Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
метода с_р.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.67 Mб
Скачать

Урок №20

(згідно навчальної робочої програми)

Тема: «Створення системного диску»

Питання:

1. Створення системного диску командою Sys

На ПК дуже важлива роль відводиться системним дискам, тобто таким дискам, з яких проводиться завантаження комп'ютера та керування його роботою до відключення живлення. Зрозуміло, що зробити диск системним, простим копіюванням системних файлів неможливо, оскільки його системні файли повинні знаходитись на певному, чітко визначеному місці, а спеціальна інформація повинна міститись в Bootrecord.

Як видно із теми форматування дисків, це можна зробити за допомогою команди Format, задавши ключ /S. Але ця операція зв'язана із знищенням всієї інформації, що раніше була на диску, тому використання цього способу обмежене. В DOSє спеціальна команда, що дозволяє зробити диск системним, не форматуючи його. Для цього задаємо:

Sys<диск1:><диск2:>

<диск1:>- диск, звідки переносимо системні файли;

<диск2;>-диск, куди переносимо системні файли.

Команда SYS, крім того що записує системні файли в потрібне місце, щей модифікує Bootrecord, повідомляючи в ньому, що диск системний.

Для того, щоб зробити дискету системною, коли в нас системний диск С: вінчестера, Адаємо команду:

sysс: a:Enter

Коли запис системних файлів пройшов успішно і диск став системним виводиться повідомлення:

System transferred

( Систему передано)

Контрольні питання:

  1. Для чого призначені системні диски?

  2. Як працює команда SYS?

  3. Які ключі використовує команда SYS, з якою метою?

Література: Тхір І.Л., Калушка В.П., Юзьків А.В. Посібник користувача ПК. – Тернопіль: Технічний коледж ТДТУ, 1998, - 320 с.: іл., стор. 85.

Урок №21

(згідно навчальної робочої програми)

Тема: «Перегляд та зміна мітки диску.

Отримання інформації про диски»

Питання:

1. Копіювання дисків (ГМД)

2. Команда перегляду та зміни мітки диску

3. Отримання інформації про диск з допомогою команди CHKDSK

Копіювання дисків (ГМД)

Команда copy, яку ми розглянули раніше здійснює пофайлове копіювання інформації. Проте в DOSє команда, що копіює цілі диски (дискети). До того ж копіювання проводиться посекторно, тобто кожен сектор однієї дискети копіюється на відповідний йо- у сектор іншої. Це особливо зручно при копіювання дискет з інсталяціями програм, що мають різні ступені захисту від копіювання.

Ця команда має такий формат:

diskcopy<диск1:><диск2:> [/ключі]

<диск 1: > -диск-оригінал:

<диск2:> -диск-копія.

Ключі, що використовуються в команді diskcopy:

/l - копіювати тільки одну 0-сторону дискети;

/v - верифікація інформації при копіюванні;

/m - використовувати для копіювання лише оперативну пам'ять.

Якщо на комп'ютері є лише один дисковод, то задається команда, в якій замість диску-оригіналу, та диску-копії вказано ім'я одного дисководу, наприиклад:

Diskcopy а: а:

При такій команді виводиться повідомлення:

Insert SOURCE diskette in drive A: Press any key to continue . . . (Вставте диск ДЖЕРЕЛО в дисковод А: Натисніть довільну клавішу для продовження...), виконуємо вказану дію і натискаємо довільну клавішу. Інформація починає зчитуватись з диску у пам'ять, при цьому виводиться:

Copying 80 tracks, 18 sectors per track, 2 side(s)

Reading from source diskette . . . (Копіюється 80 доріжок, 18 секторів, 2 сторони Читання із дискети джерела...)

Вміст дискети поміщається у пам'ять ПК, а в разі потреби - у тимчасові файли на вінчестер, після чого виводиться повідомлення:

Insert TARGET diskette in drive A:

Press any key to continue . . . (Вставте диск ЦІЛЬ в дисковод А : Натисніть довільну клавішу...).

Витягуємо перший диск з дисководу, та встановлюємо туди диск для копії і натискаємо клавішу. Інформація починає записуватись із пам'яті на цільову дискету, при цьому виводиться повідомлення:

Writing to target diskette . . .

(Запис на цільову дискету...).

Після закінчення операції копіювання виводиться повідомлення:

Do you wish to write another duplicate of this disk (Y/N)?

(Ви бажаєте писати інший дублікат цього диску ( Y/N)?).

Коли дати відповідь "Y", то програма запропонує вставити ще одну дискету ЦІЛЬ (TARGET), для створення ще однієї копії даного диску. При відповіді "N", виводиться ще одне повідомлення:

Copy another diskette (Y/N)?

(Копіювати ще одну дискету (Y/N)?)

При ствердній відповіді ("Y"), програма запропонує вставити, ще одну дискету ДЖЕРЕЛО (SOURCE) для копіювання і операція копіювання повністю повториться. Коли дати відповідь "N", то робота програми закінчиться.

Для порівняння двох дискет на ідентичність в DOSслужить інша коранда, яка має формат:

diskcomp<диск1:><диск2:> [/ключі]

В команді використовують наступні ключі:

/l - порівнюється тільки одна 0-сторона дискети;

/8 - порівнюються тільки перші 8 секторів кожної доріжки.

Коли на ПК встановлено один дисковод, то послідовність дій така ж як і при копіюванні дискет з одним дисководом.

