюджету, що пов’язано зі збільшенням видатків на оплату комунальних послугбюджетними установами у зв’язку зі зростанням цін на енергоносії, підвищенням заробітної плати і прожиткового мінімуму тощо.

Етап планування та складання бюджету, а також визначенняосновних бюджетних показників має здійснюватися із застосуваннямпроцедур ризик-менеджменту, тобто з урахуванням можливого впливунесприятливих факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

Для обліку факторів ризику при складанні бюджету можна використовувати в якості робочих варіантів декілька варіантів бюджету зурахуванням різного впливу ризиків на бюджет, потім обиратинайбільш наближений до реальності, або проводити додатковий аналізщодо мінімізації впливу негативних факторів і складати остаточнийваріант бюджету.

На етапі формування бюджету необхідно враховувати ризиквтрати доходів і ризик збільшення видаткової частини бюджету. Оцінка ризику на цьому етапі має містити: оцінку ймовірного виконання бюджету в цілому; оцінку виконання бюджету з урахуваннямризику за окремими видами доходів і статями видатків; вартіснуоцінку можливих втрат від недоотримання запланованих доходів і перевищення статей витрат при виконанні бюджету.

На етапі виконання бюджету для забезпечення максимальнонаближених результатів за доходами і видатками бюджету до плановихпоказників важливо здійснювати оперативний моніторинг, який полягає в безперервному здійсненні контролю за показниками бюджету; повному охопленні зонами контролю та моніторингу всіх напрямівдіяльності держави; колегіальності прийняття рішень. На стадії вико-нання бюджету потрібно визначити контрольні індикатори за відповідними показниками доходів і видатків, що дозволить здійснюватисистематичний контроль за ходом виконання бюджету.

Розділ5 Бюджетне планування