Команда перегляду та зміни мітки диску

Як вже було сказано, в DOS є внутрішня команда VOL, що дозволяє переглядати мітку активного диску. Але дана команда не дозволяє цю мітку поміняти. З цією метою в DOSіснує зовнішня команда label, яка дозволяє не лише переглянути мітку заданого диску, але й змінити її.

Формат команди:

label[<диск:>] [<мітка>]

<диск:>- вказується ім'я диску на якому потрібно переглянути або змінити мітку диску, якщо не вказати, то переглядається (міняється) мітка на активному диску;

<мітка>- вказується мітка, яку потрібно встановити на даний диск, якщо не вказати, то виводиться поточна мітка і пропонується ввести нову:

Volume in drive С is DISK l_VOL l Volume Serial Number is 2361-05BD Volume label (11 characters, ENTER for none)?

Якщо не вводити мітки, а натиснути ENTER, то програма пропонує знищити поточну:

Delete current volume label (Y/N)?

(Знищити текучу мітку ( Y/N)?),

коли натиснути "Y", то мітку буде знищено, "N" - попередня мітка диску збережеться.

Отримання інформації про диск з допомогою команди CHKDSK

Програма chkdskшукає в таблиці FAT і структурі каталогів помилки, які перешкоджають доступу до файлів і видає про них повідомлення. Chkdsk знаходить також на диску так звані втрачені кластери і вказує їх адреси та кількість.

Втрачений (згублений) кластер - це кластер в якому записано інформацію (частина файлу), а в таблиці FAT не вказано його належність до жодного файлу.

Причиною появи втрачених кластерів є незавершені операції копіювання, перенесення або запису на диск. Коли, наприклад, при копіюванні, кластер вже записався на диск, а в таблиці FAT, ще не зареєструвався і виникла аварійна ситуація (зависання ПК, зникнення живлення та ін.), то він буде втрачений (згублений).

Команда chkdsk не тільки виявляє втрачені кластери, але й дозволяє виправляти цю помилку. Для цього в команді потрібно вказати ключ /f. При цьому всі втрачені кластери записуються у файли з розширенням chk. Потім ці файли можна переглянути. У випадку, коли даний файл є частиною певного тексту, його можна в подальшому використовувати. В іншому випадку, якщо він є частиною двійкового (програмного) файлу, то повернути його до використання практично неможливо. Тому такі файли можна знищити, для економії дискового простору.

Крім вищесказаного команда chkdsk видає певну інформацію про диск. Команда chkdsk задається в такому форматі:

chkdsk [диск:] [/f]

Коли не вказати ім'я диску, то команда виконується для активного диску. При виконанні команди, видається інформація, подібна до показаної на мал. 2.6.

В першій стрічці виводиться мітку диску та дата і час її створення. Наступна стрічка це серійний номер даного диску. Після цього виводиться інформація про знайдені помилки. N Наприклад, на мал. 2.6. вказано, що знайдено помилки, але не задано ключа/f, тому вони не будуть виправлені (Errorsfound, Fparameternotspecified. Correction will not be written to disk). На диску знайдено 3 втрачених кластери, в двох ланцюгах (файлах). Вони займають 98304 байти на диску.

Далі вказується:

  • загальний об'єм диску (total disk space);

  • кількість і об'єм, який займають на диску невидимі файли (hidden files);

  • кількість і об'єм, який займають на диску всі каталоги (directories);

Нижче приведено виконання команди CHKDSK

Volume DISK1_VOL1 created 17.04.1997 9:55

Volume Serial Number is 2361-05BD

Errors found, F parameter not specified

Corrections will not be written to disk

3 lost allocation units found in 2 chains.

98 304 bytes disk space would be freed

1 331 134 464 bytes total disk space

102 268 928 bytes in 2 108 hidden files

17 858 560 bytes in 543 directories

964 984 832 bytes in 8 520 user files

245 923 840 bytes available on disk

32 768 bytes in each allocation unit

39 116 total allocation units on disk

5 998 available allocation units on disk

655 360 total bytes memory 544 416 bytes free

Instead of using CHKDSK, try using SCANDISK.

SCANDISK can reliably detect

and fix a much wider range of disk problems.

  • кількість і об'єм, який займають всі файли на диску (user files);

  • об'єм вільного місця на диску (bytes available on disk);

  • кількість байт інформації, що поміщається в один кластер (bytes in each allocation unit);

  • кількість кластерів на диску (total allocation units on disk);

  • кількість кластерів на диску, не заповнених інформацією (available allocation units on disk);

  • об'єм основної оперативної пам'яті (totalbytesmemory);

• об'єм вільної основної оперативної пам'яті (bytesfree).

Останній абзац інформації, що видається командою chkdsk, повідомляє, що команда chkdsk, не може усунути багатьох дискових помилок, тому для лікування дисків від помилок краще застосувати спеціалізовану програму scandisk (Instead of using CHKDSK, try using SCANDISK. SCANDISK can reliably detect and fix a much wider range of disk problems).

Контрольні питання:

  1. Як виконується копіювання дисків (ГМД)?

  2. Як працює команда Diskcopy?

  3. Яка команда призначена для перегляду та зміни мітки диску, її формат?

  4. Що робить команда CHKDSK?

  5. Як працює команда CHKDSK?

Література: Тхір І.Л., Калушка В.П., Юзьків А.В. Посібник користувача ПК. – Тернопіль: Технічний коледж ТДТУ, 1998, - 320 с.: іл., стор. 86-89.